Постанова № 73223897, 05.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/1074/13-ц 22-ц/774/332/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 214/1074/13-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання – Чубіна А.В.

сторони : позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 вересня 2017 року, ухваленого суддею Поповим В.В. у м. Кривому Розі,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( надалі – ПАТ КБ«ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що 13.09.2006 року між сторонами укладений кредитний договір, згідно якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач своїх обов’язків по своєчасному погашенню кредиту та по сплаті відсотків належним чином не виконував, у результаті чого станом на 31.03.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 22295,19 грн. 19 коп., яка складається із: 20757 грн. 32 коп. – заборгованості за відсотками; 500 грн. – штрафу (фіксована частина); 1037 грн. 87 коп. – штрафу (процентна складова), за вирахуванням суми, яка була задоволена судовим наказом, виданим 13.11.2008 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у розмірі 11056,43 грн., яка складається з: 7715 грн. 90 коп. – заборгованості за кредитом; 3340 грн. 53 коп. – заборгованості за відсотками.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 23894,66 грн. та судові витрати.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 жовтня 2014 року за заявою відповідача заочне рішення від 27 травня 2013 року скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Після уточнення позовних вимог у квітні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути на його користь з відповідача 22295,19 грн., яка складається із 20757,32 грн. – заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. – штраф ( фіксована частина), 1037,87 грн. – штраф ( процентна складова).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 вересня 2017 року уточнені позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13.09.2006 року заборгованість в загальному розмірі 22295,19 грн., яка складається із 20757,32 грн. – заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. – штраф ( фіксована частина), 1037,87 грн. – штраф ( процентна складова).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог.

В мотивування апеляційної скарги зазначив, що судом не враховано стягнення заборгованості за кредитним договором судовим рішенням від 13 листопада 2008 року, яке виконане відповідачем 29 серпня 2012 року в примусовому порядку. Також апелянт вважає, що позивач мав би право на стягнення лише відсотків за період з дати видачі судового наказу з 13.11.2008 року по дату виконання рішення суду 29.08.2012 року. Крім того, судом не застосовано наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.09.2006 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений Кредитний договір без номеру, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строк дії ліміту відповідає строку дії картки до 09/08. ( а.с.8).

За розрахунками позивача, станом на 31 березня 2015 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 20757,32 грн., яка складається з: 20757,32 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1037,87 грн. – штраф (процентна складова) ( а.с. 137).

Судовим наказом Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11056,43 грн.( а.с.48).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2012 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу 2н-6395 виданого 13 листопада 2008 року ( а.с.50).

Довідкою ПАТ «ОСОБА_4 Ріг» від 10 січня 2013року за вих.№811-15/1-144 виданою ОСОБА_1 підтверджено утримання з нього згідно виконавчого листа заборгованість по кредитному договору 11126,71 грн. ( а.с.49).

Задовольняючи уточнені позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив із обов’язку відповідача ОСОБА_1 погасити кредитну заборгованість у зв’язку із неналежним виконанням договірних зобов’язань, яку визначено позивачем.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У спорі, пов’язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов’язань та їх розмір.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599–601, 604–609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599–601 , 604–609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦКУкраїни).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим, та відповідає строку дії картки до 09/08 , тобто до вересня 2008 року ( а.с.8).

Умовами укладеного договору не передбачено розмір відсотків за користування кредитними коштами після закінчення дії договору.

Оскільки судовим наказом Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2008 року з ОСОБА_1М вже стягнуто кредитну заборгованість, яка виникла по закінченню строку дії договору, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, визначеному в договорі 36%, поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Кредитним договором не встановлено розмір процентів після спливу строку його дії, тому слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-1412цс16.

На підставі викладеного, колегія суддів не може погодитися із розрахунком заборгованості за кредитним договором наведеним позивачем ПАТ КБ «Приват Банк», який проведений з урахуванням відсоткової ставки за користування кредитними коштами, виходячи із 36% та 72% - при простроченні виконання грошового зобов’язання.

Заперечуючи проти позову відповідачем та його представником подано клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності. ( а.с. 90,103).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи, згідно штампу вхідної кореспонденції суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся о суду із позовом 12 лютого 2013 року ( а.с.2).

Тобто право позивача в межах строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем має бути захищено за період з 12 лютого 2010 року по 12 лютого 2013 року.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2012 року відповідач у повному обсязі сплатив заборгованість за судовим наказом 2н-6395 від 13.11.2008 року ( а.с.50).

Отже порушене право позивача ПАТ КБ «Приват Банк» на отримання відсотків за користування кредитними коштами за період з 12 лютого 2010 р. по 29 серпня 2012 р. має бути захищено.

Виходячи з обсягу своєчасно неповернутих коштів, стягнутих судовим наказом у розмірі 11056,43 грн., відсоткової ставки на рівні облікової ставки Національного банку України, за період з 12 лютого 2010 р. по 29 серпня 2012 р. розмір відсотків буде становити:

Період розрахунку Ставка НБУ, % Кількість днів у періоді відсотки , грн.

12.02.2010 - 07.06.2010 10.25 116 360,15 грн.

08.06.2010 - 07.07.2010 9.5 30 86.33 грн.

08.07.2010 - 09.08.2010 8.5 33 84.96 грн.

10.08.2010 - 22.03.2012 7.75 591 1387.37 грн.

23.03.2012 - 12.02.2013 7.5 326 740,60 грн.

Всього відсотків виходячи з облікової ставки НБУ - 2659,42 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено із порушення вимог матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню на підставі положення п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним від 13 вересня 2006 року у вигляді відсотків за користування кредитними коштами за період з 12 лютого 2010 р. по 29 серпня 2012 р. у розмірі 2659,42 грн., в межах строку позовної давності.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачував судовий збір у розмірі 238,95 грн., який з урахуванням частки задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача у розмірі 28,49 грн., виходячи з розрахунку ( 2659,42х238,95/22295,19).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1, задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13 вересня 2006 року у вигляді відсотків за користування кредитними коштами за період з 12 лютого 2010 р. по 29 серпня 2012 р. у розмірі 2659,42 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 28,49 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та штрафів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 05 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: