Рішення № 73225033, 30.03.2018, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/27/17-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,-

В С Т А Н О В И В :

27.03.2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача, які підлягають у відмові нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю, якому з 14.07.2016 встановлено інвалідність ІІ-ї групи внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби , після звільнення з військової служби , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975; скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.11.2016 № 107 в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю , якому з 14.07.2016 встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання , пов’язаного з проходженням військової служби , після звільнення з військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що він у період з 12.04.1986 по 08.07.1988 року проходив військову службу та брав участь у наданні інтернаціональної допомоги у ході воєнних дій в Демократичній Республіці Афганістан. У 1987 році позивач отримав мінно-вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузію), що призвели до розвитку артеріальної гіпертензії, розповсюдженого остеохондрозу хребта, рубців на шкірі та розвитку ряду інших захворювань.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань , поранень, контузій, травм, каліцтв від 18.04.2011 № 697 поранення контузія і захворювання позивача отримані у 1987 році, пов’язані із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 20.07.2016 року позивачу з 14.07.2016 року встановлено ІІ-у групу інвалідності. Вказана інвалідність пов’язана з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивач 12.10.2016 року звернувся до Олевського районного військового комісаріату Житомирської області із відповідною заявою та необхідними документами, які в подальшому були передані до Житомирського обласного військового комісаріату для направлення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Позивач зазначає, що документи були йому повернуті Міністерством оборони України з посиланням на те, що підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04.04.2006 року № 3597-ІV, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність він отримав до 01.01.2014 року та зважаючи на приписи ст. 58 Конституції України він не має права на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на законних підставах, не заперечує відносно судового розгляду справи за відсутності позивача та представника третьої особи.

Представник третьої особи Житомирського обласного військового комісаріату в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивач у період з 12.04.1986 по 08.07.1988 року проходив військову службу проходив військову службу та приймав участь у наданні інтернаціональної допомоги у ході військових дій в Демократичній Республіці Афганістан, що стверджується копією військового квитка позивача.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 68/В від 15.04.2011 року у позивача виявлено рубці, які є наслідком загоєння ран та могли утворитися внаслідок осколкових поранень, які могли бути отримані в період бойових дій в Республіці Афганістан.

Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії на підставі протоколу № 697 засідання Центральної військово-лікарської комісії від 18.04.2011 року визнано : «мінно-вибухова травма, множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія), рядового у відставці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці розмірами від 3,6 х 0,5 см до 0,3 х 0,9 см, що підтверджується актом СМЕ, що призвели до розвитку артеріальної гіпертензії, розповсюдженого остеохондрозу хребта, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами – поранення, контузія, такі, що пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

З 20.07.2011 року позивачу встановлено ІІІ-ю групу інвалідності у зв’язку з пораненням, контузією, що пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що свідчить довідка МСЕК від 08.08.2011 року.

З 14.07.2016 року позивачу встановлено ІІ-у групу інвалідності у зв’язку з пораненням, контузією, що пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що стверджується довідкою МСЕК від 20.07.2016 року.

12.10.2016 року позивач звернувся до Олевського районного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та надав відповідні документи.

Рішенням Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.11.2016 року № 107 було відмовлено позивачу ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги як особі , яка звільнена з військової служби до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність якому встановлено до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними.

Вирішуючи позов, суд виходить з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України з якої слідує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позивач посилається на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п.4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За вимогами п. 4 ч. 2 цієї статті Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Дія Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (ст. 3 Закону).

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, яке мало місце в період її проходження.

Такого правового висновку у справах з аналогічних правовідносин прийшов Верховний Суд України (постановах від 18.11.2014 року у справі №21-446а14 та від 21.04.2015 року у справі №21-135а15).

Відповідно до п. б ч. 1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (п. 4 ч. 2 ст. 16 цього Закону).

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірності дій Міністерства оборони України. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача і наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 3, 16, 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 2, 9, 72, 73,77, 90, 194, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу – задоволити.

Визнати дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби - неправомірними.

Скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.11.2016 року № 107.

Зобов’язати Міністерство оборони України провести нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З повним текстом рішення суду сторони мають право ознайомитися 06 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.В.Винар