Рішення № 73206691, 03.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5149/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Ластовка Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Леонтович Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 1 Дніпровського районного суду міста Києва

адміністративну справу № 755/5149/18

за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві

до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3

про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України,

за участю учасників справи:

представника позивача Івасенко Д.Ю.

відповідача ОСОБА_3

перекладача ОСОБА_9,

представника відповідача ОСОБА_6

УСТАНОВИВ:

03 квітня 2018 року позивач Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві звернувся до суду з адміністративним позовом про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи вимоги тим, що в ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, співробітниками Оболонського УП ГУ НП України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 14, виявлено громадянина Узбекистану ОСОБА_3, який знаходиться в Україні без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування його на території України. За порушення правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, та працевлаштування без відповідного дозволу на працевлаштування, 22.02.2018 відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 КУпАП серії ПР МКМ № 000629 та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510 грн). У цей же день, громадянин Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без жодних зауважень на те, отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення, та сплатив штраф. На підставі п. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 2.1 Інструкції № 353/271/150 ГУДМС України в м. Києві 22.02.2018 прийнято рішення про примусове повернення з України Громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Рішення), відповідно до якого зобов'язано останнього виїхати з України до 23.03.2018 року. Рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось. Однак, відповідач Рішення в установлений строк без поважних причин не виконав, що було встановлено працівниками ГУДМС України в м. Києві 02.04.2018 року під час загальнодержавних профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант». В результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на території України без будь яких документів та законних підстав, які б надавали право останньому знаходитись в Україні. Тому представник позивача просить суд видворити з території України громадянина Узбекситану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та затримати його з метою ідентифікації та забезпечення видворення його за межі України строком на шість місяців, звернувши рішення до негайного виконання.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить суд примусово видворити за межі України Громадянина Узбекситану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та затримати його з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України строком на шість місяців.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечує про ти примусового видворення з території України.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити частково позовні вимоги, в частині примусового видворення з території України.

Суд вислухавши думку представника позивача, думку відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, 22.01.2018 відносно громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 КУпАП (ПР МКМ № 000629) та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510 грн.). У цей же день, громадянин Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без жодних зауважень, отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення та сплатив штраф.

Територіальним підрозділом ГУДМС України в місті Києві 22.02.2018 прийнято рішення про примусове повернення з України Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого зобов'язано останнього виїхати з України до 23.03.2018. Рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось.

Відповідно до ч.1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців.

Частиною 11 статті 289 КАС України, встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Основним законодавчим документом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». На виконання вимог вказаного Закону 23.04.2012 року спільним наказом № 353/271/150 Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби Безпеки України було затверджено Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства. Вказана Інструкція визначає порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч.1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 295 КАС України, передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

З урахуванням вищенаведеного суд допускає по даній справі негайне виконання судового рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість адміністративного позову про примусове видворення з території України громадянина Узбекистану ОСОБА_3, та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України строком на шість місяців, оскільки відповідачем в судовому засіданні, був визнанний факт що від зобов'язувався 23 березня 2018 року залишити територію України, однак цього не зробив через відсутність коштів на придбання квитка.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2-3,5-10,72-77, 90, 245-246, 295, 297 КАС України, ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 2, 15-16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (Код ЄДРПОУ 37768863, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) до громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1) про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України задовольнити.

Примусово видворити з України громадянина Узбекситану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1).

Затримати з метою ідентифікації громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на шість місяців.

Рішення допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч. 16 ст 289 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: