Постанова № 73224312, 04.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1266/18 Справа № 204/5406/17 Головуючий у 1 й інстанції - Книш А. В. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору частково недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року, ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з вищевказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що 25 грудня 2015 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №DNP0LON06709, предметом якого є надання позивачу кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з встановленим лімітом 74560,00 грн. У розділі А.3. вказаного договору (пункт 3) міститься норма наступного змісту: «позичальник сплачує банку штраф у розмірі 137852,14 грн.» Позивач зазначає, що відповідно до ст. ст. 549, 550 ЦК України, головним критерієм застосування штрафу є невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником. Проте, п.3 договору, який встановлює неустойку у вигляді штрафу, не визначає вид зобов'язання, передбаченого пунктами 2.2.1-2.218, порушення якого тягне за собою застосування неустойки. Розділом 6 договору встановлена відповідальність сторін за порушення умов кредитного договору. Однак, аналіз норм цього розділу приводить до висновку про те, що застосування штрафу у розмірі 137852,14 грн., як міра відповідальності, не передбачений взагалі. Також, позивачем зазначено, що порушуючи норми цивільного законодавства, відповідач встановив у договорі штраф, який не відповідає нормам цивільного законодавства. Це стосується штрафу, встановленого п.6.8 договору, який передбачає стягнення штрафу у комбінованому вигляді: 1000 грн.(тверда сума) + 5% від суми встановленого ліміту.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним п. 3 розділу А.3 кредитного договору №DNP0LON06709 від 25 грудня 2015 року, укладеного між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», визнати недійсним п. 6.8. кредитного договору №DNP0LON06709 від 25 грудня 2015 року, у частині встановлення штрафу у твердій сумі 1000,00 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує порушенням з боку суду першої інстанції норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 5 грудня 2015 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір №DNP0LON06709.

Відповідно до п.п. 3 пункту А.3. розділу А вказаного кредитного договору, у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту понад 30 днів позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 137852,14 грн.

Згідно п.6.8. розділу 6 кредитного договору №DNP0LON06709 від 25 грудня 2015 року, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що є підставою недійсності правочину.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Тож, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що встановлені законодавством підстави для визнання недійсним договору в даному цивільно-правовому спорі відсутні, а відповідальність за порушення зобов'язання, у даному випадку у вигляді штрафу в передбаченому грошовому розмірі не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Доводи апелянта на те, що не визначення у п.п.3 пункту А.3. розділу А спірного кредитного договору за яке саме невиконання або неналежне виконання зобов'язання передбачене п.п.2.2.1-2.2.18 договору може бути застосована до позивача неустойка у вигляді штрафу є підставою для визнання такого пункту недійсним, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки зазначеним пунктом договору чітко визначено, що штраф може бути застосовано за порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту понад 30 днів, що також не суперечить положенням ч. 1 ст. 627 ЦК України.

Також, слід звернути увагу, що сторони на власний розсуд визначили зміст п.п. 3 пункту А.3. розділу А та п. 6.8. розділу 6 кредитного договору №DNP0LON06709 від 25 грудня 2015 року в частині встановлення штрафу у розмірі 137852,14 грн. та у розмірі 1000 грн.+5% від суми встановленого ліміту відповідно, що відповідає положенням ч. 1 ст. 627 ЦК України.

Будь-яких доказів, що вказаний договір був підписаний позивачем всупереч вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України ОСОБА_2 ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова