Постанова № 73208658, 04.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/1221/17

Провадження № 22-ц/772/614/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 рокуСправа № 153/1221/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Берегового О.Ю., Медяного В.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відділу державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним,

Рішення ухвалив суддя Дзерин М.М.

Рішення ухвалено о 15.22 год. у м. Ямполі Вінницької області.

Дата складання повного тексту рішення не відома,

Встановив:

В вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ТОВ «АМГ Миронівське», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - відділу Держгеокадастру у Ямпільському районі, реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції, про визнання договору оренди землі недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,1117 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Петрашівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Починаючи з 2010 року вона постійно проживає на території Російської Федерації; в село Петрашівку Ямпільського району Вінницької області приїжджає лише на нетривалий період часу, що підтверджується відомостями з її закордонного паспорту.

Приїхавши в серпні 2017 року до с. Петрашівки з наміром самостійно господарювати на своїй земельній ділянці, їй стало відомо про наявність договору оренди цієї земельної ділянки від 19 лютого 2014 року із відповідачем, який на її прохання їй був виданий через три роки після укладення. Також їй стало відомо, що без її відома також були укладені додаткові договори до цього договору, якими продовжено строк оренди земельної ділянки.

Проте ні договір оренди, ні додаткові угоди вона із відповідачем не укладала і не підписувала їх. Станом на дату укладення договору її не було в місці укладення цього договору, оскільки за даними закордонного паспорту в період з 12 січня 2014 року до 2 серпня 2014 року вона перебувала в Російській Федерації. Також вона нікого не уповноважувала на укладення правочинів від її імені. Крім того візуально підпис на договорі, виконаний від її імені, явно відрізняється від її справжнього підпису.

2 серпня 2017 року вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про відсутність наміру укладати договір оренди чи пролонгувати існуючий договір та просила повернути належну їй земельну ділянку. Відповіді на таку заяву вона не отримала.

Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки укладений без її відома та волевиявлення, позивач просила визнати недійсним договір оренди від 19 лютого 2014 року земельної ділянки площею 2,1117 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «АМГ Миронівське», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - відділу в Ямпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції у Вінницькій області, про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 просить рішення суду в частині застосування строків позовної давності скасувати та ухвалити нове рішення, яким вирішити справу по суті.

Зазначила, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи - судову повістку отримав 28 березня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився по неповажній причині. Відзив на апеляційну скаргу не надіслав.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Відзив на апеляційну скаргу надіслала лише третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якому вказала, що правовідносини, які виникли між сторонами по справі ніяким чином не впливають на їх інтереси, тому при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить розглянути справу у відсутності представника Головного управління.

Відповідно до пункту 3 абзацу 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Отже справа розглядається Апеляційним судом Вінницької області, який діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 2 листопада 2012 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 2,1117 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована на території Петрашівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 12; 48 ).

19 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «АМГ Миронівське» укладено договір оренди землі, згідно якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування (терміном на 15 років) належну їй земельну ділянку загальною площею 2,1117 га (а. с. 13-15; 43-45).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки за цим договором проведена 10 квітня 2014 року, про що свідчать копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10 квітня 2014 року (а. с. 17; 56).

Із копії акту прийому-передачі вбачається, що позивач ОСОБА_4 передала, а відповідач ТОВ «АМГ Миронівське» прийняв земельну ділянку площею 2,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а. с. 16; 49).

Позивач ОСОБА_4 разом із відповідачем ТОВ «АМГ Миронівське» в особі директора Катрука І.Г. визначили в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2,1117 га, про що склали відповідний акт (а. с. 52).

2 серпня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про те, що вона не має наміру укладати новий договір оренди землі та пролонгувати діючий договір із господарством, а тому просить не проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці та повернути їй земельну ділянку після припинення договору (а. с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обов'язків.

Згідно вимог частини 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі і волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За правилами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» дано поняття договору оренди землі, який являє собою договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 цього Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи спірний договір оренди землі від 19 лютого 2014 року укладений у письмовій формі; право оренди земельної ділянки за цим договором зареєстровано 10 жовтня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_4 як на підставу позову зазначила, що спірний договір оренди землі від 19 лютого 2014 року вона не підписувала, оскільки в період з 12 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року перебувала в Російській Федерації, а отже вона не мала волевиявлення на укладення цього правочину.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, позивач ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів, визначених ст. 76-78 ЦПК України, на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме, що підпис на оспорюваному договорі оренди землі від 19 лютого 2014 року вчинено не нею, а іншою особою.

Таким чином відсутні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та визнання недійсним договору оренди землі від 19 лютого 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду, про застосування якого заявлено відповідачем.

Верховний Суд України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року роз'яснив, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є окремою підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

Проте суд першої інстанції зазначені положення закону не врахував та, відмовляючи в задоволенні позову послався лише на те, що позивач пропустила строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. При цьому висновку суду про доведеність та обґрунтованість позовних вимог рішення суду першої інстанції не містить.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності слід скасувати із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відділу державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:М.В. Матківська Судді:О.Ю. Береговий В.М. Медяний

Повне судове рішення складено 4 квітня 2018 року.

Згідно з оригіналом

Суддя М.В. Матківська