Вирок № 73213705, 11.02.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/6714/16-к

Провадження № 1-кп/490/529/2016

У Х В А Л А

09 лютого 2018 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

суддів - Гуденко О.А., Мамаєвої О.В.

при секретарі Ворожцової О.О.

за участі прокурора Коновалова В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12015150020002374 про обвинувачення

ОСОБА_1

у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 звинувачено у тому, що

В ніч з 30 квітня 2015 року на 1 травня 2015 року, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, вбив ОСОБА_3 та заволодів його майном.

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор заявив клопотання про про примусове відібрання в обвинуваченого зразків біологічного матеріалу - крові - з метою забезпечення проведення призначеної раніше ухвалою суду судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.

Прокурор також просив про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, спираючись про те, що ризики, які зумовили обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу наразі не зникли та не зменшились.

Захисник під час судового розгляду вказаного кримінального провадження заявив клопотання:

-про примусовий привід свідків, які викликались до суду відповідно до раніше постановленої ухвали;

-про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження суд дійшов такого.

І. Щодо клопотання захисту про примусовий привід свідків.

Обвинувачений вказане клопотання захисту підтримав, прокурор проти його задоволення не заперечував.

Під час розгляду цього клопотання судом встановлено наступне.

1. 20 грудня 2017 року Центральним районним судом міста Миколаєва ухвалено про допит під час судового засідання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та встановлення місця їх реєстрації.

2. Наразі судом місце реєстрації свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є встановленим, та їм у встановленому законом порядку були надіслані повідомлення як за адресами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, так й за адресами, що були встановлені судом.

Направлені вказаним особам повідомлення до суду повернутими не були, через що суд вважає, що виклики у судове засідання ними були отримані.

Проте, у судове засідання вказані особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 1 статті 327 КПК України за такого суд має право постановити ухвалу про привід свідка.

Отже, в частині, що стосується приводу свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 клопотання захисту підлягає задоволенню.

3. Що ж стосується свідка ОСОБА_4, то вона повідомлялась судом за адресою, що міститься у матеріалах кримінального провадження, проте судом отримане повідомлення про те, що ця адреса не є місцем її реєстрації; місце реєстрації цього свідка наразі встановлено не було.

Таке не дає підстави вважати, що вона була повідомлена про виклик до суду.

Отже, підстави для застосування приводу відносно цього свідка наразі є відсутніми, захисту слід запропонувати вжити додаткових заходів щодо встановлення місця її проживання та перебування.

Враховуючи наведене, клопотання захисту про примусовий привід свідків підлягає частковому задоволенню.

ІІ. Щодо клопотання прокурора про надання дозволу на примусове відібрання зразків крові обвинуваченого.

Під час судового розгляду захисник проти задоволення вказаного клопотання заперечував, спираючись про обставини, що були наведені ним під час попередніх судових засідань.

Захисник також зазначав, що на виконання попередньої ухвали суду прокурором була зроблена спроба відібрати біологічні зразки крові обвинуваченого, але результату ця спроба не мала, натомість вчинені прокурором дії призвели до приниження честі та гідності обвинуваченого та поставили під загрозу його здоров'я.

Захисник також зазначив, що головною причиною, з якої ОСОБА_8 не бажає здавати кров, є те, що він, з огляду на хід розгляду справи та стан доказів у ній, побоюється фальсифікацій з боку органів досудового розслідування та експертів експертної установи.

Захисник також зазначав, що раніше в межах цього кримінального провадження ОСОБА_1 добровільно здав кров, та у матеріалах справи містяться висновки експертів щодо його ДНК-профілю.

За такого захисник наполягав на можливості спершу направити на дослідження експертів штанів з метою виявлення на них ДНК-профілю та не заперечував проти направлення експертам матеріалів кримінального провадження з метою порівняння ДНК-профілю на штанах /у разі його виявлення/ з ДНК-профілем, що визначений під час розгляду цього кримінального провадження.

Захисник також зазначав, що у разі, якщо внаслідок такого дослідження буде отриманий результат, який викличе будь-які сумніви, його підзахисний погодиться надати зразок крові для дослідження.

Обвинувачений під час судового розгляду проти задоволення цього клопотання заперечував та підтримав міркування захисника.

Він також підкреслив, що проти надання будь-яких біологічних зразків /зразків крові або букального епітелію (слюни), волосся тощо/ він категорично заперечує, оскільки вважає такі дії незаконними.

Незаконними ж вони є, оскільки, як на його думку, матеріали справи містять необхідну інформацію для прийняття рішення у справі, таке рішення може бути тільки рішенням про його невинуватість. З огляду на це ж він вважає, що усі дії наразі вчинюються виключно з метою створити докази його винуватості, що є незаконним.

Обвинувачений також зазначив, що раніше прокурор вже робив спробу примусово відібрати в нього кров; це відбувалось у той день, коли в нього піднявся тиск, та він незадовго до проведення дії отримав ін'єкцію для його зниження, в зв'язку із чим вчинювана дія поставила під загрозу його життя та призвела до погіршення стану його здоров'я.

Під час розгляду цього клопотання судом встановлено наступне.

1. Суд в черговий раз підкреслює, що в цьому випадку відібрання біологічних зразків є необхідним для проведення експертного дослідження; в добровільному порядку обвинувачений надати необхідні зразки відмовляється.

При цьому примусове відібрання біологічних зразків для проведення експертного дослідження є прямо передбаченим частиною 3 статті 245 Кримінального Процесуального Кодексу України, тобто - є втручанням, що передбачене законом.

2. Далі, Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що примусове вилучення зразків крові для проведення експертного дослідження не порушує право особи зберігати мовчання, оскільки не стосується примушування обвинуваченого надати докази у справі, але - лише матеріал, що існує об'єктивно та існування якого не залежить від волі обвинуваченого.

/див. рішення у справах "Саундерс проти Сполученого Королівства" (Saunders v. United Kingdom) від 17 грудня 1996 року, у справі "Хіні та МакГіннесс проти Ірландії","J.B. проти Швейцарії" (J.B. v. Switzerland), "Аллан проти Сполученого Королівства", "Яллох (jalloh) проти Німеччини" тощо/.

3. До того ж, як неодноразово відзначав Європейський Суд з прав людини, зокрема - у згаданих вище рішеннях, зміст процедури відібрання зразків, потребує мінімального пасивного та безпечного втручання в організм людини.

Що ж стосується посилань обвинуваченого та його захисника, ніби втручання в організм ОСОБА_9 з метою відбирання зразків потягло погіршення стану його здоров'я, то вони не у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи.

Так, як вказували самі обвинувачений та його захисник, в власно відібрання біологічних зразків вчинене не було; стан здоров'я ж обвинуваченого погіршився під час надання ним спротиву проти такого відбирання. Отже, причиною погіршення стану здоров'я ОСОБА_9 /у разі, якщо воно настало в дійсності, а не було удаваним/ є дії, до яких сам ОСОБА_1 вдався з власної волі. При цьому суд підкреслює, що будь-яких фактичних підстав до таких дій, як зазначалось раніше в ухвалах суду, не було. Отже, в цьому випадку небезпеку для здоров'я обвинуваченого становить не відібрання біологічних зразків, але - безпідставні та такі, що не є цілком адекватними, дії самого обвинуваченого.

4. Стосовно посилань захисника про можливість проведення експертного дослідження інакше, ніж вказано в ухвалі суду /не шляхом одночасного направлення нового зразка крові та речового доказу, але шляхом направлення речового доказу разом з раніше відібраними зразками або результатами раніше проведених експертиз/ суд відзначає наступне.

По-перше, суд нагадує, що, як встановлено ухвалою суду від 04 вересня 2017 року /пункт 7.1. вказаної ухвали/, під час досудового розслідування відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_1 всупереч вимог статей 223, 241, 245 КПК України здійснювалось за відсутності понятих. Таке само по собі унеможливлює достовірне встановлення як тіє обставини, що в подальших дослідженнях був використаний зразок, отриманий дійсно від ОСОБА_1, так й тієї обставини, що ОСОБА_1 надав кров добровільно.

По-друге, посилання захисника, ніби ОСОБА_1 надав кров добровільно, не є такими, що відповідають дійсності. Так, згаданою вище ухвалою суду від 04 вересня 2017 року встановлено, що одночасно з кров'ю внаслідок проведення однієї процесуальної дії в ОСОБА_1 були відібрані нігтьові зрізи, які внаслідок порушення порядку їх відбору згаданою ухвалою визнані недопустимим доказом. Таке доводить, що відібрання нігтьових зрізів було проведено всупереч волі обвинуваченого. Твердження ж, ніби одна й та ж слідча дія частково здійснювалась добровільно, а частково - ні , вочевидь суперечить вимогам формальної логіки. Встановлені ж ухвалою суду від 04 вересня 2017 року обставини вчинення процесуальної дії, під час якої від ОСОБА_1 був отриманий зразок крові, дають підстави для висновку про те, що ця слідча дія проводилась не добровільно.

По-третє, з огляду на наведене підстави стверджувати, ніби внаслідок проведення під час досудового розслідування експертиз зразків крові ОСОБА_1 був отриманий його належний ДНК-профіль є відсутніми, адже, як зазначалось вище, є відсутніми підстави й для твердження, що на дослідження надавався саме його зразок.

По-четверте, як вже неодноразово роз'яснювалось судом, проведення дослідження за відсутності зразка для порівняння не відповідає методиці, що застосовується в експертних установах. Міркування захисника про теоретичну можливість такого дослідження не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже вони не мають юридичного значення.

Отже, посилання, що аналізуються, не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

5. Принагідно суд вважає за необхідне відзначити, що до теперішнього часу ані обвинуваченим, ані його захисником не надано жодного доказу того, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження органи досудового розслідування, державного обвинувачення чи конкретно прокурор, який бере участь у кримінальному провадженні, вдались до штучного створення доказів винуватості ОСОБА_1

Дійсно, під час судового розгляду цього кримінального провадження встановлена відсутність сумління у збиранні доказів та окремі процесуальні порушення під час їх збирання, але не встановлено жодної обставини, яка б свідчила про те, що будь-яка дія в межах цього кримінального провадження вчинялась зловмисно.

Посилання ж обвинуваченого про те, що твердження про обставини вчинення злочину не є повною мірою підтверджене та може бути спростованим, хоча й може свідчити про пов'язану з відсутністю сумління неповноту досудового розслідування, але про наявність злого умислу не свідчать.

Більше того, суд вважає за необхідне наголосити й на тому, що така неповнота відповідає позиції захисту, адже саме захист заважає її усуненню, та не відповідає позиції обвинувачення, яке намагається вчинити дії на її усунення. Таке наявність злого умислу в діях обвинувачення спростовує.

Отже, посилання захисту про можливі спотворення доказів з боку обвинувачення є недоведеними та неприйнятними.

6. Неспроможність інших посилань захисту є доведеною попередніми ухвалами суду.

7. Суд також відзначає, що в цьому випадку примусове відібрання біологічних зразків в ОСОБА_1 дозволить забезпечити ефективне виконання національних законів, які захищають право на життя, що є обов'язком держави відповідно до сталої практики Європейського Суду з прав людини /див. рішення Європейського суду з прав людини у справах «Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/. При цьому її проведення на стадії судового розгляду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у своєму рішенні у справі "Гонгадзе проти України" Європейського Суду з прав людини в черговий раз наголосив на тому, що обов'язок держави захищати право на життя за статтею 2 Конвенції також вимагає наявності: "Будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили". І далі: "Головна мета та кого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя". Як підкреслив далі Європейський Суд з прав людини: "Форма розслідування, яке досягне такої мети, може бути різною в залежності від обставин. Проте, який би з методів не брався за основу, державні органи влади повинні діяти за своєю власною ініціативою..." /пункт 175 вказаного рішення/.

Отже, клопотання прокурора про надання дозволу на примусове відібрання зразків крові ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

ІІІ. Щодо подальшого руху справи.

Оскільки судом наразі виконані усі дії, окрім допиту свідків, щодо яких ухвалюється про примусовий привід, та проведення експертизи, необхідне призначити нову дату судового засідання та вжити заходів задля виконання попередніх ухвал суду.

Отже, у судовому засіданні слід оголосити перерву.

IV. Щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_9.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чернієнка С.А. від 6 травня 2015 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому слідчими суддями Центрального районного суду міста Миколаєва, а також - судом - цей строк продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2017 року - до 17 лютого 2018 року.

Під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії суд виходив з того, що існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, адже його обвинувачено у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк, більший за 10 років.

В зв'язку із цим суд відзначає, що наразі доказів того, що під час висунення ОСОБА_1 підозри та пред’явлення йому обвинувачення органи досудового розслідування діяли нечесно або зі злим умислом матеріали справи не містять.

Що ж стосується відсутності старанності під час розслідування цього кримінального провадження, то суд відзначає, що наразі сам обвинувачений перешкоджає отриманню доказу, який об’єктивно був здатним призвести до встановлення об’єктивної істини у справі, що позбавляє суд можливості як встановити істину у справі, так й – на цій стадії кримінального провадження – дати належну оцінку наслідкам відсутності сумління під час збирання доказів у справі та їх значенню.

При цьому ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який йому може бути призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Тяжкість же покарання, що може загрожувати обвинуваченому, у сукупності з тією обставиною, що він завадив отриманню доказів у справі, поза розумним сумнівом доводить, що, перебуваючи на волі, він може перешкоджати встановленню обставин справи та руху кримінального провадження, а також – ухилитись від суду.

Запобігти цьому ризику інакше, ніж шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вочевидь не є можливим.

Посилання ж захисту наведених вище висновків не спростовують.

Що ж стосується відомостей про особу обвинуваченого, то на цей час обставини, що зумовили обрання відносно них запобіжного заходу, не змінились.

Отже, підстави для зміни запобіжного заходу наразі є відсутніми, через що клопотання прокурора про продовження строку його дії підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту про зміну обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.У судовому засіданні оголосити перерву до 02 квітня 2018 року до 14-00 години.

2.Клопотання захисника про привід свідків - задовольнити частково.

Доставити приводом в судове засідання на 2 квітня 2018 року на 14-00 годину свідків:

-ОСОБА_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2;

-ОСОБА_6, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3;

-ОСОБА_10, яка мешкає за адресою: місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, 1 (або 1а), квартира 4

Виконання ухвали доручити начальнику Центрального ВП ГУ НП України у Миколаївській області

3.Клопотання прокурора про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків - задовольнити.

Надати дозвіл прокурору Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11 або за його дорученням - слідчому слідчого відділу Центрального ВП ГУ НП України у Миколаївській області, прямо зазначеному у дорученні, на примусове відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_1.

4.У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.

5.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою на 60 діб - до 09 квітня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

Судді =Гуденко О.А.=

=Мамаєва О.В.=

11.02.2018