Ухвала суду № 73221890, 02.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/1267/16-к

Провадження №11-кп/772/343/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів : Дедик В.П., Нешик Р.І.

при секретарі: Табачук В.О.

з участю:

прокурора Тучика А.А.,

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою зі змінами прокурора Клим"юк М.С. та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 13.12.2017 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,

пенсіонера , одруженого, зареєстрованого та проживаючого:

м. Вінниця, вул. Островського, 59/25,

раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1190 (одну тисячу сто дев’яносто) гривень в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування спричиненої : майнової шкоди – 5154 ( п’ять тисяч сто п’ятдесят чотири) гривні 10 копійок; моральної шкоди - 4000 ( чотири тисячі) гривень, що разом становить 9154 ( дев’ять тисяч сто п’ятдесят чотири) гривень 10 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок понесених витрат на правову допомогу в розмірі 3000 ( три тисячі) гривень.

в с т а н о в и в:

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_4 10.03.2015 близько 15.30 години, знаходячись на вулиці Водник, розташованої на території Д/М «Садовий», с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області , напроти будинку №11 де у нього виникла суперечка та штовханина з потерпілим ОСОБА_3 В ході даної суперечки, у обвинуваченого ОСОБА_4 , виник злочини намір на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. У зв’язку з чим, обвинувачений діючи умисно, на ґрунті виниклих несприятливих стосунків , наніс удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого , від чого останній впав на землю та ОСОБА_4 продовживши свій злочинний намір, наніс декілька ударів правою ногою в область тулуба ОСОБА_3 В результаті чого потерпілий ОСОБА_3 згідно висновку експерта №957 від 14.08.2015 р. отримав тілесні ушкодження у вигляді двох саден в ділянці правого кута та тіла нижнього щелепи справа, зливних підшкірних крововиливів на тлі синця в надчеревній ділянці зліва садна на передньо-боковій поверхні грудної клітки зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно додаткового висновку експерта №11 від 20.01.2016р. потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді - закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, яка відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткостроковий розлад здоров'я; двох саден в ділянці правого кута та тіла нижньої щелепи справа, зливних підшкірних крововиливів на тлі синця в надчеревній ділянці зліва, садна на передньо боковій поверхні грудної клітки зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Всі вищезазначені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, по давності утворення відповідати вказаному строку. Кількість, характер та локалізація вищевказаних тілесних ушкоджень передбачають не менш як три, але не більше чотирьох травматичних контактів з тупими твердими предметами, з місцями прикладання сили ділянці обличчя, в надчеревній ділянці зліва та в ділянці передньо-бокової поверхні грудної клітки зліва, що за врахуванням додатково представлених даних, не виключає можливості їх утворення за обставин, на які посилається ОСОБА_3 в своїх показах від 21.12.2015 року, а також на які зазначено і відтворено при проведенні слідчих експериментів (від 13.07. та 13.11.2015 року). Кількість, локалізація та морфологічні особливості, виявлених при судово- медичному обстеженні, саден на обличчі ОСОБА_3А припускають - як одну, так і дві травматичні дії тупого (их) твердого (их) предмету (ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, з місця прикладань сили в ділянці правого кута та тіла нижньої щелепи справа.

В апеляційній скарзі зі змінами прокурора Клим"юк С.М. ставиться питання про зміну вироку від 13.12.2017 року у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу розміром 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1190 грн., на підставі ст, 49, ч. 5 ст. 74 КК України, вважати звільненим від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2017 року, визнавши ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Вимоги мотивує тим, що вирок суду є однобічним, в основу вироку покладено припущення, висновки суду, викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Також вказує, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, в судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу зі змінами прокурора, який просив змінити вирок Вінницького міського суд від 3.12.2017 року в частині покарання; проти задоволення апеляційної скарги засудженого заперечував; заслухавши думку адвоката ОСОБА_2, думку обвинуваченого ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу останнього та зміни до апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити власну апеляційну скаргу; думку потерпілого ОСОБА_3. який заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4; не заперечував проти змін прокурора ,обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу зі змінами прокурора Клим"юк М.С. та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4- слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції шляхом: допиту потерпілого ОСОБА_5, свідків- Мищенко О.М., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Так, потерпілий ОСОБА_3 суду пояснював, що ОСОБА_4 підійшов до нього та наніс кулаком удар в шелепу правою рукою, від цього удару він впав та втратив свідомість. Коли отямився та лежав на спині, то ОСОБА_4 почав наносив удари в область грудини , серця. Він ударів ОСОБА_4 не наносив.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні першої інстанції підтвердила, як бачила, що ОСОБА_3 лежав , а ОСОБА_4 два рази його вдарив ногою. Зазначила, що бачила трьох людей, один стояв спиною, потерпілий лежав головою до забору. Удари наносив ОСОБА_4 лівою ногою в грудну клітку, а людина, яка стояла спиною до неї нічого не робила, автомобілів ніяких не було. Потерпілий не піднімався, він руками закрив лице і головою лежав в сторону дороги.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснювали, що очевидцями події не були, бачили великий синяк на обличчі потерпілого, з лівої сторони в області грудини були чорні плями, синяки. ОСОБА_3 два тижні знаходився у лікарні, постійно встрачав свідомість.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що бачила, як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розмовляють на підвищених тонах. Нецензурної лайки вона не чула, проходила від них на відстані 4-х метрів, більше нікого не було , автомобіля теж не було.

Також судом було досліджено докази вини ОСОБА_4 шляхом вивчення письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема висновків судово-медичної експертизи щодо характеру, часу спричинення , ступеню тяжкості та локалізації тілесних ушкоджень; протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого, де він показав обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4; висновку судово-медичної експертизи за результатами слідчого експерименту, який підтвердив можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілим за обставин, вказаних ним та виключив отримання таких тілесних ушкоджень в результаті одномоментного падіння з вертикального чи близького до нього положення з ударом до тупої твердої переважаючої чи обмеженої виступаючої поверхні, повно та всебічно встановив фактичні обставини справи і винність ОСОБА_4 в умисному спричиненні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я.

В мотивувальній частині вироку, суд навів переконливі докази вини ОСОБА_4 в побитті ОСОБА_3, розкрив їх зміст та дав їм належну оцінку, з якою колегія суддів погоджується і наводити їх вдруге вважає недоцільним, крім того, з підстав і того, що на виконання вимог ст.404 КПК України ніхто з учасників судового засідання не наполягає та не клопотав.

Посилання обвинуваченого на неналежність доказів обвинувачення, зокрема на те, що суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші, необґрунтовані та не вмотивовані. Так суд не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_4 про те, що він захищався від ударів потерпілого і лише двічі відштовхував його, вважаючи це спробою захисту та уникнення від кримінальної відповідальності.

Показання свідка ОСОБА_10 суд оцінив критично, оскільки його показання спростовуються іншими доказами, а також даний свідок є товаришем обвинуваченого ОСОБА_4, а тому зацікавлений у вирішенні даної справи.

При цьому колегія суддів враховує, що наведеної вище сукупності доказів вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину, які є узгодженими між собою, цілком достатньо для обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_4 в умисному спричиненні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень , що потягли короткочасний розлад здоров’я.

Таким чином підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає.

Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України, підставами для зміни або скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог п.3 ч.1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну або скасування судового рішення, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Положеннями ч.5 ст. 74 КК України передбачено, що за вироком суду особа може бути звільнена він покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Відповідно до роз’яснень, які містять у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, таке звільнення є обов’язковим.

Як вбачається за матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст. 125 КК України за злочин, вчинений 10 березня 2015 року. Даний злочин згідно зі ст.12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості.

В зв’язку з цим, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та приходить до висновку про необхідність скасування вироку в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України, закриття провадження в цій частині та звільненя обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності.

Врешті вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Керуючись ст. ст. 403, 404, 405, 419 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу зі змінами прокурора Клим"юк М.С. зі змінами - задовольнити.

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 13.12.2017 року щодо ОСОБА_4 - змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1190 (одна тисяча сто дев’яносто) гривень.

На підставі ст. ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Врешті вирок залишити без змін.

На судове рішення може бути подано касаційну до Верховного Суду скаргу протягом 3 (трьох) місяців.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13