Постанова № 73220604, 02.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15047/17 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В. Провадження № 22-ц/773/297/18 Категорія: 25 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Здрилюк О.І., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря Вергуна Т.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою відповідача приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

2 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування. Позовні вимоги мотивував тим, що 20 жовтня 2016 року по вул. Боженка в м. Луцьку відбулося зіткнення його автомобіля марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_5, та автомобіля марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Зазначає, що на місці ДТП патрульною поліцією відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2017 року з урахуванням постанови про виправлення описки від 31 січня 2017 року, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області 11 травня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Також у постанові зазначено, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку № 0008 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, складеного 22 березня 2017 року судовим експертом Демидюком В.Т., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_5, внаслідок ДТП станом на 20 жовтня 2016 року становила 27906,06 грн.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена полісом № АЕ/6226395 від 14 листопада 2015 року у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Зазначає, що у травні 2017 року звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування, однак отримав лист від відповідача про відмову у здійсненні виплати.

Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 27906,06 грн. та витрати за проведення експертного товарознавчого дослідження в розмірі 1800 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) в користь ОСОБА_2 27906,06 грн. страхового відшкодування.

Стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) в користь ОСОБА_2 витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля в сумі 1800 грн. та судовий збір в сумі 640 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2018 року заяву ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, кожен окремо, апеляційну скаргу не визнали.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП, яка відбулася з вини ОСОБА_1 позивачу завдано майнову шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яка належним чином не виконала своїх обов'язків щодо виплати страхового відшкодування, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суми страхового відшкодування в розмірі 27906,06 грн., а також витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля в сумі 1800 грн.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2016 року о 11 год. 15 хв. по вул. Боженка в м. Луцьку відбулася ДТП за участю автомобілів марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_2 та «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2017 року з урахуванням постанови про виправлення описки від 31 січня 2017 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 9, 10).

Листом Управління патрульної поліції у м. Луцьку від 16 лютого 2017 року за вихідним № Л-53/41/17/01-2017 позивача повідомлено про те, що матеріали щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, надіслано до Ківерцівського відділу поліції ГУНП у Волинській області (а.с. 27, 28).

Згідно висновку № 0008 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, складеного 22 березня 2017 року судовим експертом Демидюком В.Т., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_5, внаслідок ДТП станом на 20 жовтня 2016 року становила 27906,06 грн. (а.с. 14-25).

За проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля ОСОБА_2 сплатив 1800 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 0008 та товарним чеком від 24 березня 2017 року (а.с. 26).

Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 травня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Також у постанові зазначено, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 11).

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена полісом № АЕ/6226395 від 14 листопада 2015 року у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн., франшиза - 0 грн. (а.с. 67).

24 травня 2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування (а.с. 35).

Листом ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 20 червня 2017 року за вихідним № 45 ОСОБА_2 відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення п. 33.3 ст. 33 та п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 74).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. ст. 3, 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як передбачено п. 33.3 ст. 33 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно п.п. 37.1.3 п. 37.3 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами не є деліктними, отже, положення вищевказаного Закону мають пріоритет і розмір страхового відшкодування визначається на підставі цього Закону.

Оцінюючи виконання ОСОБА_2 обов'язків, передбачених Законом, слід звернути увагу на ту обставину, що працівниками патрульної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення саме відносно нього, а не винуватця ДТП, і в подальшому провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито.

ОСОБА_2, будучи в статусі особи, відносно якої складено адмінпротокол, повідомив про факт ДТП страхову компанію, з якою перебував у договірних правовідносинах, і в день ДТП - 20 жовтня 2016 року його автомобіль було оглянуто представником ПАТ «СК «Країна» (а.с. 12).

За таких обставин стверджувати про наявність недобросовісності в діях ОСОБА_2 підстави відсутні.

Недодержання вимог Закону щодо своєчасності повідомлення про факт ДТП не було підставою для відмови у виплаті згідно листа ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 20 червня 2017 року за вихідним № 45. Відповідачем не спростовано належність та допустимість доказів, на підставі яких судом першої інстанції було встановлено, що в день скоєння ДТП ОСОБА_1 повідомив страховика ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» усно та шляхом подання письмової заяви про настання страхового випадку.

Виходячи зі змісту п.п. 37.1.3 п. 37.3 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, не просто свого обов'язку, визначеного цим Законом, а лише за умови, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Факт ДТП, яка відбулася 20 жовтня 2016 року не оспорюється сторонами, причини та обставини її настання стверджуються матеріалами справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 9-11).

Розмір заподіяної шкоди підтверджується висновком № 0008 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, складеного 22 березня 2017 року судовим експертом Демидюком В.Т., а також актом огляду транспортного засобу, складеним за участю представника ПАТ «СК «Країна» 20 жовтня 2016 року (а.с. 14-25).

Відповідач, у випадку якщо він не погоджувався із ціною позову, на підставі ст. 103 ЦПК України мав право заявляти в суді першої інстанції клопотання про призначення в даній цивільній справі судової автотоварознавчої експертизи за наявними матеріалами.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо неможливості визначити розмір заподіяної шкоди, оскільки у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_2 покликався на висновок № 0008 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 22 березня 2017 року.

Станом на момент проведення даного дослідження ще не була встановлена в судовому порядку вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.

Покликання в апеляційній скарзі на недопустимість цього доказу суд до уваги не бере, оскільки відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Слід зазначити, що сама по собі відсутність інших учасників ДТП чи зацікавлених осіб під час огляду не свідчить про недійсність висновку. Будь-яких заперечень по суті висновку експертного автоварознавчого дослідження відповідач не надав.

Не бере до уваги апеляційний суд доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення страхової виплати на суму податку на додану вартість, оскільки відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону.

У письмовому роз'ясненні від 30 березня 2018 року експерт-автотоварознавець Демидюк В.Т. зазначає, що при складанні калькуляції на відновлювальний ремонт автомобіля застосовувалися додаткові коди (ДК), які зазначені в Аркуші перевірки даних № 2010 (додаток № 1 до висновку), де: Код 02 = 0,00 - урахування ПДВ; Код 23 = 20 - збільшення вартості кожної запчастини на 20% (оскільки КТЗ відновлювався в неплатника ПДВ, то в даному випадку вартість збільшена для створення реальної ринкової ціни нового оригінального складника) (а.с. 22).

Не може бути застосоване в даному спорі положення ст. 36.2 Закону, оскільки цією нормою регулюються відносини, що виникають у випадку визнання страховиком вимог заявника обґрунтованими та добровільної виплати страхового відшкодування.

Відповідач рішення про здійснення страхового відшкодування не приймав та не виплатив його, даний позов не визнає повністю, тому стягнення проводиться згідно ст. 16 ЦК України в судовому порядку.

Відповідно до ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими, апеляційний суд приходить до висновку про залишення судового рішення без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді