Постанова № 73223926, 05.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/11/17 22-ц/774/252/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 193/11/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання - Чубіна А.В.,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Регул»,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, Софіївська районна державна адміністрації Дніпропетровської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження,в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року, яке ухвалене суддею Шумською О.В. у с. Софіївка,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регул» (далі - ТОВ «Регул») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державного реєстратора Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції про захист права оренди на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначило, що воно на підставі договору оренди землі №2 від 01.09.2010 року, укладеного між ТОВ «Регул» та ОСОБА_4, є орендаремземельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,930 га, розташованої на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області строком до 01.09.2020 року.

18 травня 2011 року договір оренди землі №2 від 01.09.2010 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Софіївському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №122528664000168.

Після смерті орендодавця – ОСОБА_4, померлої 27 серпня 2012 року, право на нерухоме майно, а саме на орендовану позивачем земельну ділянку отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину відповідач ОСОБА_1 (а.с.14).

20.07.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5 прийнято заяву від ОСОБА_2 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 7,930 га, кадастровий номер 1225286600-02-004-0238, та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер – 23147910 від 25.07.2015 року здійснено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за іншим орендарем – ОСОБА_2

Посилаючись на те, що державним реєстратором не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки на момент державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ОСОБА_2 це майнове право оренди вже зареєстровано за позивачем, та здійснено повторну держану реєстрацію права користування земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_1, позивач вважає, що такі дії є протиправними та рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню.

За таких обставин, позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5 № 23147910 від 25.07.2015 року про державну реєстрацію оренди земельної ділянки, розташованої на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225286600-02-004-0238, за ОСОБА_2; визнати за ним право оренди на земельну ділянку, загальною площею 7,930 га відповідно до державного акту на право власності на землю серія ІІ-ДП №038295, виданий та зареєстрований Софіївською райдержадміністрацією за №321 від 20.03.2001, кадастровий номер 1225286600-02-004-0238.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучено Софіївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області, яка виконує функції державної реєстрації.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 14 серпня 2017 року, позов ТОВ «Регул» задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5 №23147910 від 25.07.2015 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що розташована: Дніпропетровська область, Софіївський район, сільська рада Ордо-Василівська, кадастровий номер земельної ділянки 1225286600-02-004-0238, за ОСОБА_2 Визнано за ТОВ «Регул» право оренди на земельну ділянку, загальною площею 7,930 га відповідно до державного акту на право власності на землю серія ІІ-ДП №038295, виданий та зареєстрований Софіївською райдержадміністрацією за №321 від 20.03.2001, кадастровий номер 1225286600-02-004-0238. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «Регул» судовий збір в сумі 1378,00 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що суд, в порушення ч.1 ст. 16, ст. 122 ЦПК України об’єднав в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства й відкрив провадження у справі за вимогами, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Зокрема, суд не врахував, що подана позовна заява не містить жодних вимог до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в той час як предметом позову є оскарження дій державного реєстратора, який виконував свої службові обов’язки в реєстраційній службі Софіївського РУЮ до припинення повноважень по проведенню державної реєстрації речових права на нерухоме майно та їх обтяжень. Оскільки вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрації прав та їх обтяжень носить характер публічно-правового спору за позовом юридичної особи до суб’єкта владних повноважень щодо оскарження його рішення, тому на його думку повинна вирішуватися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Крім того, вказав на те, що Софіївська районна державна адміністрації Дніпропетровської області, не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником ліквідованої реєстраційної служби Созівського районного управління юстиції в частині реалізації державної політики щодо речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, й судом в порушення ст. 33 ЦК України не залучено до участі у справі належного відповідача ОСОБА_6 юстиції, якому була підпорядкована ліквідована реєстраційна служба.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_7.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_7.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2010 року між позивачем ТОВ «Регул» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі №2, за умовами якого ТОВ «Регул» отримало на строк з 01.09.2010 по 01.09.2020 року в платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 7,930 га, кадастровий номер 1225286600-02-004-0238, яка розташована на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яка є приватною власністю ОСОБА_4 (а.с.7-11,12-13).

18 травня 2011 року вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Софіївському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №122528664000168 (а.с. 20).

27 серпня 2012 року ОСОБА_4 померла і права на нерухоме майно, а саме на орендовану позивачем земельну ділянку отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 (а.с.14).

13 липня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянку площею 7,930 га, кадастровий номер 1225286600-02-004-0238, яка розташована на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області строком на 7 років.

20 липня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5 прийнято заяву від ОСОБА_2 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 13.07.2015 року загальною площею 7,930 га, кадастровий номер 1225286600-02-004-0238, та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер – 23147910 від 25.07.2015 здійснено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за іншим орендарем – ОСОБА_2

Підставою для звернення ТОВ «Регул» з позовом стала наявність подвійної державної реєстрації права користування земельною ділянкою ТОВ «Регул» та ОСОБА_2, тоді як угоди про розірвання чи про припинення договору оренди від 01.09.2010 року між позивачем та власником земельної ділянки не укладалися, рішення суду щодо припинення чи розірвання зазначеного договору не приймалося.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невикористання належним чином наданих Державному реєстратору повноважень, зокрема щодо направлення запиту до органів держземагентства про отримання правовстановлюючого документу (договору оренди земельної ділянки), не з’ясування вищевказаних обставин, призвело до прийняття помилкових рішень, якими було порушено права ТОВ «Регул» за укладеним раніше та діючим договором оренди, який не припинено і не визнано недійсним, у зв’язку з чим, дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5 №23147910 від 25.07.2015 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що розташована: Дніпропетровська область, Софіївський район, сільська рада Ордо-Василівська, кадастровий номер земельної ділянки 1225286600-02-004-0238, за ОСОБА_2 Також, суд дійшов висновку про порушення прав позивача, як орендаря земельної ділянки її власником та наявності підстав для захисту цього права у спосіб визнання за ТОВ «Регул» права оренди на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, з огляду на наступне.

Спір між сторонами виник з приводу права користування земельною ділянкою площею 7,930 га, кадастровий номер 1225286600-02-004-0238, яка розташована на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” №1952-ІV від 01.07.2004 року.

Згідно із ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Розділом ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” №1878-VI від 11.02.2010 року встановлено, що до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як встановлено з наявних матеріалів справи, договір оренди землі ТОВ “Регул” був зареєстрований відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент проведення такої реєстрації, у відділі Держкомзему у Софіївському районі, про що вчинено відповідні записи.

Даний договір не розірваний, не скасований не визнаний в установленому законом порядку недійсним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що під час дії договору оренди землі №2 від 01.09.2010 року, укладеного між ТОВ «Регул» та ОСОБА_4, державним реєстратором Реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5 20.07.2015 року прийнято заяву від ОСОБА_2 про реєстрацію договору оренди цієї ж земельної ділянки та здійснено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за іншим орендарем – ОСОБА_2, у порушення вимог законодавства.

Згідно приписів ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, для виконання покладених на нього обов'язків державний реєстратор, в тому числі: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; - приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; - разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; - під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; - здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Статтею 15 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Державним реєстратором Дніпропетровської області ОСОБА_5 20.07.2015 року прийнято заяву від ОСОБА_2 про реєстрацію договору оренди цієї ж земельної ділянки та здійснено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, у порушення вимог законодавства. Оскільки, перед проведенням реєстрації вона не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, а саме правом позивача на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди користуватися спірною земельною ділянкою, чим порушено право ТОВ «Регул».

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги представника відповідачів, щодо наявності підстав для закриття провадження у справі через порушення правил підвідомчості, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 1 ЦК України, ст. ст. 2, 5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Проаналізувавши зміст позовної заяви ТОВ «Регул», колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим, стосується порушених цивільних прав позивача на оренду земельної ділянки, і тому не належить до юрисдикції адміністративних судів, суд першої інстанції розглянув дану справу із дотриманням вимог процесуального законодавства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляціфйний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: