Рішення № 73223980, 04.04.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/480/18

Провадження № 2-о/234/76/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року

м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Костюкова Д.Г., при секретарі Скоробогатовій М.В., за участю заявника ОСОБА_1, представника заявника ОСОБА_2, представників заінтересованих осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Краматорську цивільну справу №234/480/18 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту добровільного забезпечення проведення антитерористичної операції та встановлення факту насильницького викрадення та смерті, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту добровільного забезпечення проведення антитерористичної операції її сином ОСОБА_5 та встановлення факту його насильницького викрадення та смерті внаслідок агресії Російської Федерації. В обґрунтування заявниця зазначила, що її син ОСОБА_6 в 2014 році приймав участь в антитерористичній операції у якості волонтера, забезпечуючи захисників України в зоні проведення АТО продуктами харчування, одягом та амуніцією. 23.06.2014 року контрольовані Росією озброєні бойовики захопили її сина в приміщенні магазину «Еко маркет», що розташований в м.Горлівка, вул.Жукова, 9А. Після цього вона сина більше не бачила та на зв'язок він не виходив. Встановлення факту здійснення її сином волонтерської діяльності необхідний для отримання відповідних соціальних прав та гарантій, а встановлення факту смерті її сина внаслідок збройної агресії Російської Федерації необхідно для отримання свідоцтва про смерть та для звернення в міжнародні органи з метою притягнення до відповідальності винних осіб.

У судовому засіданні заявниця свою заяву підтримала та пояснила, що під час окупації м.Горлівка проросійськими бойовиками під головуванням Безлера її син почав активно займатися волонтерською діяльністю разом зі своїми друзями. Вони купували продукти харчування та одяг, який возили на блокпости українським військовим, а також у військові частини ЗСУ, що були розташовані у напрямку м.Харків. Вона особисто допомагала розфасовувати одяг та складати продукти харчування. Точні найменування частин та їх місцезнаходження вона не знає, оскільки син з друзями займався цим особисто. Син казав, що вони підтримують блокпости військових ЗСУ на Майорську та між м.Горловкою та м.Донецьк, а також відвідують військові частини, у тому числі і прикордонників. 23.06.2014 року її син поїхав збирати виручку з торгових точок та повідомив, що він зібрав біля 15 тис. грн. Увечері її син перестав відповідати на телефонні дзвінки, а пізніше їй стало відомо, що він затриманий та утримується у споруді колишнього ВБОЗ бойовиками Безлера. Вона прийшла туди та зустрілася з Безлером, який сказав, що ОСОБА_6 дійсно знаходиться у них та вони проведуть перевірку і відпустять його завтра. Однак наступного дня її син також на зв'язок не вийшов, у звязку з чим вона знов прийшла до Безлера, однак останній сказав їй, що її сина вони ще учора відпустили та де він зараз знаходиться він не знає. Після цього вона зверталася до різних організацій на окупованій територій в м.Горлівка, в тому числі і до військової комендатури Росії, однак усюди їй казали, що про ОСОБА_6 їм нічого не відомо. Через час від друзів сина їй стало відомо, що ОСОБА_6 був вбитий у полоні Безлером. Її донька по цьому факту звернулася до органів поліції у м.Маріуполь, де було розпочате кримінальне провадження за цим фактом. Пізніше їй стало відомо, що один з друзів її сина, який з ним займався волонтерською діяльністю, також був схоплений бойовиками та страчений, а інший друг сина по волонтерській діяльності ОСОБА_7 загинув у бойових діях під м.Дебальцево. На теперішній час факт здійснення сином допомоги військовослужбовим ЗСУ у зоні АТО може підтвердити лише свідок ОСОБА_8, про якого їй повідомила слідчий СУ ГУНП. Її донька ОСОБА_9, яка також була обізнана про волонтерську діяльність ОСОБА_6, померла в травні 2016 року. Всі документи щодо волонтерської діяльності залишилися в м.Голівка та вивозити їх звідти небезпечно для життя. Оскільки є відомості, що її син був страчений бойовиками у полоні просить суд визнати факт його смерті внаслідок збройної агресії Росії, оскільки бойовики в м.Горлівка напряму підпорядковуються спеціальним органам Російської Федерації. Таке визнання потрібно їй для отримання відповідного статусу її сином та для звернення до міжнародних організацій.

Представник заявника ОСОБА_2 просила суд заяву задовольнити та пояснила, що відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визнано факт окупації підконтрольними Російській Федерації збройними формуваннями частини території України, до яких відноситься також територія м.Горлівки. Відповідними доказами підтверджується факт захоплення та страти підконтрольними Російській Федерації збройними формуваннями громадянина України ОСОБА_6 через його волонтерську діяльність, а саме через добровільну допомогу ним військовим ЗСУ в зоні проведення антитерористичної операції продуктами харчування, одежею, грошовими коштами та амуніцією. Просить визнати факт загибелі ОСОБА_6 через його волонтерську діяльність для оформлення відповідного пенсійного статусу, а також визнати факт його загибелі внаслідок агресії Російської Федерації, оскільки даний факт доведений у судовому засіданні та саме таке формулювання потрібно для звернення до міжнародних організацій щодо притягнення винних до відповідальності.

Представник заінтересованої особи УПСЗН Краматорської міської ради ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення заяви в частині визнання факту смерті ОСОБА_6 та заперечувала проти встановлення факту зайняття ним волонтерською діяльністю, оскільки вважає, що останній факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України ОСОБА_4 проти задоволення заяви не заперечував.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази встановив наступні фактичні обставини та зміст правовідносин.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.315 суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала без вісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 він є радником заступника міністра оборони України. Весною 2014 року він займався створенням та координацією дій добровольчих батальйонів для протидії проросійським бойовикам у зоні проведення антитерористичної операції. У зв’язку зі своєю діяльністю він у травні 2014 року був затриманий бойовиками з групи Безлера та утримувався у будівлі колишнього УБОЗ у м.Горлівка. Після арешту він був підданий численним тортурам та допитам. Наприкінці червня, точну дату він не знає, оскільки утримувався у жорстких умовах, до сусідньої камери був поміщений хлопець, як він пізніше дізнався ОСОБА_6, до якого Безлером та його бойовиками застосовувались тортури. Через деякий час ОСОБА_6 вивели до туалету, але у коридорі охоронці збили його з ніг та почали наносити численні удари ногами по всіх частинах тіла. Хлопець почав хрипіти, після чого він попросив бойовиків перестати бити хлопця та надати йому медичну допомогу. Після цього до коридору вийшов Безлер, який запитав, що сталося, а потім наказав йому вийти з камери до коридору. В коридорі Безлер сказав, що цей хлопець є ОСОБА_6, який співпрацює з «Правим сектором», постійно допомагає їм та займається шпигунством. Також Безлер сказав, що ОСОБА_6 домовився про купівлю бронежилетів для «Правого сектору» про що їм стало відомо, та зараз ОСОБА_6 назбирав для цього гроші у сумі 81 тис. грн. і їхав їх передавати, але вони перехопили його з зазначеними грошима. Після цього Безлер сказав, що зараз надасть допомогу цьому «правосеку», дістав пістолет та декілька разів вистрелив у голову ОСОБА_6, від чого останній, який сидів навпочіпки, упав на підлогу без ознак життя. Після цього його завели назад до камери, а тіло ОСОБА_6 унесли бойовики. Категорично стверджує, що він бачив страту бойовиками саме ОСОБА_6, оскільки про це йому сказав сам Безлер.

Вищевказані показання свідка об’єктивно підтверджуються численними публікаціями списків осіб, які перебувають у полоні бойовиків, а також списком МВД України щодо осіб, які пропали безвісті в зоні АТО у яких зафіксовано факт одночасного перебування у полоні ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 у 2014 році.

Суд вважає, що у судовому засіданні доведений факт насильницького викрадення ОСОБА_6, що стався 23.06.2014 року, оскільки даний факт підтверджений в судовому засіданні, крім пояснень свідка, також записом камер спостереження магазину «Еко-маркет», відповідно до якого ОСОБА_6 в приміщенні магазину насильно затримали невідомі особи, частина з яких була одягнута в камуфльовану форму та мала при собі автоматичну зброю.

Також суд вважає доведеним в судовому засіданні факт смерті ОСОБА_6, оскільки показання свідка ОСОБА_8 про смерть останнього об’єктивно підтверджуються дослідженими доказами про відсутність про нього на протязі тривалого часу (більше трьох років) будь-яких відомостей, а саме: листом Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області відповідно до якого ОСОБА_6 перебуває у державному розшуку як «безвісно зникла особа» у межах оперативно-розшукової справи категорії «Розшук» №40-49 від 20.10.2014 року. (ЄРДР №12014050000000533, котрий перебуває у провадженні слідчого управління ГУНП в Донецькій області); витягом з ЄРДР відповідно до якого 23.06.2014 року невстановлені особи погрожуючи фізичною розправою та застосуванням вогнепальної зброї у приміщенні магазину «ЕКО маркет», який розташований за адресою: м.Горлівка, вул. Жукова, 9А викрали ОСОБА_6 та маються підстави вважати, що вони скоїли його вбивство; відомостями Краматорського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до яких відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_6; згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомостей про перетин державного кордону України ОСОБА_6 в базі даних не виявлено; відповідно до листа УПСЗН Краматорської міської ради ОСОБА_6 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньопереміщених осіб не перебуває; згідно листа УПФУ у м.Краматорську ОСОБА_6 на обліку в управлінні не перебуває.

Також при прийнятті вищевказаного висновку суд враховує обставини, при яких зник ОСОБА_6, а саме його насильницьке захоплення озброєними вогнепальною зброєю представниками незаконних воєнізованих формувань, що безсумнівно загрожувало йому смертю, та з урахуванням показань свідка, дає всі підстави вважати його загиблим.

У зв’язку з тим, що достовірно встановити дату смерті ОСОБА_6 не є можливим, суд визнає днем смерті ОСОБА_6 23.06.2014 року - день його зникнення при обставинах, що загрожували йому смертю, тобто день насильницького викрадення його озброєними бойовиками незаконних воєнізованих формувань, при цьому суд керується положеннями ст.294 ЦПК України щодо меж судового розгляду.

Суд вважає доведеним в судовому засіданні факт добровільного забезпечення ОСОБА_6 проведення антитерористичної операції, що полягала у наданні волонтерської допомоги на території проведення антитерористичної операції, оскільки зазначений факт підтверджений у судовому засіданні поясненнями заявниці ОСОБА_1, показаннями свідка ОСОБА_8, а також самим фактом захоплення та страти бойовиками незаконних збройних формувань громадянина ОСОБА_6, що є реальним доказом патріотичної діяльності останнього на окупованій території. При цьому суд враховує обмежену можливість щодо надання доказів заявницею у зв’язку з тимчасовою окупацією місця події, реальною небезпекою для її життя відвідування окупованих територій та перевезення чи перенесення при собі звідти доказів надання добровільного забезпечення антитерористичної діяльності. Також суд бере до уваги, що відповідно до досліджених доказів добровільне забезпечення проведення антитерористичної операції здійснювалось ОСОБА_6 ще до врегулювання цього питання на державному рівні, зокрема до прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги» від 02.09.2014 р.,Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності» від 05.03.2015 р. та наказу МФУ №1089 від 30.10.2014 року «Про затвердження Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції».

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме: 1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей; 2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом 1 цієї частини; 3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з розпорядженням КМУ України №1085-р від 07.11.2014 року м.Горлівка входить до «Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд приходить до висновку про доведення у судовому засіданні факту насильницького викрадення та смерті ОСОБА_6 саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації та в період тимчасової окупації Російською Федерацією м.Горлівка Донецької області, оскільки вищевказані дії були вчинені керованими Російською Федерацією незаконними збройними формуваннями на території окупованого м.Горлівки.

В судовому засіданні заявницею та її представником доведено, що встановлення вищевказаних фактів необхідно для надання ОСОБА_6 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також для звернення до міжнародних установ з приводу збройної агресії Російської Федерації.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту добровільного забезпечення проведення антитерористичної операції та встановлення факту насильницького викрадення та смерті – задовольнити.

Встановити факт добровільного забезпечення проведення антитерористичної операції, що полягала у наданні волонтерської допомоги на території проведення антитерористичної операції в Донецькій області громадянином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Встановити факт насильницького викрадення 23.06.2014 року громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 та його смерті 23.06.2014 року в м.Горлівка Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації та в період тимчасової окупації Російською Федерацією м.Горлівка Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.Г. Костюков