Ухвала суду № 73213043, 03.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/498/17 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 11-кп/783/655/17 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Гуцала І.П., Галина В.П.

при секретарі Кубішин І.В.

розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення :

ОСОБА_1, 07.11.1980р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, вул.Першотравнева, 24, Білоцерківського району Київської області, зі слів проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2 а, Радехівського району, ІНФОРМАЦІЯ_3, зі слів має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, зі слів одруженого, українця, громадянина України, раніше судимого, востаннє 01 липня 2011 року Васильківським місцевим судом Київської області за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до трьох років і десять місяців позбавлення волі,

за участю прокурора Свореня І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 26 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк покарання, строк попереднього ув’язнення з 16.01.2017р. до моменту набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_1 15 січня 2017 року, близько 19 год. 30 хв., знаходячись по вул.Садовій в м.Дубляни, Жовківського району Львівської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до багатоповерхового житлового будинку №4а, де через металопластикове вікно даної будівлі проник в середину підвального приміщення, що належить потерпілому ОСОБА_4, звідки таємно викрав бензопилу торгової марки «Штіль» моделі «MS 180» вартістю 2699 (дві тисячі шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп., кутову шліфувальну машину торгової марки «DeWalt» моделі «DWE490-QS» вартістю 2908 (дві тисячі дев’ятсот вісім) грн. 50 коп., дискову пилу торгової марки «Макіта» моделі «HS7601» вартістю 3395 (три тисячі триста дев’яносто п’ять) грн. 20 коп., дриль ударну торгової марки «Макіта» моделі «HTR2470» вартістю 2589 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 30 коп., відбійний молоток фірми «Bosh» моделі «GSH 11Е» вартістю 7465 (сім тисяч чотириста шістдесят п’ять) грн. 20 коп., ручний будівельний міксер торгової марки «Vander» моделі «VMI719» вартістю 1661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 10 коп., обігрівач електричний торгової марки «Compass» моделі «ЕН-30» вартістю 955 (дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 20 коп., побутовий циркуляційний насос з електричним регулюванням торгової марки «Evosta» моделі «40-70/130» вартістю 3750 (три тисячі сімсот п’ятдесят) грн., шуруповерт акумуляторний торгової марки «Vander» моделі 18V вартістю 597 (п'ятсот дев’яносто сім) грн. 10 копійок, кутову шліфувальну машинку торгової марки «Макіта» моделі «9558 NB» вартістю 907 (дев’ятсот сім) грн. 50 коп., паяльник для полімерних труб торгової марки «Firat Therm» вартістю 453 (чотириста п’ятдесят три) грн., продовжувач блочний на 4 гнізда довжиною 5 метрів «ELEKTRUM» вартістю 102 (сто дві) грн. 90 коп., продовжувач на 1 гніздо довжиною 20 метрів вартістю 225 (двісті двадцять п’ять) грн.. 90 коп., провід ШВВП 3x2,5 довжиною 25,40 м вартістю 465 (чотириста шістдесят п’ять) грн. 66 коп., саморізи для тонких пластин торгової марки «Standers» типу -4,2x75 мм. в кількості 200 штук вартістю 66 (шістдесят шість) грн., чим спричинив матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 28241 (двадцять вісім тисяч двісті сорок одна) грн. 96 коп.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1, своїми діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у інше приміщення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись із даним вироком захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий. Яким звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, визначивши при цьому іспитовий строк, який необхідний для виправлення засудженого. В обґрунтуванні вимог зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки та не врахував усіх обставин, що мають істотне значення для справи, ухвалюючи оскаржуваний вирок про призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, призначив покарання, яке за своїм видом та строком є несправедливим через суворість. Також зазначає, що судом не надано належної оцінки тому факту, що на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, хворі батьки, а також те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення, не враховано і його матеріальний стан, який зараз перебуває у досить скрутному матеріальному становищі.

До початку розгляду справи по суті обвинувачений ОСОБА_1, 27.10.2017р. подав заяву про застосування до нього п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016р.», з тих підстав, що на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей та батько, який є інвалідом 2 групи і ліквідатор чорнобильської аварії.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який заперечив апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про застосування амністії, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги та заяви про застосування амністії, розглянувши заяву обвинуваченого, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає та у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016р.» слід відмовити, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і в апеляційній скарзі не заперечується. Кваліфікація дій обвинуваченого також ніким не оспорюється.

Посилання захисника у апеляційній скарзі на те, що суд призначив обвинуваченому ОСОБА_1 надто суворе покарання є безпідставним і свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи не знайшли.

Відповідно до положень ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, наслідки та обставини вчиненого злочину, особу винного – його вік, сімейний та матеріальний стан, а саме який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо, окрім того судом першої інстанції враховано ставлення обвинуваченого до вчиненого.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції визнав щире каяття у вчиненому.

Фактично суд врахував всі обставини, на які посилається захисник в своїй апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України у межах встановлених у санкції статті найнижчої межі, яке є необхідним й достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому, з врахуванням вищенаведеного, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням .

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку.

Крім того, при розгляді клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016р.» колегія суддів враховує наступне.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році". Відповідно до п. «в» ст. 1 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Злочин, за який ОСОБА_1 засуджено вказаним вироком згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Тому, дія п. «в» ст..1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 7 вересня 2017 року на ОСОБА_1 не поширюється.

Крім того, відповідно до п. «б» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», амністія не застосовується до осіб, які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 вироком Васильківського місцевого суду Київської області від 01 липня 2011 року засуджений за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до трьох років і десяти місяців позбавлення волі.

Злочин, за який ОСОБА_1 засуджено вироком місцевого суду Київської області від 01 липня 2011 року, згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2014 року засудженого ОСОБА_1 звільнено умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 6 днів.

15 січня 2017 року ОСОБА_1 знову вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, який відноситься до категорії тяжких.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», Законом України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996р., колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Жовківського районного суду Львівської області від 26 квітня 2017 року – без змін.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016р.» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги упродовж трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: