Постанова № 73220560, 29.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11914/17 Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/190/18 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Бовчалюк З.А.,

суддів Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 акціонерне товариство «Ідея Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем 28 вересня 2015 року було укладено кредитний договір №Р51.318.70185, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 18 077 грн. зі сплатою 19,5 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за договором.

Станом на 17.11.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 17 489,20 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 16430,58 грн., заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам та комісії 1 058,62 грн.

17 листопада 2016 року між ТзОВ «Рантье» та ПАТ «Ідея Банк» був укладений договір факторингу №17/11-1, відповідно до якого право вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ «Рантье».

28 лютого 2017 року між ТзОВ «Рантье» та ТзОВ «Серет» був укладений договір факторингу №28/02-1, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ «Серет» (яке в подальшому перейменовано на ТзОВ «Нью Файненс Сервіс»).

З наведених підстав просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 17 489,20 грн.

Ухвалою суду від 25 вересня 2017 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 акціонерне товариство ( далі ПАТ) «Ідея Банк», а також Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Факторингова компанія «Рантье».

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року позов в даній справі задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2015 року №Р51.318.70185 у розмірі 17 489,20 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, у зв’язку з неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм процесуального та матеріального права. Відповідач посилається на ту обставину, що пункт кредитного договору про нарахування комісії за користування кредитом є нікчемним, а тому вона належним чином виконувала умови договору періодично погашаючи кредит, однак кошти, які вона сплачувала на погашення тіла кредиту та відсотки за користування кредитом зараховувались банком на погашення лише комісії, у зв’язку з чим утворилась заборгованість. Крім того, вважає, що ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» є неналежним позивачем.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» зазначає, що нарахування комісії за користування кредитом не суперечить норма законодавства, а тому вважає доводи, які викладені в апеляційній скарзі відповідачем є надуманими у зв’язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду – без змін.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.( ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 28 вересня 2015 року було укладено кредитний договір №Р51.318.70185 відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 18 077 грн. зі сплатою 19,5 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів (а.с.8-12).

Розділ І книги п’ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов’язання, зокрема положення щодо сторін у зобов’язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов’язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов’язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до положень ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

17 листопада 2016 року між ТзОВ «Рантье» та ПАТ «Ідея Банк» був укладений договір факторингу №17/11-1, відповідно до якого право вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ «Рантье».

Відповідно до Додатку № 2 до Договору факторингу № 17/11-1 від 17 листопада 2016 року ПАТ «Ідея Банк» передав фактору ТзОВ «Рантье» право вимоги до Боржника ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору №Р51.318.70185 від 28 вересня 2015 року.

28 лютого 2017 року між ТзОВ «Рантье» та ТзОВ «Серет» був укладений договір факторингу №28/02-1, відповідно до якого право вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ «Серет» (яке в подальшому перейменовано на ТзОВ «Нью Файненс Сервіс»).

Відповідно до Додатку № 2 до Договору факторингу № 28/02-1 від 28 лютого 2017 року факторингова фірма ТзОВ «Рантье» передав ТзОВ «Фінансова компанія «СЕРЕТ» (яке в подальшому перейменовано на ТзОВ «Нью Файненс Сервіс») право вимоги до Боржника ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору №Р51.318.70185 від 28 вересня 2015 року ( а.с.5).

Таким чином ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» набуло право вимоги за кредитним договором №Р51.318.70185 від 28 вересня 2015 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1, а тому посилання апелянта на ту обставину, що даний позивач є не належним не відповідає обставинам справи.

Позивачем надано докази, які свідчать про отримання ОСОБА_1 інформації щодо зміни кредитора та необхідності погасити існуючу суму заборгованості ( а.с. 107 -117).

Вирішуючи заявлені вимоги, суд першої інстанції повинен був перевірити чи дійсно виникла заборгованість у відповідача перед позивачем, з яких складових така заборгованість складається.

З Кредитного договору вбачається, пунктом 1.5 передбачено, що за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі 2,6500% від початкової суми кредиту ( а.с.8).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом укладеного кредитного договору від 28 вересня 2015 року банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі.

Відтак на правовідносини, що склались між сторонами, щодо укладення та виконання умов кредитного договору поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.5 ст. 11, ч.1,2,5,7 ст. 18 З У «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються, як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Таким чином передбачений кредитним договором нарахування комісії (плати за кредитне обслуговування) є таким що не відповідає нормам чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, а тому пункт 1.5 Договору є нікчемним.

З графіку щомісячних платежів, який є невід’ємною частиною цього договору встановлені процентні ставки послуг, які зафіксовані у грошовому виразу в тому числі й плата за обслуговування кредиту ( комісія) ( а.с. 11).

Отже в силу наведених норм закону пункти кредитного договору в якому встановлено обов’язок сплати комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому не могли бути включені у заборгованість ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 серпня 2017 року (з позовом ТзОВ звернулось 03 серпня 2017 року) відповідно до графіку платежів, відповідач повинна була сплатити 6864,59 гривень на погашення тіла кредиту та 5654,95 гривень процентів за користування кредиту, а всього 12519,54 гривень.

Звертаючись до суду з позовом позивач не надав жодного розрахунку, який можна було б перевірити та встановити правильність нарахування існуючої заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору від 28.09.2015 року.

До позовної заяви долучено кредитний договір ( а.с 8-10) , графік щомісячних внесків за кредитним договором( а.с. 11) та виписку ( особовий рахунок) ОСОБА_1 з 28.09.2015 р. по 24.07.2017 року, аналізуючи зміст яких колегія суддів визначає розмір заборгованості , що підлягає стягненню з відповідача.

При цьому суми коштів, які вносились ОСОБА_1 та які відображені в особовому рахунку розприділяє на погашення тіла кредиту, відсотків на залишок кредиту.

Беручи до уваги умови кредитного договору, ОСОБА_1 отримано кредит в сумі 18077 гривень зі сплатою відсотків в розмірі 19,5 % річних від залишкової суми кредиту, що складає 1,625 % в місяць

Відтак сплачено:

1. жовтень 2015 року - 1 150 грн., з яких: 18 077 грн. :100 X 1,625 = 293, 75 грн. - сума сплачених відсотків, 1 150 грн.-293,75 грн.=856,25 грн. - сума сплаченого кредиту, 18 077 грн. - 856,25 грн. = 17220, 75 грн. - залишок несплаченого кредиту;

2. грудень 2015 року — 1150 грн., з яких : 17 220, 75 грн.: 100 х 1,625 =279, 84 грн. - сума сплачених відсотків, 1 150 грн. - 279, 84 грн. = 870,16 грн. - сума сплаченого кредиту, 17 220, 75 грн. - 870,16 грн. = 16 350,59 грн. - залишок несплаченого кредиту.

3. грудень 2015 року — 1 150 грн., з яких: 16 350 грн. :100 х 1,625 = 265, 70 грн. - сума сплачених відсотків, 1 150 грн. - 265,70 грн.=884,30 грн. - сума сплаченого кредиту, 16 350, 59 грн. - 884,30 грн. =15 466,29 грн. - залишок несплаченого кредиту.

4. лютий 2016 року — 1000 грн., з яких: 15 466,29 грн.: 100 х 1,625 = 251,33 грн. - сума сплачених відсотків, 1 000 грн.-251,33 грн. = 748,67 грн. - сума сплаченого кредиту, 15 466,29 грн. - 748,67 грн. = 14 717,62 грн. - залишок несплаченого кредиту.

5. лютий 2016 року - 1 290 грн., з яких : 14 717,62 грн.:100 х 1,625 = 239, 16 грн. - сума сплачених відсотків, 1 290 грн. -239, 16 грн. = 1050,84 грн. - сума сплаченого кредиту, 14 717,62 грн. - 1050,84 грн. = 13666,84 грн. - залишок несплаченого кредиту;

6. травень 2016 року - 800 грн., з яких: 13666,84 грн.:100 х 1,625 =222,09 грн. - сума сплачених відсотків, 800 грн. -222,09 грн. = 577,91грн. - сума сплаченого кредиту, 13666,84 грн. - 577,91грн.= 13 088,93грн.— залишок несплаченого кредиту;

7. травень 2016 року—1200 грн., з яких : 13 088,93грн.: 100 х 1,625 =212,70 грн. - сума сплачених відсотків, 1200 грн.-212,70 грн. = 987,30грн. - сума сплаченого кредиту, 13 088,93грн. - 987,30грн. = 12 101,63 грн. - залишок несплаченого кредиту;

8. червень 2016 року - 500 грн., з яких: 12 101,63 грн.:100 х 1,625 =196, 65 грн. сума сплачених відсотків, 500 грн. - 196, 65 грн. = 303, 35 грн. - сума сплаченого кредиту, 12 101,63 грн. -303, 35 грн.=11 798, 28грн.— залишок несплаченого кредиту;

9. липень2016 року—1150грн., з яких: 11 798, 28грн.:100 х 1,625 = 191,72 грн. - сума сплачених відсотків, 1150 грн. - 191,72 грн. = 958,28 грн. - сума сплаченого кредиту, 11 798, 28грн. - 958,28 грн. = 10 840 грн. - залишок несплаченого кредиту;

10. серпень 2016 року — 2 000 грн., з яких : 10 840 грн.: 100 х 1,625 = 176,15 грн. - сума сплачених відсотків, 2 000 грн. - 176,15 грн. = 1823, 85 грн. - сума сплаченого кредиту, 10 840 грн. - 1823, 85 грн. = 9016, 15 грн. - залишок несплаченого кредиту;

11. листопад 2016 року — 1 000 грн., з яких : 9016, 15 грн.:100 х 1,625 = 146, 51 грн. - сума сплачених відсотків, 1 000 грн. - 146, 51 грн. = 853,49 грн. - сума сплаченого кредиту, 9016, 15 грн. - 853,49 грн. = 8162, 66 грн. - залишок несплаченого кредиту;

12. лютий 2017 року — 600 грн., з яких : 8162, 66 грн.:100 X 1,625 = 132,64 грн. - сума сплачених відсотків, 600 грн. - 132,64 грн.=467, 36 грн. - сума сплаченого кредиту,

8162,66 грн. -467, 36 грн. = 7 695, 30 грн. - залишок несплаченого кредиту.

Беручи до уваги викладене, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 7 695 грн. 30 копійок заборгованості за кредитним договором №Р51.318.70185 від 28 вересня 2015 року, яка є заборгованістю за тілом кредиту станом на лютий 2017 року ( саме по лютий 2017 позивачем надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1О.).

Оскільки судом першої інстанції було допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, враховуючи норми ст. 376 ЦПК України, рішення суду слід змінити.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 в користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір при зверненні до суду з даним позовом в розмірі 704 гривні ( задоволено вимоги позивача на 44 %).

З врахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги з ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» в користь ОСОБА_1 слід стягнути 1344 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року в даній змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає: 43005, АДРЕСА_1) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (МФО 300012, код: ЄДРПОУ 39691431, місто Київ, вулиця Княжий затон, 2/30) 7 695 гривень 30 копійок заборгованості за кредитним договором від 28.09.2015 року № Р51.318.70185.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» 704 гривні судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» в користь ОСОБА_1 1344 гривні судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді :