Ухвала суду № 73224391, 06.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/301/18 Справа № 208/7047/17 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Калініч Н.І.

суддів: Мудрецького Р.В., Іванченка О.Ю.

за участю секретаря: Пиріч Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року про арешт майна,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: Лєбєдєва В.Г.

слідчого: Лагуткіна В.М.

представників потерпілого: ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року клопотання старшого слідчого СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було задоволено та накладений арешт на об’єкти нерухомого майна приватного підприємства «Світлана-2000» (код ЄДРПОУ 21879404), а саме культурно-рекреаційний центр розташований за адресою пр. Свободи, 42 В у м. Кам’янське (частка 98/100), торгівельний комплекс по вул. Мурахтова, 1 А у м. Кам’янське (частка 67/100) та торговельний комплекс по вул. Цегельний, 69-40 (частка 21/50), будівля кафе по вул. Мурахтова, 2, заборонивши його відчуження всім без виключення особам у будь-якій спосіб.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що встановивши, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, та беручи до уваги, що незастосування арешту зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, суд вважає, що надання дозволу на арешт майна надасть можливість для повного та неупередженого розслідування кримінального провадження.

Апелянтом ОСОБА_2 подана апеляційна скарга та доповнення до скарги та апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що вона не була присутня під час проголошення ухвали суду першої інстанції, дізналася про рішення суду 09.02. 2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 54501201 та отримала копію ухвали саме 09.02. 2018 року. Проте, ухвалою апеляційного суду від 16.02. 2018 року було повернуто вказану апеляційну скаргу апелянту у зв’язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги щодо суті ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року , апелянт зазначає, що рішення слідчого судді є необґрунтованим та незаконним, таким, що порушує приписи та вимоги Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, слідчим суддею не було враховано: наявність у апелянта процесуального права на оскарження відповідно до положень ст.24 КПК України, невмотивованість, необгрунтованість арешту майна. Недостатність доказів, що вказували б саме на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України є підставою вважати, що не має підстав для накладення арешту на майно, оскільки відносини, які склалися між ПП «Світлана-2000», ОСОБА_2 та ТОВ «Ніка-97» є цивільно-правовими, господарсько-правовими та в жодному разі не є предметом кримінального провадження.

Крім того клопотання слідчого не містить відомостей щодо пред’явлення підозри будь-якій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань на заявлений цивільний позов та обгрунтованість його розміру. Також апелянт вказує на те, що арештоване майно, належить саме ТОВ «Ніка-97», а не іншій особі, а отже у слідчого судді не було підстав накладати на нього арешт, що має бути наслідком скасування цього рішення судом апеляційної інстанції.

В доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2 також вказує, як на підставу скасування ухвали слідчого судді, постанову слідчого про закриття кримінального провадження та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Кам“янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора та слідчого, які просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, доводи представника потерпілого - ОСОБА_3, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, зазначивши, що вказана особа не може звертатися з апеляційною скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів провадження, апелянт ОСОБА_2 вперше подала до апеляційного суду скаргу 14.02. 2018 року, тоді як ухвалою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області 16.02. 2018 року апеляційну скаргу їй було повернуто через відсутність порушеного нею питання про поновлення строків.

Таким чином, колегія суддів вважає можливим поновити строк на апеляційне оскарження, вбачаючи ОСОБА_2, як третю особу, інтереси якої зачіпає арешт майна приватного підприємства « Світлана-2000».

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги та доповнення до скарги про те,що не існує взагалі підстав для арешту майна, оскільки кримінальне провадження за ч.2 ст. 190 КК України закрито, оскільки з пояснень слідчого та прокурора при апеляційному розгляді та з наданих колегії суддів матеріалів убачається , що постанову слідчого про закриття кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 27.03. 2018 року скасовано та наразі триває досудове розслідування за ч.2 ст. 190 КК України.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження № 12017040160002455, розслідуване кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України, відомості про яке були внесені до ЄРДР 21.11.2015 року на підставі заяви ОСОБА_5 - шахрайство, - полягає у тому, що ОСОБА_6 та невстановлені особи вчинили шахрайські дії відносно майна ПП «Світлана 2000», а також останній не повертає власнику зазначеного підприємства документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, облікових документів, статут і печатку підприємства.

У випадку, що розглядається, під час розслідування даного кримінального правопорушення, у слідчого наявна обґрунтована підозра про вчинення шахрайських дій відносно майна ПП «Світлана 2000», оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що згідно відомостей «Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців» власником ПП «Світлана 2000» (код ЄДРПОУ 21879404) є ОСОБА_5. Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав №104190285, №104183016, №105085093, № 107222675 приватне підприємство «Світлана-2000» є власником культурно-рекреаційного центру розташованого за адресою пр. Свободи, 42 В у м.Кам’янське (частка 98/100), торгівельного комплексу по вул. Мурахтова, 1 А у м. Кам’янське (частка 67/100), торговельного комплексу по пров. Цегельний, 69-40 (частка 21/50), будівля кафе по вул. Мурахтова, 2.

В 2007 році, ОСОБА_5, як власником підприємства, на посаду директора ПП «Світлана-2000» призначено ОСОБА_6, який був найманим працівником та ніякої власності у ПП «Світлана-2000» не мав. 15.07.2015 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з посади директора підприємства звільнено, так як останній штучно зменшував фактичний дохід підприємства (зокрема доходи від оренди нерухомості), а різницю привласнював. Після звільнення, ОСОБА_6 став ухилився від передачі власнику ПП «Світлана-2000» ОСОБА_5 усіх документів і печатки зазначеного підприємства.

Восени 2017 року, ОСОБА_5 стало відомо, що колишній директор підприємства ОСОБА_6, від імені підприємства уклав договір позики, на підставі якого поручився перед ОСОБА_2 за виконання обов’язків ОСОБА_7 За договором позики, укладеним 22.01.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, кредитором, до 31.12.2015 року, в позику боржнику ОСОБА_7, передано 250 000 доларів США. При цьому ОСОБА_6 поручився майном, яке належить ОСОБА_5 як власнику ПП «Світлана-2000», хоча останнього про наявність цих договорів ОСОБА_6 не повідомляв. Власник у свою чергу не давав вказівок на їх укладення та вчинення будь яких правочинів в інтересах ПП «Світлана-2000». ОСОБА_5 вважає, що позика ОСОБА_7 ніби то отримана від ОСОБА_2 не існувала та усі документи стосовно зазначеної угоди сфальсифіковано з метою привласнення належного йому майна.

Цей факт дає достатні підстави для припущення, що відбувся факт вчинення шахрайських дій, передбачених кримінальним законом, що є достатньо обґрунтованим для проведення кримінального розслідування та вжиття відповідних забезпечувальних заходів, підставами для чого слідчим було зазначено необхідність арешту даного майна з метою запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження, що в свою чергу спричинить втрату речей, які мають суттєве значення для кримінального провадження.

Суд першої інстанції під час розгляду клопотання про арешт вищевказаного майна та своїм рішенням задовольнив клопотання слідчого. З вказаним рішенням слідчого судді погоджується колегія суддів,тоді як доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані прийнятними.

Не можна визнати підставою для задоволення апеляційних доводів, наявність рішення суду щодо відводу слідчому судді, оскільки як убачається з матеріалів провадження при розгляді саме клопотання про арешт майна 12грудня 2017 року відвід судді не розглядався і тим більш не задовольнявся, тому не можна вважати, що відвід судді в іншому провадженні має відношення до оспорюванного рішення слідчого судді від 12 грудня 2017 року.

Що стосується апеляційних вимог в частині того, що жодна особа в даному кримінальному провадженні не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого, а у сторони обвинувачення немає доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з практики Європейського суду з прав людини, зокрема з його рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», випливає, що для вирішення питання про обмеження прав та свобод особи на етапі досудового розслідування обставини, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення.

Приймаючи до уваги, що наявність чи відсутність вищезазначеного складу злочину можна встановити саме під час проведення досудового розслідування, з метою забезпечення та збереження вказаного майна і виникла необхідність в накладенні арешту на нього, тож апеляційні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв’язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, п. 3 розділу Х11 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ « Про судоустрій і статус суддів»,колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року про арешт майна.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду :

------------------- ------------------- --------------------

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9