Рішення № 73205604, 04.04.2018, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1399/17

Провадження № 2/710/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Побережної Н.П.,

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

позивача – ОСОБА_2,

представник позивача ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Шполянської міської ради

про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Свій позов позивач мотивує тим, що з 1984 року він проживав в квартирі №3 в житловому будинку за адресою: м. Шпола, Черкаська область, вул. Європейська, 32, що у 1987 році належала будинкоуправлінню м. Шпола Шполянської міської ради. Позивачу з сім'єю була виділена кв. №3 в цьому ж будинку з подальшим зняттям з квартирного обліку. Під час проведення приватизації сертифікати позивача та його чоловіка були здані в Шполянську кондитерську фабрику, де їм пообіцяли приватизувати житло, але нічого не зробили. Факт проживання позивача в даній квартирі підтверджується довідкою виконавчого комітету Шполянської міської ради. В зв'язку з припиненням роботи будинкового управління м. Шпола право власності позивач не зареєстрував, так як крім квартири позивача решта квартир були приватизовані, а з 1987 року і до цього часу позивач відкрито добросовісно володіє нерухомим майном, що підтверджується регулярною сплатою платежів за комунальні послуги, проведенням ремонту, позивач обладнав квартиру газовим обладнанням, підготовив технічну документацію.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 02.01.2018 було відкрите провадження по справі.

Позивач та представник позивача у судове засідання з’явилися, вказали, що позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, позов визнав повністю.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з технічним паспортом на квартиру №3 у житловому будинку №32 по вул. Європейська в м. Шпола, Черкаської області, від 20.10.2017 зазначена квартира є квартирою посімейного спільного заселення, розташована на 1 поверсі 2 поверхового будинку, складається з 3 кімнат, житловою площею 40,5 м2(а.с.6-7).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку квартири АДРЕСА_2, ринкова вартість цієї квартири становить 28700,00 грн. (а.с.8-24).

Згідно з договором найму житлового приміщення у будинках місцевих рад депутатів трудящих, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій Української РСР від 28.12.1984 між управлінням будинками житлового управління відділу комунального господарства Шполянського району та ОСОБА_2 було укладено договір, за яким управління будинками здало наймачеві в користування окрему квартиру з одно жилих кімнат площею 9.9 м2, а саме квартиру АДРЕСА_3 (а.с.25).

Відповідно до акту здачі і приймання квартири від 28.12.1984 управління будинками житлового управління відділу комунального господарства Шполянського району о особі керуючого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали цей акт про те, щокеруючий будинками здав, а квартиронаймач прийняв квартиру АДРЕСА_3 (а.с.25).

Згідно з корінцем №644 від 21.12.1984, зазначений корінець був виданий ОСОБА_2, сімя яої складається з 2 чоловік, для зайняття 1 кімнати в квартирі АДРЕСА_3 (а.с.26).

Відповідно до архівного витягу з протоколу № 1 засідання виконкому Шполянської міської Ради народних депутатів трудящих від 21.01.1988 №461/01-16 від 05.07.2017, виданим архівним сектором Шполянської районної державної адміністрації ОСОБА_2 було покращено житлові умови (а.с.27).

Згідно з довідкою про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №7930 від 05.07.2017, виданою Шполянською міською радою, до зареєстрованих за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, входять заявник ОСОБА_2, дочка заявника ОСОБА_6, онука заявника ОСОБА_7, внук заявника ОСОБА_8, внук заявника ОСОБА_9 (а.с.28)

Як вказано в ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 344 ЦК України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Як вказано в п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Як зазначається в листі Верховного суду України від 01.07.2013 «ОСОБА_1 деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Відповідно до п. 11 Постанови враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Згідно з п. 13 Постанови можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до п. 14 Постанови виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Таким чином, судом встановлено, шо позивач користувався спірним майном з 1984 року, однак, виходячи з вищевикладеного, набувальна давність буде рахуватися лише з 2001 року. Таким чином на момент звернення до суду позивач користувався спірним житловим будинком близько 17 років.

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти вказаним майном, суд вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю

Заходи забезпечення позову не застосовувались.

Позивач просив залишити судові витрати за ним і не стягувати їх з відповідача.

Керуючись ст.ст. 328, 344, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, жителькою АДРЕСА_4, паспорт серії НС №897047, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 02.08.2011, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, інші дані про особу суду не відомі, право власності на квартиру АДРЕСА_2, вартістю 28700,00 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот гривень), за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 05.04.2018.

Суддя Шполянського

районного суду ОСОБА_10