Постанова № 73223991, 03.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5709/17 22-ц/774/423/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/5709/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «ЄВРАЗ ОСОБА_2» (на теперішній час - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»),

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_2» (на теперішній час - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка») на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 18 жовтня 2017 року , яке ухвалено суддею Колочко О.В. о 16 годині 16 хвилин у місті ОСОБА_4 (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні)

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_2» (надалі – ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_2»), на теперішній час - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» (надалі - ОСОБА_5 «Суха Балка»), про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 1993 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 25%.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, просив суд: стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 160 000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 18 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 22 400,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_2» на користь держави судові витрати у розмірі 640,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_2» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, а також те, що позивач добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати ним частини здоров’я. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу, а визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_5 «Суха Балка» - ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обгрунтвоане, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1, працюючи протягом тривалого часу (15 років 9 місяців) в умовах впливу шуму, пилу та вібрації у параметрах, що перевищували гранично допустимі, на різних посадах на ОСОБА_5 «ЄВРАЗ «Суха Балка» (на теперішній час – ОСОБА_5 «Суха Балка»), отримав професійне захворювання.

Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 02 грудня 1993 року у позивача встановлена наявність професійного захворювання з діагнозом: двосторонній кохлеарний неврит справа з легким, зліва з помірним зниженням слуху. Туговухість АД першої ст. (а.с. 10).

Висновком МСЕК від 20 грудня 1993 року ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 25% безстроково (а.с. 11).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 214 ЦПК України, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. ОСОБА_5 на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням у 1993 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров’я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, в редакції станом на 1993 рік.

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди – не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного ОСОБА_2 України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14від 24 грудня 2014 року, ухвалених за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, мала враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, в редакції, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду).

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 18 жовтня 2017 року (час розгляду справи) становить 3 200,00 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 16 000,00 грн., а максимальний - 640 000,00 грн.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного ОСОБА_2 України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов’язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного ОСОБА_2 України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 25%, який встановлено безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров’я відсутнє.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов’язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом не в повній мірі враховано характер отриманого професійного захворювання, тривалий стаж роботи позивача на ОСОБА_5 «Суха Балка» в умовах впливу шкідливих факторів, стан здоров’я потерпілого, відсоток втрати ним професійної працездатності, який встановлено не безстроково, що свідчить про можливість відновлення попереднього стану здоров’я.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалості праці позивача в умовах впливу шкідливих факторів, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, який встановлено позивачу не безстроково, що свідчить про відсутність прогнозів до негативних змін (погіршення стану здоров’я, яке призведе до збільшення ступеня втрати професійної працездатності), вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 22 400,00 грн. до 17 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст..ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_2» (на теперішній час - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка») - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 18 жовтня 2017 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_2» (на теперішній час - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка») на користь ОСОБА_1 з 22 400,00 гривень до 17 000 (сімнадцяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: