Рішення № 73213444, 03.04.2018, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/777/17

Провадж.№ 2/481/58/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

03.04.2018 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Уманської О.В., за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та витребування документу з чужого незаконного володіння,

Встановив:

06.07.2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що згідно розпорядження за № 81 -р Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області позивачу видано державний акт серії МК № 035620 від 28 січня 2004 року за кадастровим № 4824585000:06:000:0113 на право власності земельної ділянки площею 6,59га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району.

В 2012 році після смерті матері позивача відповідач ОСОБА_3 взяв у позивачки ОСОБА_2 державний акт серії МК № 035620 на земельну ділянку для укладення договору оренди землі. На протязі 5(п’яти) років не повертає їй оригінал державного акту, не укладає договір оренди землі і не видає орендну плату при цьому користується вищевказаною земельною ділянкою. Згідно ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (ЗК), право власності на земельну ділянку виникає після отримання його власником або користувачем документа, який стверджує право власності чи право користування земельною ділянкою після її державної реєстрації.

Позивач вважає, що відповідач діє в спосіб самозахвату без реєстрації договору оренди землі користується належною їй на праві власності земельною ділянкою, не сплачує до бюджетів та державних цільових фондів коштів за прибутки, які отримує від користування земельною ділянкою в терміні 5(п’яти) років. Тому позивач ОСОБА_2 була змушена звернутися до суду із даним позовом в якому просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити позивачці перепони в користуванні належною на праві власності земельною ділянкою площею 6,59га за кадастровим № 4824585000:06:000:0113 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району, та зобов’язати відповідача повернути оригінал державного акта на праві власності земельною ділянкою площею 6,59га серії МК № 035620 виданого позивачу за розпорядженням за № 81-р Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області від 28 січня 2004 року.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’являється, представник позивача ОСОБА_4 направив до суду заяву в якій просив справу розглянути без їх участі, позов підтримав просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання не з’явився. Через канцелярію суду подав заяву в якій вказав, що позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки позивачка уклала із ФГ «Агро1», а не із ним, як фізичною особою, про що надав витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та сам договір оренди землі від 13.07.2013 року.. Крім того державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім’я позивачки остання йому не передавала, а тому у нього він відсутній.

Оскільки в судове засідання сторони не з’явились, суд відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності із документами наданими відповідачем по справі, приходить наступного висновку.

Виходячи із засад диспозитивності, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 19 своєї постанови №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або берегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала /ч.1/. Положення цієї глави (83глава) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події /ч.2/. Положення цієї глави (83глава) застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння /п.2 ч.3/.

Позивач по справі ОСОБА_2 має у своєму володіння земельну ділянку площею 6,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської сільської ради Новобузького району, Миколаївської області, із кадастровим номером 4824585000:06:000:0113, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 035620,виданим 09.04.2004 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2018 року.

31.07.2013 року між ОСОБА_5 та фермерським господарством «Агро 1» в особі голови ОСОБА_3 було укладено договір оренди № 84/2013 земельної ділянки площею 6,59 га, із кадастровим номером 4824585000:06:000:0113, яка належить орендодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 035620. Земельна ділянка передалась в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 49 років, до 03.11.2061 року.

Даний договір було зареєстровано 13.09.2013року у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом із даного реєстру.

Таким чином, керуючись вимогами законодавства, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, враховуючи, що стороною позивача ні на момент подання позовної заяви, ні під час судового розгляду, не було надано в межах заявлених позовних вимог належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами те, що належне їй майно знаходиться у відповідача ОСОБА_3 який чинить їй перепони у користуванні земельною ділянкою, і в чому ці перепони полягають, тоді як судом встановлено, що її земельною ділянкою користується ФГ «Агро-1» відповідно до договору оренди, а тому в позові необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені позивачем, а саме сплачений ним судовий збір, слід віднести за рахунок позивача, оскільки судом прийнято рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258-259, 265, 273 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та витребування документу з чужого незаконного володіння.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а у випадку проголошення лише вступної та резолютивної частини протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя