Ухвала суду № 73224912, 06.04.2018, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/551/18

Провадження № 2-з/282/9/18

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2018 року смт.Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства імені Пархоменка, представник: ОСОБА_1, відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Агро-Любар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_6 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство імені Пархоменка, представник: ОСОБА_1, відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Агро-Любар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_6 звернулось до суду із заявою про забезпечення позову

У своїй заяві заявник просить суд:

Заборонити будь-яким реєстраційним службам чи державним реєстраторам, особам, зазначеним у ст. 6 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приймати рішення стосовно державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інших речових прав, похідних від права власності, щодо:

-земельної ділянки з кадастровим номером 1823182400:05:002:0083 площею 1,7015 га, яка знаходиться на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області та належйть на праві власності ОСОБА_2;

-земельної ділянки з кадастровим номером 1823182400:05:002:0082 площею 1,6025 га, яка знаходиться на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області та належить на праві власності ОСОБА_3;

-земельної ділянки з кадастровим номером 1823182400:05:002:0081 площею 1,6702 га, яка знаходиться на території Вигнанської сільської ради Любарс ького району Житомирської області та належить на праві власності ОСОБА_4;

-земельної ділянки з кадастровим номером 1823182400:05:002:0006 площею 1,612 га, яка знаходиться на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області та належить на праві власності ОСОБА_5.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити Приватному сільськогосподарському підприємству імені Пархоменка, Швайківській сільській раді Бердичівського району Житомирської області та Реєстраційній службі Любарського районного управління юстиції у Житомирській області, поштова адреса: 13100, Житомирська обл., смт. Любар, вул. Ватутіна, 3.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 4, 6, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Однак, при ознайомленні із змістом заяви про забезпечення позову вбачається, що вона подана із порушенням вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме: не чітко визначено вид забезпесення позову, оскільки у прохальній частині заяви заявник просить суд заборонити будь-яким реєстраційним органам приймати рішення стосовно державної реєстрації вищевказаних земельних ділянок, однак заявник не зазначає, яким саме чином заборонити (будь-яким) реєстраційним органам вчиняти такі дії.

Так, за змістом закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості власника користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов’язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов’язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Як вбачається із заяви, вона подана до подання позовної заяви, учасниками якої можуть бути позивач ПСП ім. Пархоменка, відповідач ОСОБА_5 С,О., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Агро-Любар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_6, предметом спору визнання договорів про внесення змін до договорів оренди укладеними, визнання договорів оренди недійсними, скасування рішень державного реєстратора.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 2 п. 4.Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006року (з відповідними змінами), під час вирішення питання щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, суд вважає, що заявником не в повній мірі дотримані положення ЦПК України, а саме, не чітко та не в повній мірі зазначено вид забезпечення позову застосувати який просить заявник, яким чином, а також не вказано кому заборонити вчиняти дії стосовно державної реєстрації, оскільки заявник посилаючись на ст. 6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначає конкретного суб'єкта, тоді як стаття містись систему органів та суб’єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відтак, враховуючи, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, вважаю, що заяву слід повернути заявнику.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 153, 260, 261, 353, 354, ЦПК України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства імені Пархоменка, представник: ОСОБА_1, відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Агро-Любар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_6 про забезпечення позову - повернути заявнику.

Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В. В. Вальчук