Рішення № 73221062, 22.03.2018, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3301/17

Провадження № 2-о/132/1/18

РІШЕННЯ

Іменем України

22.03.2018 Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Павленко І. В.

за участю секретаря Жовтої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.02.2016 року померла його мати ОСОБА_4.

Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки, розташованих в с.Корделівка по вул.Стуса, 26 Калинівського району Вінницької області.

Вищевказане майно мати заповіла в рівних частках ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Спадщину за заповітом у передбачений законом строк в порядку ст.1269 ЦК України прийняв лише ОСОБА_2.

Інші спадкоємці за заповітом спадщину не прийняли та не відмовились від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, у відповідності до вимог ст.1273 цього Кодексу.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Він, будучи сином спадкодавиці ОСОБА_4, постійно проживав з нею на час відкриття спадщини та продовжує утримувати спадковий будинок.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з тим, згідно з повідомленням по спадковій справі державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області ОСОБА_3 № 1158/01-16 від 25 вересня 2017 року, його повідомлено про те, що він спадщину після смерті матері в передбачений законом строк у відповідності до вимог ст.ст.1268, 1269 ЦК України не прийняв, померла ОСОБА_4 посвідчила заповіт на все своє майно, але не на його користь, а тому він не може бути закликаний до спадкування після смерті своєї матері.

За вказаних обставин позивач звернувся в суд з позовом про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позові. Просив суд встановити факт постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, яка померла 13 лютого 2016 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивач протягом тривалого часу знаходився на заробітках, а коли у 2015 році повернувся в Україну, то проживав разом з матір’ю по день її смерті без реєстрації. На момент смерті матері він також проживав біля матері, здійснював за нею догляд, а після її смерті поніс витрати на поховання та поминальні обіди.

Представник Корделівської сільської ради в судове засідання не з’явився, згідно заяви вх.№1038/17 від 05.02.2018 року сільський голова ОСОБА_7 позовні вимоги визнає, просить справу розглянути за відсутності представника сільської ради.

Державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області ОСОБА_3 в судове засідання також не з’явилась, проти задоволення позову заперечує з підстав зазначених в заяві №157/01-16 від 12.02.2018 року, розгляд справи просить провести за відсутності представника нотаріальної контори.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в межах заявлених позовних вимог.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 13.02.2016 року померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-АМ №346792, виданого 15.02.2016 року виконкомом Корделівської сільської ради Вінницької області та свідоцтвом про народження позивача, виданого Корделівською сільською радою 26.02.1969 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки, розташованих в с.Корделівка по вул.Стуса, 26 Калинівського району Вінницької області.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Проте предметом розгляду даної справи є встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не право на спадкування за законом.

В судовому засіданні позивач зазначив, що проживав з ОСОБА_4, починаючи з 2015 року по день її смерті (тобто на час відкриття спадщини).

В матеріалах справи містяться належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання позивача з померлою ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Так, згідно заяви сільського голови Корделівської сільської ради ОСОБА_7 остання підтвердила факт проживання позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_4 з 2015 року по день смерті матері в житловому будинку в с.Корделівка по вул.В.Стуса, 26, Калинівського району Вінницької області та здійснення догляду за нею. Крім того, даний факт підтверджується належним чином засвідченими письмовими заявами ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Згідно довідки №185 від 26.04.2017 року Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захист унаселення Калинівської районної державної адміністрації та отримував компенсацію на непрацюючу працездатну особу, яка здійснює догляд за особою похилого віку більше 80 років з 20.03.2015 року по 14.02.2016 року.

Також, суд звертає увагу на те, що квитанції про оплату комунальних послуг, здійснені від імені ОСОБА_10, стосуються періоду часу після смерті останньої та не можуть слугувати доказом в підтвердження наявності між позивачем та спадкодавцем за її життя факту їх спільного проживання.

Як було встановлено в судовому засіданні та стверджувалось відповідачем позивач ОСОБА_2 отримав допомогу на поховання матері ОСОБА_4

У відповідності до вимог ст.53 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

За таких обставин суд не визнає належними та допустимии доказами по справі товарні чеки та накладні, надані відповідачем як на підставу своїх заперечень.

Згідно з частиною першою та другою ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами статей 79,80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (…). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (…)».

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 293-294, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавицею ОСОБА_4, яка померла 13.02.2016 року в с.Корделівка Калинівського району Вінницької області, на час відкриття спадщини.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Повний текст рішення складено 30 березня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя: