Рішення № 73215772, 04.04.2018, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1107/18

Провадження № 2/577/622/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Степановій І.О.

з уч. представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_2 до Конотопської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4, померлому 30.09.2007 року, припинивши його право власності на це майно. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 відповідно до рішення Конотопського міськрайонного суду від 28.02.2017 року. До цього, власником цієї частини квартири була ОСОБА_5, яка померла 05.06.2016 року і після якої вона успадкувала це майно. Інша частина квартири належить ОСОБА_4 який помер 30.09.2007 року. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина і належною йому частиною квартири з 30.09.2007 року відкрито, безперервно володіла і користувалася його мати ОСОБА_5, а після її смерті – вона. ОСОБА_5М, весь час вважала, що успадкувала це майно після сметі свого сина, і вона також вважала, що вся квартира належить ОСОБА_5 Таким чином вони з ОСОБА_5 добросовіно, відкрито та безперервно володіли вказаним майном, утримували його, мешкали там, а тому вважає, що набула право власності на нього за набувальною давністю. У зв'язку з вищевикладеним і звернулася з вказаним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач: Конотопська міська рада в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить справу розглядати без участі його представника, по суті позову не заперечує, при ухваленні рішення покладається на розсуду суду ( а.с. 31).

Третя особа: приватний нотаріус Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, покладається на розсуд суду ( а.с. 27).

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

З копії свідоцтва про смерть ІІІ-ИК № 816266 вбачається, що ОСОБА_4 помер 30.09.2007 року, місце смерті Ногинський район Московської області ( а.с. 4). Та з копії свідоцтва про смерть І-БП № 264345 вбачається, що ОСОБА_5 померла 05.06.2016 року в м. Конотопі Сумської області ( а.с. 5).

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 14.11.1995 року квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 та члену її сім’ї ОСОБА_4 ( а.с. 7).

З довідки-характеристики КП «Конотопське МБТІ» від 19.12.2016 року № 1155 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власносні від 14.11.1995 року, виданого Фондом державного майна України в м. Конотопі ( а.с. 6).

Згідно копії заповіту від 12.05.2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, все належне їй майно заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 14-15).

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.02.2017 року за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 05.06.2016 року ( а.с. 16-17).

З матеріалів справи вбачається, що заборгованость по оплаті комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_5 відсутня. Комунальні платежі з 2007 жовтня 2007 року по червень 2016 року сплачувала ОСОБА_6, а в подальшому та на даний час сплачує ОСОБА_2 ( а.с. 9, 10, 11, 12, 13).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

У відповідності до вищенаведених норм матеріального права, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Така правова позиція викладена у п.6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є сусідкою позивача, підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_5, яка проживала сама, користувалася квартирою № 22 по вул. Рябошапка, 2. ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_5 з 2013 року, а після смерті останньої позивач залишилася проживати в квартирі.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_5 та надала пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_7

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, про які повідомили свідки. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні та показання підтверджуються і доповнюються іншими зібраними по справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні здобуто достатньо доказів, які стверджують, що позивач з врахуванням часу, протягом якого цим майном володіла ОСОБА_5, чиїм спадкоємцем вона є, більше десяти років добросовісно заволоділа ? частиною квартири АДРЕСА_6, продовжувала відкрито, безперервно володіти ним, інші особи на вказане майно не претендують, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 328, 344 ЦК України, ст. 12, 76-81, 89, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованою в ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт МА211631, виданий Конотопським МВ УМВС України в Сумській області ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційни номер – НОМЕР_1) право власності, в порядку набувальної давності, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4, померлому 30 вересня 2007 року, припинивши його право власності на це майно.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Буток Т. А.