Рішення № 73210796, 03.04.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/246/18

Провадження по справі 2/305/329/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчук В.Е.

за участі: секретаря судового засідання - Орос С.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рахівської районної лікарні про порушення трудового законодавства зобов’язання провести розрахунок за виконану роботу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернулася в суд з позовом до Рахівської районної лікарні (далі Відповідач) про порушення трудового законодавства зобов’язання провести розрахунок за виконану роботу. Позов мотивує тим, що 05 лютого 2018 року вона подала заяву головному лікарю Рахівської районної лікарні, де озвучила, що з 01 грудня 2017 року і до 25.01.2018 року вона виконувала роботу санітарки (балансового підрозділу) Клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_3, а з 18.12.2017 року і до 25.01.2018 року - функціональні обов'язки лаборанта (балансового підрозділу) КДЛ Рахівської районної лікарні - ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що ці працівниці були відсутні на своїх робочих місцях і адміністрація лікарні не надала їм заміну, отже поряд зі своєю основою роботою вона виконувала додаткову роботу, працювала при суміщенні професій (посад) лаборанта та санітарки. Минуло 19 днів як її звільнили з роботи та 7 днів з часу, коли вона подала заяву, проте з нею так і не проведено повного розрахунку адміністрацією Рахівської районної лікарні. Враховуючи наведене просила постановити рішення за яким зобов'язати адміністрацію Рахівської районної лікарні негайно провести розрахунок за виконану роботу при суміщенні професій (посад) ОСОБА_1. Також, у позовній заяві Позивач заявила клопотання про витребування доказів, зокрема, табель виходу на роботу з 01.12.2017 року по 24.01.2018 року безбалансового відділення КДЛ Рахівської районної лікарні та робочі журнали ведення обліку аналізів, поживних речовин.

Ухвалою Рахівського районного суду від 16.02.2018 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 14.00 год. 12 березня 2018 року, а відповідачу був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.

Рахівським районним судом 16.02.2018 року також було постановлено ухвалу, згідно з якою задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувано у Рахівської районної лікарні табель виходу на роботу з 01.12.2017 року по 24.01.2018 року безбалансового відділення КДЛ Рахівської районної лікарні та робочі журнали ведення обліку аналізів, поживних речовин.

Відповідачем 06 березня 2018 року, в межах строку, встановленого судом, подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1, згідно з яким твердження ОСОБА_1 стосовно не проведення розрахунку за виконувану нею роботу при суміщенні професій лаборанта та санітарки вважає неправдивими та непідтвердженими належними доказами. Рахівська районна лікарня в період з 01 грудня 2017 року по 25 січня 2018 року жодним чином не зобов'язувала ОСОБА_1 виконувати будь-яку, та не видавала наказу чи іншого розпорядчого документу про виконання нею робіт за суміщенням, сумісництвом чи іншої роботи. Крім того, Відповідачу не зрозуміло підстави для написання заяви на ім'я головного лікаря Рахівської районної лікарні ОСОБА_1 про оплату за сумісництво професій (посад) в період 01.12.2017 року по 25.01.2018 року, оскільки сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Звертають увагу суду, що в табелі обліку використання робочого часу за вказаний період відображено тільки роботу за її основою ставкою. Зазначає, що Позивач у позовній заяві стверджує, що виконувала роботу в період з 01 грудня 2017 року по 25 січня 2018 року по суміщенню професій (посад), тобто протягом тривалості робочого дня, а у заяві від 05.02.2018 року за сумісництвом, тобто у вільний від основної роботи час. Вважають це додатковим ствердженням того, що вона взагалі не виконувала будь-яку роботу, крім своєї основної, адже вона не виконувала та не повинна була виконувати будь-яку іншу роботу, крім своєї основної та відповідно їй не потрібно було здійснювати додаткової оплати. У зв'язку з наведеним в.о. головного лікаря ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

У свою чергу, позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що 01 грудня 2017 року головний лікар ОСОБА_6 дав їй вказівку виконувати всі усні накази бактеріолога балансового підрозділу Клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_7, які вона виконувала. Позаяк з 01 грудня 2018 року по 24.01.2018 року на своєму робочому місці була відсутня санітарка ОСОБА_5, а з 18 грудня 2017 року по 24.01.2018 року на своєму робочому місці була відсутня лаборант ОСОБА_8 та адміністрація Рахівської районної лікарні зумисно не надала їм заміни, тому бактеріолог ОСОБА_7 наказала їй виконувати роботу цих осіб, бо в іншому випадку був би порушений робочий процес, отже обставини викладені у відзиві на позовну заяву вважає безпідставними. Зазначає, що завідувач лабораторією ОСОБА_9 разом зі старшою медсестрою Грігорчак погрожували їй звільненням з посади, якщо вона не буде виконувати роботи двох відсутніх працівників.

Відповідач 22.03.2018 року подав заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки в період з 01 грудня 2017 року по 25 січня 2018 року Позивач не виконувала і не повинна була виконувати будь-якої роботи, крім її основної. Зважаючи на це всі наведені Позивачем у відповіді на відзив міркування не знаходять свого підтвердження, є безпідставними, тому просять відмовити у задоволенні даного позову.

Також, 12.03.2018 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про розгляд справи за участі представника відділу охорони здоров'я Рахівської РДА, яке було задоволено судом, тому згідно з ухвалою Рахівського районного суду від 12.03.2018 року було призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пояснила, що вона виконувала зазначену у позовній заяві роботу за усною вказівкою, всі журнали (реєстрації проведених аналізів та інші) вона вела особисто. Оскільки доплати за виконувану роботу до цього часу вона не отримала, тому просить зобов'язати адміністрацію Рахівської районної лікарні провести з нею розрахунок. Пояснила, що вона подавала заяву про оплату її роботи за суміщенням посад, однак від неї таку не прийняли.

Представник Відповідача - ОСОБА_2 в ході розгляду даної справи позовні вимоги не визнала, пояснила, що ОСОБА_1 виконувала в період з 01 грудня 2017 року по 25 січня 2018 року лише роботу лише в межах своїх функціональних обов'язків, а отже її позов є безпідставним, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, з урахуванням відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву та заперечення відповідача, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Рахівською районною лікарнею Закарпатської області. Відповідно до наказу №120-к від 24 червня 1991 року ОСОБА_1 прийнято на посаду фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії Рахівської центральної районної лікарні з 28 червня 1991 року.

Наказом Рахівської районної лікарні №36 від 24 січня 2018 року ОСОБА_1, звільнено із займаної посади у зв'язку з систематичним порушенням ОСОБА_1 фельшер-лаборантом клініко-діагностичної лабораторії Рахівської районної лікарні правил внутрішнього трудового розпорядку, що є порушенням трудової дисципліни з 25 січня 2018 року, на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Згідно із зазначеним наказом звільнення ОСОБА_1 не пов'язане з невиконанням професійних обов'язків тимчасово відсутніх працівників.

Позивач пред'являючи позов до суду посилається на те, що вона з 01 грудня 2017 року по 25.01.2018 року виконувала додаткову роботу при суміщенні професій (посад), зокрема лаборанта та санітарки балансового підрозділу Клініко-діагностичної лабораторії Рахівської районної лікарні, однак не отримувала жодних доплат за виконану роботу.

Статтею 43 Конституції України гарантовано своєчасне одержання винагороди за працю.

Стаття 105 Кодексу законів про працю України передбачає оплату праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника, відповідно до якої працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Міністерство праці та соціальної політики у листах від 02 грудня 2005 року № 9942/0/14-05/018-17, від 26 травня 2003 року № 18-349 роз'яснює, що оскільки відсутнє законодавче визначення понять «суміщення професій», «розширення зони обслуговування» та «виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника», то з цих питань необхідно керуватись положеннями постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04 грудня 1981 року № 1145 (далі по тексту Постанова) та Інструкцією Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04 грудня 1981 року № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 14 травня 1982 № 53-ВЛ (далі по тексту Інструкція).

Зазначені нормативні акти продовжують діяти на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР», якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції й законам України.

Положення постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС стосовно застосування цієї постанови продовжують діяти в частині щодо визначення поняття суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, а також зазначення на необхідність видання наказу про доручення працівнику додаткових обов’язків у порядку суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, збільшення обсягу робіт та виконання обов’язків відсутнього працівника.

У пункті 2 Постанови зазначено, що суміщення професій (посад), тобто виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою), та виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від його основної роботи допускається на одному й тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно доцільно і не призводить до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення.

Відповідно до п. 1 Інструкції під виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від його основної роботи слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається робоче місце.

Отже, виходячи із наведених вище визначень, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника підпадає під ознаки суміщення посад та за своєю суттю є одним із видів суміщення.

Згідно з ч. 2 ст. 105 КЗпП України розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Відповідно до п. 3 Інструкції, угода про суміщення професій (посад), а також розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт оформлюється наказом (розпорядженням) адміністрації за узгодженням з комітетом профспілки із вказівкою суміщуваних професій (посад), об'єму додатково виконуваних функцій або робіт та розміру доплати.

Згідно з п. 7 Постанови, конкретні розміри доплат встановлюються керівниками підприємств, установ та організацій за погодженням з комітетами профспілок кожному працівнику диференційовано в залежності від складності, характеру, об'єму виконуваних робіт, ступеня використання робочого часу.

Таким чином, уповноваження певного працівника на виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника оформлюється відповідним наказом, у якому зазначається про покладання на певного працівника обов'язків тимчасово відсутнього працівника та розмір доплати, яка встановлюється такому працівнику.

ОСОБА_1 посилаючись у позовній заяві на виконання нею додаткової роботи лаборанта та санітарки клініко-діагностичної лабораторії Рахівської районної лікарні просила як доказ витребувати робочі журнали обліку аналізів та поживних речовин, які суд оглянув у ході розгляду справи та встановив, що вони у період з 01.12.2017 року по 24.01.2018 року дійсно заповнювалися ОСОБА_1.

Однак, зазначене не є підтвердженням того, що вона виконувала роботу при суміщенні професій (посад), оскільки згідно з посадовою інструкцією фельшера-лаборанта бактеріологічного підрозділу Рахівської КДЛ ОСОБА_1, яка була затверджена головним лікарем Рахівської РЛ ОСОБА_6Симулик 03 січня 2017 року, з якою Позивач була ознайомлена, серед іншого передбачає ведення медичної документації.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді цивільної справи, суд керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно з якими належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як уже зазначалося, відповідно до п. 1 Інструкції, під виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від його основної роботи слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається робоче місце (посада)».

Отже, заміна відсутнього працівника означає, що інший працівник приймає на себе повний обсяг обов'язків відсутнього працівника, ці обов'язки присутній працівник дійсно виконує, таким чином, як їх виконував би відсутній працівник, і ніхто третій не виконує хоча б частину обов'язків відсутнього працівника.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за грудень 2017 року та січень 2018 року дійсно була відсутня у зв'язку з хворобою ОСОБА_10, а також з 18.12.2017 року перебувала у відпустці ОСОБА_4, що не заперечувалося в ході розгляду справи представником Відповідача.

Однак, як було встановлено в ході розгляду справи жодного наказу чи будь-якого іншого розпорядчого документа про покладення обов'язків тимчасово відсутніх працівників адміністрацією Рахівської лікарні у період з 01 грудня 2017 року і до 25 січня 2018 року на ОСОБА_1 не видавалося, а посилання ОСОБА_1 на те, що їй було відмовлено у прийнятті заяви про оплату роботи, яку вона виконувала, у зв'язку з тимчасовою відсутністю лаборанта та санітарки, є голослівними та не підтверджені жодними доказами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у порядку передбаченому законом на позивача не покладалося виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника – лаборанта та санітарки КДЛ Рахівської районної лікарні, відповідний наказ Рахівською районною лікарнею не приймався та Позивачем не доведено виконання нею обов'язків тимчасово відсутніх працівників – санітарки та лаборанта КДЛ Рахівської районної лікарні.

З огляду на викладене, твердження Позивача про те, що вона здійснювала заміну лаборанта та санітарки КДЛ Рахівської РЛ у період перебування останніх у відпустці та на лікарняному, є необґрунтованими.

Натомість, Відповідачем доведено, що у безпосередні обов'язки ОСОБА_1 входило у тому числі й ведення медичної документації, а отже ведення робочих журналів обліку аналізів та поживних речовин, які заповнювала ОСОБА_1, входило до її завдань та обов'язків, визначених посадовою інструкцією, і вона вела такі систематично, у тому числі, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були на роботі, що стверджено з оглянутих судом журналів.

Згідно з п. 12 Постанови, доплати за суміщення професій (посад) не встановлюються в тих випадках, коли суміщувана робота обумовлена трудовим договором (входить до кола обов'язків працівника) чи доручається працівнику в установленому законодавством порядку у зв'язку з недостатньою навантаженістю проти діючих норм трудових витрат по основній роботі.

Таким чином, посадовою інструкцією Позивача передбачено ведення медичної документації, тобто ведення журналів обліку аналізів та поживних речовин охоплюється посадовою інструкцією Позивача, та не передбачає встановлення доплати. Отже, ОСОБА_1 не довела, належними та допустимими доказами виконання нею поряд з основною роботою обов'язків тимчасово відсутніх працівників у період з 01 грудня 2017 року по 25.01.2018 року, тому з цих підстав суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по даній справі слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рахівської районної лікарні про зобов’язання адміністрацію Рахівської районної лікарні негайно провести розрахунок за виконану роботу при суміщенні посад ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 по 25.01.2018 – відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 гривні віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.Е. Ємчук