Рішення № 73206352, 26.03.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1081/18

Справа №754/8629/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна" про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідачів ОСОБА_3 та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з позовом про відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.01.2017 року о 18 год. 20 хв. на перехресті вул. Сабурова - вул. Бальзака у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та Hyundai Tucson д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 На момент ДТП автомобіль Hyundai Tucson був застрахований за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № АЕ/9364254 у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна». В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_1, що належить позивачу, отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля заподіяна матеріальна шкода. Відповідно до висновку експерта № 794 від 04.04.2017 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу складає 22 282, 41 грн. Вартість проведеного дослідження становить 2 300, 00 грн. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2017 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Висновком експерта за результатами автотехнічного дослідження від 13.03.2017 року № 18 встановлено, що згідно з проведеним дослідженням, на підставі наданих вихідних даних, з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля марки Hyundai Tucson ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 8.7.3 (е), 8.10, 2.3(д), 1.5 Правил дорожнього руху України, та знаходилися в причинному зв'язку з ДТП що сталася. Вартість відповідного дослідження складає 3 000, 00 грн. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 винним у чинені ДТП, яке сталося 27.01.2017 року о 18 год. 20 хв., на перехресті вул. Сабурова - вул. Бальзака у м. Києві, за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та Hyundai Tucson д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3; солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача суму заподіяних матеріальних збитків у розмірі 22 282, 41 грн., витрати на проведення оцінки майна у розмірі 2 300, 00 грн. та судові витрати; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача витрати на проведення автотехнічного дослідження у розмірі 3 000, 00 грн.

Під час судового розгляду представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні ДТП, що сталася 27.01.2017 року о 18 год. 20 хв., на перехресті вул. Сабурова - вул. Бальзака у м. Києві, за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та Hyundai Tucson д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3; стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 22 282, 41 грн., витрати на проведення оцінки майна у розмірі 2 300, 00 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача витрати на проведення автотехнічного дослідження у розмірі 3 000, 00 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що на момент ДТП автомобіль Hyundai Tucson був застрахований за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № АЕ/9364254 у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна». Вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, яка мала місце 27.01.2017 року, не встановлена та не підтверджена жодним належним доказом, а тому відповідна ДТП не є страховим випадком у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З вищевикладеного слідує, що у страховика не виникає обов'язку щодо виплати страхового відшкодування. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів матеріальний збиток, але відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний сплатити страхове відшкодування з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, а не матеріальні збитки, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення відповідної позовної вимоги позивача. Інші витрати також не підлягають стягненню з Страхової компанії, оскільки такий обов'язок не встановлений чинним законодавством України.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.01.2017 року о 18 год. 20 хв. на перехресті вул. Сабурова - вул. Бальзака у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та Hyundai Tucson д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3

В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля були завдані матеріальні збитки.

Відповідно до висновку експерта № 794 від 04.04.2017 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу складає 22 282, 41 грн.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2017 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Крім того, Висновком експерта за результатами автотехнічного дослідження від 13.03.2017 року № 18 встановлено, що з урахуванням обставин даної ДТП, та складеного патрульною поліцією протоколу про адміністративне правопорушення БР № 111971, з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля марки Hyundai Tucson ОСОБА_3 виконуючи вимоги п. 8.7.3 (е), 8.10, 2.3(д), 1.5 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Geely.

Також було встановлено, що водій ОСОБА_1, рухаючись на регульованому перехресті на зелений дозволяючий сигнал світлофора, мав перевагу для руху, при цьому виявши рух в небезпечному напрямі автомобіля Hyundai Tucson за 5-5.5 м до місця зіткнення, відповідно до наданих обставин ДТП, в дній дорожній ситуації, для уникнення зіткнення з автомобілем Hyundai Tucson водію автомобіля Geely ОСОБА_1 слід було негайно вжити заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, що передбачено п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Результати дослідження дозволяють дійти висновку, що в дорожній ситуації, що склалася, при наданих вихідних даних, водій автомобіля Geely ОСОБА_1, з моменту виникнення небезпеки, не мав технічної можливості запобігти вказаному ДТП шляхом своєчасного гальмування з зупинкою автомобіля до місця наїзду, тобто виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Згідно з проведеним дослідженням, на підставі наданих вихідних даних, з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля марки Hyundai Tucson ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 8.7.3 (е), 8.10, 2.3(д), 1.5 Правил дорожнього руху України, та знаходилися у причинному зв'язку з ДТП, що сталася.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив обставини ДТП та пояснив, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем Geely, здійснював маневр на зелене світло світлофору, відповідач в свою чергу також почав маневр на перехресті на зелене світло світлофору, однак припустив, що за той час, коли він пропускав інші автомобілі, які рухалися навпроти, то міг загорітися червоний сигнал світлофору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме водій ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого 27.01.2017 року о 18 год. 20 хв. на перехресті вул. Сабурова - вул. Бальзака у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та Hyundai Tucson д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, а тому суд вважає доведеною вину останнього у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

На момент ДТП автомобіль НОМЕР_3 був застрахований власником ОСОБА_3 у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченого полісом № АЕ/9364254 від 04.07.2016 року, з лімітом страхування - 100 000, 00 грн. та франшизою в розмірі 00, 00 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 8 вказаного закону визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплат страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Враховуючи викладене вище та встановлену вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, суд вважає, що Страхова компанія зобов'язана виплатити страхове відшкодування потерпілій особі, оскільки останній подав Страховику вичерпний перелік документів, необхідних для здійснення страхового відшкодування, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтвердив представник Страхової компанії в судовому засіданні.

Що стосується розміру страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь позивача, то суд вважає наступне.

За своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП, є деліктним зобов'язанням. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.

Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди чи до страховика.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 (далі - Постанова), передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні керуватися положеннями ст. 1166, 1187 ЦК України.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно із ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначалося вище, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Geely, відповідно до висновку експертного дослідження № 794 складає 22 282, 41 грн.

Представник страхової компанії в судовому засіданні та у запереченнях зазначав, що позивач просить стягнути з відповідачів матеріальний збиток, але відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний сплатити страхове відшкодування з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, а не матеріальні збитки, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення відповідної позовної вимоги позивача.

Суд критично ставиться до відповідної позиції сторони відповідача, так як з аналізу висновку експертного дослідження № 794 від 04.04.2017 року вбачається, що саме вартість ремонту автомобіля НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових становить 22 282, 41 грн. (визначено за формулою Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез)), тобто матеріальний збиток визначений з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ та величини втрати товарної вартості за умови доцільності відновлювального ремонту.

З зазначеного вище слідує, що сума в розмірі 22 282, 41 грн. і повинна були виплачена ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь позивача, як страхове відшкодування.

Разом з тим, позивачем було сплачено 2 300, 00 грн. за проведення експертного дослідження (висновок № 794 від 04.04.2017 року), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 32 від 04.04.2017 року.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Як встановлено в судовому засіданні, представник Страхової компанії не був попереджений позивачем про необхідність з'явитися для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Позивач з власної ініціативи замовив експертне дослідження щодо розрахунку матеріального збитку, а тому Страхова компанія не зобов'язана відшкодовувати витрати на проведення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Страхової компанії на користь позивача витрат на проведення оцінки майна у розмірі 2 300, 00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою та безпідставною.

Що стосується витрат на проведення автотехнічного дослідження (висновок експерта № 18 від 13.03.2017 року) у розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 9 від 02.03.2017 року, то суд вважає за можливе задовольнити відповідну вимогу позивача, враховуючи те, що автомобілем НОМЕР_3, керував ОСОБА_3, а суд встановив його вину у вчиненні ДТП, то саме він з урахуванням вимог діючого законодавства зобов'язаний відшкодувати відповідні витрати, а тому витрати на проведення автотехнічного дослідження у розмірі 3 000, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З вищезазначених норм слідує, що суди повинні належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки позов є частково обґрунтованим та підставним.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 320, 00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 16, 22, 23, 990, 993, 999, 1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна" про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 22282, 41 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 320, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотехнічного дослідження у розмірі 3000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 320, 00 грн.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення оцінки майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення був виготовлений 03 квітня 2018 року.

Головуючий: