Постанова № 73210710, 03.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/2998/17 Номер провадження 22-ц/775/575/2018

Єдиний унікальний номер 219/2998/17

Номер провадження 22-ц/775/575/2018 Доповідач Хейло Я.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Хейло Я.В.

суддів: Жданової В.С., Тимченко О.О.

за участю секретаря: Ситнік Д.Л.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м.Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Бахмутської міської ради Донецької області про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом (справа № 219/2998/17, головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_3), -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Бахмутської міської ради Донецької області про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги обгрунтовувала тим, що з 01 січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року проживала однією сім'єю, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вела з ним спільне господарство, мала спільний сімейний бюджет та спільні витрати, отже їх відносини мали всі передбачені законом ознаки сім'ї, оскільки сім'я може бути створена не тільки на підставі шлюбу, а й на інших підставах, що не заборонені законом. ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та грошових вкладів, що розміщені на рахунках в ПАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 16999,00 грн. (рахунок № НОМЕР_1) та в сумі 2424.55 грн. (рахунок № НОМЕР_2). Інших спадкоємців (в тому числі спадкоємців попередніх черг) у померлого ОСОБА_4 немає, вважає, що вона є такою, що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4 як спадкоємець четвертої черги, оскільки проживала з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини. Постановою нотаріуса від 15 березня 2017 року позивачу було відмовлено у відкритті спадкової справи в тому числі і з тих підстав , що в неї відсутні документи, які підтверджують факт проживання з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не менш як п'ять років до відкриття спадщини.

Просила суд встановити факт її спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року з ОСОБА_4; визнати за нею право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , право приватної власності на вклад за рахунком № НОМЕР_1, відкритим в ПАТ «Державний ощадний банк України» (ощадна книжка від 18 квітня 2007р.), в сумі 16999,00 грн. в порядку спадкування за законом та право приватної власності на вклад за рахунком № НОМЕР_2, відкритим в ПАТ «Державний ощадний банк України» (ощадна книжка від 28.07.2007р.), в сумі 2424,55 грн. в порядку спадкування за законом

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що позивачем було надано всі належні докази, які підтверджує факт проживання з ОСОБА_5 з 01.01.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року однією родиною : це і письмові докази, і фотографії,і свідчення свідків.

Посилається на статті 76, 77, 89 ЦПК України та звертає увагу, на те що судом надано критичну оцінку показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, проте в порушення ст. 89 ЦПК України судом об'єктивно показання не досліджені. Також, оскільки ОСОБА_6 є донькою позивачки, суд зазначив, що вона може мати зацікавленість у наданні зазначених свідчень, проте таке формулювання є лише припущенням суду та не відповідає ст. 62 Конституції України.

Вважає, що суд необґрунтовано надає перевагу одним доказам та відхиляє інші.

Свідок ОСОБА_7, сусід та друг ОСОБА_4, повідомив суду, що позивач завжди була вдома з ОСОБА_4, який представляв ОСОБА_2 як дружину. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, в цей час позивач знаходилась у сестри. Про смерть ОСОБА_4 їй стало відомо коли вона приїхала. Працівники виконкому просили свідка ОСОБА_7 підписати акт, що позивач не проживає з ОСОБА_8, проте він відмовився.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що особисто позивачку та ОСОБА_4 вона не знала, інформація яка їй відома, отримана нею під час опитування сусідів. Проте в порушення ч.2 ст. 90 ЦПК України особи, зі слів яких свідок отримала інформацію щодо предмета доказування допитані судом не були. Неможливість їх допиту судом не встановлено. З огляду на викладене, на думку позивача, показання свідка ОСОБА_9 є недопустимими доказами.

Зазначає, що суд фактично суд ухилився від свого обов'язку повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи. Показання свідків досліджено судом окремо одне від одного, замість їх взаємного порівняння та дослідження їх зв'язку в сукупності, з виокремленням конкретних даних, що стосуються предмета доказування.

У позивача в наявності оригінали ощадних книжок ОСОБА_4, і оригінал технічного паспорта на квартиру, надано суду квитанції про оплату комунальних послуг за квартиру, спільні фотографії, квитанції про оплату витрат на пам'ятник, на придбання холодильника.

Наголошує на тому, що свідоцтво про вінчання було надано суду не в якості документа про офіційну реєстрацію шлюбу, а в якості підтвердження високого рівня близьких відносин між позивачкою та ОСОБА_4 Посилання суду у рішення, що надані сторонами акти від 31.07.2014 року та від 26.04.2017 року щодо факту проживання позивачки у квартирі ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства мають взаємовиключні висновки, не грунтується на матеріалах справи. Обидва акти узгоджуються між собою: перший акт вказує, що по день смерті позивачка проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю, а другий , що станом на 22.02.2017 року у спірній квартирі ніхто не живе , оскільки ОСОБА_4 помер.

Також безпідставними є зауваження суду щодо пропущення шестимісячного строку на звернення до нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи без вимоги про поновлення цього строку. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилалась на ч.3 ст. 1268 ЦК України, тобто однією з підстав позову було те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину як така, що постійно проживала з померлим на час його смерті. До суду позивач звернулась через відмову нотаріуса в оформленні спадщини , оскільки не встановлено у судовому порядку факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5

Крім того, вважає , що представник відповідача ОСОБА_10 не мала належних повноважень на участь у судовому засіданні від імені міської ради, оскільки діяла на підставі довіреності, виданої секретарем Бахмутської міської ради Донецької області, що не передбачено законом.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - адвокат ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає наведеним вимогам закону та апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_8 року він помер у віці 75 років ІНФОРМАЦІЯ_8 року, про що здійснено відповідний актовий запис №410 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (а.с.20, 90).

За життя померлому ОСОБА_4 на праві приватної власності належало нерухоме майно: квартира АДРЕСА_5; а також на його ім'я на рахунках в ПАТ «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_1, були розміщені грошові кошти в сумі 16999,00 грн. (рахунок № НОМЕР_1) та в сумі 2424.55 грн. (рахунок № НОМЕР_2) (а.с. 10-14).

ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі , якій було розірвано 29 березня 1995 року, актові записи про шлюб та народження дітей щодо ОСОБА_4 відсутні (а.с. 17, 113-117, 172).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Дубровського В.М. від 15 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено у відкритті спадкової справи у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, оскільки ОСОБА_2 не має відповідних документів на підтвердження її фактичних шлюбних відносин зі спадкодавцем та ведення спільного господарства, не надала свідоцтво про його смерть та пропустила 6-місячний термін для подачі заяви про прийняття спадщини за законом(а.с.9).

З повідомлення Державного нотаріуса Першої Бахмутської державної нотаріальної контори №1182/01-16 від 22 липня 2017 року Шеллар В.Л. та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №48573096 від 28 липня 2017року та №48573161 від 28 липня 2017року вбачається, що після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, спадкова справа не відкривалась, ніхто не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.109-111).

З акту Приватного підприємства «Наш дім плюс» від 31 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 та зі слів сусідів, ОСОБА_2 проживала спільно з ОСОБА_4 з 01 січня 2007 року та вела з ним спільне господарство по день смерті (а.с.16).

Відповідно до актів від 22 лютого 2017 року, складеного Приватним підприємством «Будинок плюс» у складі комісії : майстрів ОСОБА_13, ОСОБА_14 та майстра ОСОБА_15, та від 20 листопада 2017 року, складеного комісією у складі бухгалтера ОСОБА_16 та паспортиста ОСОБА_15, при проведені перевірки паспортного режиму, квартири АДРЕСА_7, встановлено, що за вищезазначеною адресою ніхто не зареєстрований та не проживає. Володілець квартири ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року та знятий з реєстрації 29 вересня 2014 року, що підтверджують сусіди (а.с.69, 164).

Із довідки Приватного підприємства «Наш дім плюс» убачається, що за квартирою АДРЕСА_7 існує заборгованість за комунальні послуги, яка складає станом на 01 серпня 2016 року - 2486,51 грн. (а.с.70).

У відповідності до акту виходу на місцевість за адресою: АДРЕСА_2 від 26 квітня 2017 року, щодо з'ясування обставин факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з громадянином ОСОБА_4, за вищевказаною адресою в період з 01 січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року (дата смерті ОСОБА_4.) здійснено комісійний виїзд в присутності мешканців будинку АДРЕСА_8, та встановлено наступне: ОСОБА_4 був одинокою людиною та проживав за адресою: АДРЕСА_1 один; сусіди стверджують, що громадянка ОСОБА_2 ніколи не проживала разом з ОСОБА_4 взагалі в період з 01 січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року, не вела спільне господарство з ним. Поховання ОСОБА_4 здійснювали сусіди за спільно зібрані кошти (а.с.73-75).

За заявою ОСОБА_17, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського управління юстиції у Донецькій області, видано витяг КХ №214612 від ІНФОРМАЦІЯ_8 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_4 для виплати допомоги на поховання (а.с. 117). У подальшому ОСОБА_17 внесла передплату у сумі 600 грн. на ритуальні послуги, усього сума до оплати 1905 грн згідно чеку Похоронної служби «Рута», 21 квітня 2014 року (а.с.89).

Із товарного чеку Торгового будинку «Биттехніка» «30507-7 від 03 травня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_2 придбала холодильник Днепр ДХ-416-7-010 вартістю 1981 грн. (а.с.138).

Відповідно до накладної №57 від 01 квітня 2015 року, ОСОБА_2 у 2016 році замовила пам'ятник, цемент, роботу по установці, фото на гранітний пам'ятник (ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9-ІНФОРМАЦІЯ_6) (а.с.141).

Згідно зі свідоцтва про вінчання вчиненого 15 лютого 2009 року в храмі Свято-Покровському с. Кліщіївка Артемівського району, протоієреєм ОСОБА_18, було вчинено таїнство вінчання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.215).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

За приписами ч.2 ст.3 СК, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із чч.1, 2 ст.21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч.1 ст.36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст.76,77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що для встановлення факту проживання у фактичних шлюбних відносинах чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу необхідні докази ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Такі обставини не знайшли підтвердження у судовому засіданні.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 у позові зазначала, що з 2007 року вела з померлим ОСОБА_4 спільне домашнє господарство, мала спільний бюджет і спільні витрати.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 з 2012 року користувався допомогою соціальної служби, його двічі на тиждень відвідував соціальних працівник ОСОБА_19 Допитана у судовому засіданні у якості свідка остання пояснила, що постійно допомагала йому по господарства, прибирала квартиру, купувала продукти харчування, пранням речей займалася інша її знайома та вона жодного разу не бачила у його квартирі іншої жінки або жіночих речей. Вона ж займалася і похованням ОСОБА_5Сумніватися у достовірності таких свідчень у суду не має підстав.

Акт складений Приватним підприємством «Наш дім плюс» від 31.07.2014 року про постійне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією родиною з 01.01.2007 року по день смерті суд не може прийняти до уваги, оскільки він не узгоджується із сукупністю інших зібраних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належними доказами не було підтверджено факт постійного проживання позивача однією родиною з померлим з 2007 року , а періодичне спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні вимог закону без наявності інших ознак сім'ї, враховуючи те, що судом встановлено, що у лютому 2014 року позивач вказувала у медичних документах і іншу адресу свого проживання АДРЕСА_9 (а.с.153)

Надані на підтвердження факту спільного проживання квитанції про оплату позивачем комунальних послуг за квартиру померлого за період 2011-2013 років, придбання позивачем холодильника ,замовлення пам'ятника після його смерті , також не дають суду підстави стверджувати, що позивач проживала з померлим однією родиною, вела спільне господарство та мала спільних бюджет.

Посилання представника на відсутність у представника відповідача належних повноважень на участь у справі , на думку апеляційного суду також є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.ст.10,42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Бахмутська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м. Бахмута. Міський голова представляє територіальну громаду, міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, громадянами.

Відповідно до розпорядження міського голови Бахмутської міської ради від 19.04.2017 року № 67 міський голова відбув у щорічну відпустку з 03.05.2017 року по 19.05.2017 року та на час відпуски поклав виконання обов'язків на секретаря Бахмутської міської ради ОСОБА_20, з питань діяльності виконавчого комітету Бахмутської міської ради на першого заступника міського голови ОСОБА_21.

Оскільки станом на 5 травня 2017 року ОСОБА_20 виконувала обов'язки міського голови, нею було видано доручення на представництво інтересів громади у суді на ім'я ОСОБА_10, що відповідає положенням ст.38 ЦПК України (в редакції 2004 року), що регулює порядок представництва у суді юридичних осіб (а.с.50,86).

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Судді

Повний текст постанови виготовлений 4 квітня 2018 року

Головуючий