Ухвала суду № 73208596, 30.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27730/17

Провадження №11-кп/772/477/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Спринчука В.В.,

суддів: Бурденюка С.І., Нешик Р.І.,

із секретарем Олійник Т.П.,

за участю прокурора Ведешина О.О.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше судимого:

- 17.08.2010 вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 29.08.2012 вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ч.2 ст.263, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі стоком 3 роки 6 місяців, ухвалою Вінницького міськрайонного суду від 08.04.2014 року ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію»;

- 23.07.2015 року вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2015 року скасовано іспитовий строк та направлено для відбування покарання призначеного за даним вироком від 23.07.2015 року;

- 18.02.2016 року вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ст.395, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28.04.2016 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.02.2016 року змінено та призначено покарання за ст.395, ст.71 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки,

відмовлено в задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

в с т а н о в и в :

Як вбачається з матеріалів провадження вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_2 засуджено за ст.395 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28.04.2016 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.02.2016 року змінено та призначено покарання ОСОБА_2 за ст.395 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки. На даний час відбув 2/3 строку покарання.

Початок строку покарання з 18.02.2016 року. Кінець строку 18.11.2018 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2018 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про його умовно-дострокове звільнення відмовлено.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить оскаржувану ухвалу скасувати та застосувати до нього ст.81 КК України, мотивуючи свої вимоги тим, що з першого дня прибуття його в колонію він був працевлаштований у бригаді ДОЦ-2 пилорамщик деревини, за сумлінну поведінку та добросовісне ставлення до праці від адміністрації установи 4 рази отримував заохочення, внутрішнього розпорядку не порушує, характеризується посередньо, бере активну участь при проведені ремонту приміщень, дисциплінарні стягнення погашені.

Заслухавши засудженого ОСОБА_2, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, прокурора Ведешина О.О., який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши судові матеріали провадження та матеріали особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, у відповідності до ст.81 КК України, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення в процесі відбування покарання. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі, а не за час, який безпосередньо передує розгляду подання. У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року зазначено, що слід ретельно з’ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержанні ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці. Сумлінна поведінка – це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, а й активна форма його поведінки.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 в умовно-достроковому звільненні належним чином мотивував в оскаржуваній ухвалі своє рішення, яке базується на досліджених у судовому засіданні доказах.

З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_2 вбачається, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, в тому числі корисливих злочинів, однак після звільнення з місць позбавлення волі знову скоював нові злочини. Злочин, за який він відбуває покарання на даний час, він скоїв в період іспитового строку. Наведене свідчить про значну суспільну небезпеку ОСОБА_2 та схильність останнього до скоєння злочинів.

Крім того, з наявної у матеріалах особової справи характеристики ОСОБА_2 вбачається, що останній характеризується посередньо, до дисциплінарної відповідальності притягувався п’ять разів, при чому за створення конфліктної ситуації, в ході якої існувала загроза життю та здоров’ю засуджених, накладено стягнення у виді поміщення в ДІЗО на 8 діб, незважаючи на що 27.01.2018 року засуджений зберігав заборонені предмети за що оголошено догану.

Так як засуджений ОСОБА_2 за час відбування покарання в установі характеризується посередньо, має п’ять дисциплінарних стягнень, рішенням комісії установи було відмовлено у його умовно-достроковому звільненні, оскільки він не довів свого виправлення, а тому рішення суду першої інстанції про відмову в умовно-достроковому звільненню є законним, незважаючи на наявність у засудженого заохочень.

Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року в повній мірі відповідає вимогам ст.81 КК України та роз’ясненням п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», відповідно до яких умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване лише в тому випадку, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про його умовно-дострокове звільнення, відмовлено – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді : (підпис)

Згідно з оригіналом