Ухвала суду № 73215696, 03.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/333/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/9/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Олійника В. Б., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Різниченко Н.А.,

прокурора – Матеки А.В.,

потерпілого – ОСОБА_3,

представника потерпілого – ОСОБА_4,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6, захисника ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року, відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, маючого малолітню дитину, військовозобов’язаного, раніше неодноразово судимого, останнього разу

- 03 вересня 2009 року Сумським районним судом Сумської області за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.2 до 1 року 2 місяців 3 днів позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

За результатами перегляду ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2016 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2016 року відносно ОСОБА_7 і призначено новий розгляду у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження до апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7

Прокурор в поданій ним апеляційній сказі не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого скаржиться на м’якість призначеного ОСОБА_7 покарання. Вважає за необхідне дослідити обставини, встановлені під час судового провадження, дані, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують і обтяжують покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити більш суворе покарання, а саме 8 років позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_3 вважає вирок суду таким, що підлягає зміні через невірне, на думку апелянта, зазначення судом першої інстанції в його мотивувальній частині посилання на нібито побиття ним обвинуваченого, а тому просить його виключити з судового рішення, разом з тим, вважає призначене ОСОБА_7 покарання надто м’яким, просить його збільшити та при цьому повністю задовольнити його позов по відшкодуванню завданої йому моральної шкоди.

Захисник ОСОБА_5 просить вирок суду змінити та врахувавши всі пом’якшуючі обставини призначити ОСОБА_7 більш м’яке покарання не пов’язане з позбавленням або обмеженням волі.

Між тим, до початку апеляційного розгляду даного кримінального провадження перший заступник прокурора Сумської області Сидоренко І. від поданої процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Ниділько Г.О. апеляційної скарги відмовився, як відмовився від своєї апеляційної скарги і потерпілий ОСОБА_3, про що свідчать подані ними заяви.

Враховуючи викладене, думки учасників кримінального провадження та керуючись ч.1 ст. 403 КПК України колегія суддів вважає за можливе їх задовольнити та здійснити апеляційний розгляд кримінального провадження виключно за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5

Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 4 195 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого в КУ «Сумська ОКЛ».

Частково задоволено позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого 1 701 грн. 98 коп. матеріальної та 60 000 грн. моральної шкоди, в решті вимог відмовлено за їх необґрунтованістю.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій обвинуваченого наголошує на суворості вироку та вважає, що районним судом не було враховано особу обвинуваченого та пом’якшуючі покарання обставини, зокрема те, що ОСОБА_7 вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, сприяв встановленню істини по справі. Разом з тим, наголошує на слабкому здоров’ї обвинуваченого, який має 85 % опіків тіла та претендує на встановлення йому групи інвалідності. Виходячи з цього захисник просить призначити ОСОБА_7 покарання не пов’язане з ізоляцією його від суспільства.

Як встановив суд першої інстанції, 29 липня 2014 року, близько 17 год. між ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які відпочивали в лісопосадці, в районі домоволодіння № 25 по вул. Котовського в смт Низи Сумського району Сумської області, належного ОСОБА_7, та самим ОСОБА_7 виник конфлікт в ході якого перебуваючий в стані алкогольного сп’яніння ОСОБА_8 почав плигати на належну ОСОБА_7 копицю з сіном та розкидати його. Після чого ОСОБА_7 взявши вила підійшов до вказаних осіб, зробив їм словесне зауваження та просив прибрати за собою, однак на зауваження якого ОСОБА_3 не відреагував, а навпаки вчинив з ним словесну сварку в ході якої побив ОСОБА_7 після чого той втік до свого домоволодіння.

Після цього у ОСОБА_7 виникли по відношенню до ОСОБА_3 неприязні відносини, і він вирішив помститися за своє побиття, тому того ж дня, близько 19 годин, ОСОБА_7, реалізуючи задумане, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, почав розшукувати його в смт Низи Сумського району.

Через не значний проміжок часу, ОСОБА_7 зустрів ОСОБА_3 біля магазину, розташованого на вул. Шлях в смт Низи Сумського району Сумської області, після чого діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, вчинив побиття останнього, а саме: стоячи обличчям до ОСОБА_3, наніс йому один удар кулаком правої руки в область обличчя, від чого потерпілий втративши рівновагу, впав на землю, після чого ОСОБА_7, продовжуючи побиття наніс численні удари носками взутих ніг в область голови та живота ОСОБА_3

В результаті побиття ОСОБА_7, умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння у вигляді сочетаної краніо-абдомітальна травми, тупої травми живота, розрив селезінки, внутрішньочеревної кровотечі, геморагічного шоку ІІІ ст.

До початку апеляційного розгляду справи колегією суддів було встановлено чергову неявку обвинуваченого ОСОБА_7 в призначене на 03 квітня 2018 року судове засідання, причини якої були не відомі хоч той і був належними чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (а.с. 310). Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 проти апеляційного розгляду матеріалів даного кримінального провадження за відсутності його підзахисного заперечив, на відміну від інших учасників кримінального провадження – прокурора Матеки А.В., потерпілого ОСОБА_3 та його представника – адвоката ОСОБА_4, які вважали за можливе провести судовий розгляд справи за відсутності обвинуваченого, оскільки у зв’язку з відмовою прокурора та потерпілого від своїх апеляційних скарг становище потерпілого не погіршується. Враховуючи вказані обставини колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, 04.01.2017 року на адресу Апеляційного суду Сумської області надійшли матеріали кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 разом з апеляційними скаргами прокурора, потерпілого та захисника обвинуваченого. Між тим, розгляд вказаних апеляційних скарг неодноразово відкладався апеляційним судом переважно через неявку обвинуваченого ОСОБА_7 в судові засідання, в той час коли останній був належно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать його розписки про отримання поштових повідомлень (а.с. 205, 218-219, 229-230, 241-242, 248-249, 260-261, 271, 310). Причини такої неявки пояснювалися не задовільним станом здоров’я обвинуваченого та перебуванням його на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, в той час коли поштові повідомлення від суду, які надсилались на домашню адресу ОСОБА_7, останній отримував особисто.

Враховуючи вказані обставини, зокрема поведінку обвинуваченого ОСОБА_7, яка на переконання колегії суддів спрямована на уникнення явки останнього в призначені апеляційним судом судові засідання, зважаючи на відмову від своїх апеляційних скарг прокурора та потерпілого, враховуючи відсутність вирішення питання про погіршення становища обвинуваченого, а також враховуючи чергову неявку обвинуваченого ОСОБА_7 до апеляційного суду, не повідомлення причин такої неявки, відсутність будь-яких клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату, а також те, що явку обвинуваченого в даному судовому засіданні колегія суддів не вважає обов’язковою, колегія суддів, керуючись ч.4 ст. 405 КПК України, вважає за можливе розгляд апеляційної скарги захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 провести за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7

Тому, заслухавши доповідь судді, доводи захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 на підтримку вимог своєї апеляційної скарги, який просив змінити винесений відносно його підзахисного ОСОБА_7 вирок суду в бік пом’якшення призначеного покарання, вислухавши думки прокурора Матеки А.В., потерпілого ОСОБА_3О та його представника ОСОБА_4, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 та оскаржуваний ним вирок суду відносно ОСОБА_7 просили залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за обставин наведених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі доказами та не оспорюються учасниками судового розгляду.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною.

А що стосується призначеного обвинуваченому покарання у виді 6 років позбавлення волі, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 65 КК України суд оцінивши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання повинен призначити особі покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України метою покарання є не тільки кара а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Як вбачається з вироку, ці вимоги кримінального закону судом першої інстанції дотримано.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом’якшують покарання, зокрема визнання обвинуваченим своєї вини, розкаяння у вчиненому, наявність на утриманні малолітньої дитини та наявність захворювання, як обтяжуючою покарання обставиною суд визнав рецидив злочинів.

Враховуючи викладене районний суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 лише в умовах ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді шести років позбавлення волі, з чим, за встановлених в суді апеляційної інстанції обставин, погоджується й колегія суддів.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 про суворість призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то з ними колегія суддів погодитись не може, вважає їх безпідставними, оскільки всі вказані захисником обставини, а саме: визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття, сприяння слідству у розкритті злочину та наявність у нього захворювання були предметом дослідження суду першої інстанції та враховувалися ним при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання. Між тим, жодних доказів на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого ОСОБА_7 в установах відбування покарання захисник колегії суддів не надав.

Крім цього, колегія суддів враховує і ряд інших обставин, зокрема звертає свою увагу на поведінку самого обвинуваченого ОСОБА_7 як в ході судового розгляду справи так і в ході її апеляційного перегляду, а саме на те, що останній попри повне визнання ним своєї вини та щире каяття, жодних заходів по відшкодуванню призначених йому судом збитків на користь потерпілого, а саме: 1708,98 грн. матеріальної шкоди та 60000 грн. моральної шкоди, не вчинив та, за словами потерпілого, навіть не намагався вчинити, що на переконання колегії суддів ставить під сумнів таку обставину як щире каяття ОСОБА_7 у вчиненому як на момент звернення захисника з апеляційною скаргою, так і на момент безпосередньо розгляду цієї скарги в апеляційному суді.

Крім цього, слід звернути увагу і на характер заподіяних обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи (а.с. 57-58 т.1), за ознакою небезпечності для життя мають тяжкий характер, оскільки виразилися у виді сочетаної краніо-абдомінальної травми, тупої травми живота, розриву селезінки, внутрішньочеревної кровотечі та геморагічного шоку ІІІ ступеню.

Також в ході апеляційного розгляду справи потерпілий ОСОБА_3 вказав , що з моменту заподіяння йому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень його організм позбавлений можливості нормально функціонувати, нанесені йому травми до цього часу його турбують та впливають на його самопочуття.

Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги захисника, який просив апеляційний суд призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не пов’язане з позбавленням або обмеженням його волі, при цьому не зазначивши яким чином він просить колегію суддів його пом’якшити.

Так, відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційні злочини, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Однак, попри визнання судом першої інстанції ряду пом’якшуючих покарання обставин, колегія суддів, для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України, не вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Між тим, таких підстав не наведено і самим захисником ОСОБА_5 ні в доводах його апеляційної скарги, ні в ході апеляційного розгляду справи, що їх обґрунтованість ставить під сумнів.

Також, колегія суддів не вбачає підстав і для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього виконання передбачених ст. 76 КК України обов’язків, оскільки по-перше, судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 призначено покарання в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України у виді 6 років позбавлення волі, в той час коли положення ст. 75 КК України можуть бути застосовані відносно особи, яка засуджена до покарання у виді позбавлення волі, однак строк якого не повинен перевищувати 5 років, а по-друге, враховуючи тяжкість злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, спрямований проти найвищої соціальної цінності – життя та здоров’я особи, а також враховуючи особу обвинуваченого, який раніше вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за що відбував покарання реально в місцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став та знову вчинив тяжкий злочин, та зважаючи на обставини справи і сам характер нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, оскільки не бачить його виправлення та перевиховання в умовах не пов’язаних із ізоляцією від суспільства.

За наведених обставин, колегія суддів призначене ОСОБА_7 покарання вважає законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню обвинуваченого та попередженню вчиненню ним нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта в частині призначення покарання та зміни судового рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування оскаржуваного вироку, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року відносно ОСОБА_7, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_11. ОСОБА_12.