Постанова № 73215424, 27.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/405/18

Номер справи місцевого суду: 520/7524/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті 13.01.2014 року ОСОБА_4.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема в апеляційній скарзі скаржник посилається на необізнаність ОСОБА_2 про необхідність подання заяви до нотаріальної контори в межах шестимісячного строку, а також про обгрунтованість пропуску строку для прийняття спадщини своєю вагітністю.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 13.12.2014 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 399793 виданим ДРАЦС у м.Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (а.с. 11). За життя ОСОБА_4, а саме 04.12.2009 року залишила на користь позивачки заповіт відповідно до умов якого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, яким все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, в тому числі належну їй квартиру під №28 у будинку №56 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, спадкоємцем якої за заповітом є ОСОБА_5, однак остання не звернулась у встановлений законом строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Із листа-відповіді Третьої Одеської державної нотаріальної контори від 27.10.2017 року за №7308/01-16 вбачається, що згідно перевірки Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підстав свідоцтва про право на спадщину) від 27.10.2017 року за №49632689 після смерті ОСОБА_6, померлої 13.12.2014 року спадкова справа не заводилась.

На звернення позивача за правовою допомогою до адвоката, останній їй роз’яснив, що нею пропущено відповідний строк звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, та рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 року , яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.06.2017 року ОСОБА_2 відмовлено у позові до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини на підставі її звернення до неналежного відповідача.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався вимогами статтями 1270, 1272 ЦК України та недоведеністю поважних причин пропуску позивачем строку на прийняття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Частина 3 ст.1272 ЦК України передбачає можливість встановлення судом додаткового строку, достатнього для подання такою особою заяви про прийняття спадщини.

Зокрема, додатковий строк може бути визначений у випадку пропуску спадкоємцем строку звернення до нотаріуса з поважних причин.

Пунктом п.24 постанови № 7 від 30 травня 2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» звернуто увагу на те, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У пункті 2 роз'яснень наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» чітко зазначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Тому, відмовляючи в позові за недоведеністю поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції надав належну оцінку посиланням позивача, та дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача, що поважною підставою пропуску строку є той факт, що вона була вагітна у той час коли потрібно було звернутись до нотаріуса і вагітність проходила дуже тяжко, на юридичну необізнаність та відсутність матеріальної змоги не є поважними причинами пропуску строку для подачі прийняття спадщини, оскільки жодних медичних документів (довідок) позивачка з приводу вагітності суду не надала.

Колегія суддів погоджується з даним висновком та зазначає, що подання заяви про прийняття спадщини – нескладна юридична дія, яка не потребує ні значного часу, ні великих затрат, відтак, причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини мають бути настільки суттєвими, щоб обставини, які обумовлювали б ці причини, унеможливлювали подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 не обґрунтувала і доводи апеляційної скарги, які є аналогічними заявленим вимогам, та не надала і в суді апеляційної інстанції будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість подання нею заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи, до якого суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи позовної заяви і зведені до переоцінки доказів, які районним судом досліджені на підставі вірно встановлених обставин, яким надано правильну оцінку.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія ,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_7

Повний текст судового рішення складено 05.04.2018 року