Постанова № 73206558, 03.04.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 квітня 2018 року м. Чернівці

справа № 723/2978/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Чебуришкіна Н.Ю.

позивач ОСОБА_1

відповідачі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Великокучурівська сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2017 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Пташник А.М.

встановив:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Просила визнати за нею право власності на наступні зблоковані житлові будинки:

- №4, площею 142,50 кв. м., який розташований на земельній ділянці площею 0,22 га по вулиці Чорновола в селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області;

- №4-А, площею 142,80 кв м., який розташований на земельній ділянці площею 0,0147 га по вулиці Чорновола в селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області;

- №4-Б , площею 137,50 кв. м., який розташований на земельній ділянці площею 0,0145 га по вулиці Чорновола в селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області;

- №4-В, площею 138,80 кв. м. який розташований на земельній ділянці площею 0,0145 га по вулиці Чорновола в селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області;

- №4-Г, площею137,30 кв. м. який розташований на земельній ділянці площею 0,0138 га по вулиці Чорновола в селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Так, згідно частини 3 статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За правилами частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 5 статті 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до I-III категорій складності, та об’єктів,

будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта,

здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного

архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої

замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Пунктом 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 8 вересня 2015 року № 750) передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі. У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій ним особі) протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення з обґрунтуванням причин відмови за формою згідно з додатком 11 до цього Порядку.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3 постанови «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 роз’яснив, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв’язку із знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Визнання права власності на незавершений об’єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376 так і статті 331 ЦК.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції позивачка ОСОБА_1 є власником п’яти земельних ділянок площею 0,022 га, 0,0147 га, 0,0145 га, 0,0145 га та 0,0138 га, що знаходяться по вулиці Чорновола № 4, № 4-А, № 4-Б, № 4-В, № 4-Г у с. Годилів Сторожинецького району Чернівецької області та призначені для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що підтверджується витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 3 липня 2017 року №91046726, №91036662, №91045472, №91043474, №91040327 (а.с.17, 28, 39, 51, 63).

На вказаних земельних ділянках позивачкою самочинно збудовано зблоковані житлові будинки №4, площею 142,50 кв. м., №4-А, площею 142,80 кв м., №4-Б , площею 137,50 кв. м., №4-В, площею 138,80 кв. м., №4-Г, площею137,30 кв. м., що підтверджується технічними паспортами на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 15 вересня 2017 року (а.с.11-15, 23-26, 34-37, 45-49, 57-61).

З листа управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області від 11 жовтня 2017 року вбачається, що дозвільних документів на будівництво вказаних будинків позивачці ОСОБА_1 не видавалось (а.с.80-81).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка немає належно затверджених проектів на спірні будинки, або будівельних паспортів.

З технічного висновку про відповідність житлових будинків №4, 4А, 4Б, 4В, 4Г, які розташовані по вулиці Чорновола в селі Годилів Сторожинецького району Чернівецької області вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил вбачається, що вказані будинку є незавершеним самочинним будівництвом (а.с.70-79).

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що новозбудовані нею житлові будинки є завершеним будівництвом.

Виходячи з змісту частини 5 статті 376, статті 331 ЦК, не може бути визнано право власності на незавершений об’єкт самочинного будівництва і в порядку, передбаченому частиною 5 статті 376 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області відмовило позивачці у прийнятті у експлуатацію спірного самочинного будівництва.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Таку правову позицію Верховний Суд України виклав у своїй постанові від 25 травня 2017 року у цивільній справі №6-579цс17.

В порушення вимог частини 3 статті 375 ЦК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що спірне самочинне будівництво здійснене ним з додержанням архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил.

Зокрема в матеріалах справи відсутні висновки державних органів, які здійснюють нагляд за дотриманням архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил в ході будівництва житлових будинків.

Враховуючи наведене вище рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Помилковими є аргументи скарги про те, що позивачкою в повному обсязі виконані всі будівельні роботи щодо будівництва спірних будинків.

З доданого позивачкою до позовної заяви технічного висновку вбачається, що спірні будинки можуть бути використані як житло після виконання проектних рекомендацій, а саме завершення оздоблювальних робіт, влаштування внутрішніх дверних прорізів, влаштування вимощення навколо зблокованих будинків, влаштування необхідного обладнання (а.с.70-79).

Помилковим є також аргумент апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини , що позивачка зверталася в управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області щодо прийняття в експлуатацію спірного нерухомого майна.

В пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 роз’яснено, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, суди зобов’язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

В матеріалах справи міститься лише адресоване позивачці письмове роз’яснення управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (а.с.80-81, 83).

Водночас рішення вказаного управління про відмову у прийнятті спірних будинків до експлуатації та про причини такої відмови суду не надано.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання суддями.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: Н.К. Височанська

ОСОБА_2