Постанова № 73204336, 04.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

ОСОБА_1

Справа № 635/4715/17

Провадження № 22-ц/790/460/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П.,

Суддів: Кругової С.С., Колтунової А.І.,

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2,

відповідач – ТОВ «ВСІПР»

апелянт - Харківська місцева прокуратура № 6, яка діє в інтересах Мереф’янської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІПР» про визнання права власності, з апеляційною скаргою Харківської місцевої прокуратури № 6, яка діє в інтересах Мереф’янської міської ради на рішення Харківського районного суду Харківської області, постановлене 12 вересня 2017 року, під головуванням судді Назаренко О.В., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме виробничий корпус літ. «Б-1», загальною площею 1367,10 кв.м., цех штамповки літ. «В-2», загальною площею 1092,90 кв.м., будівлю механічної майстерні та гаражу літ. «Е -1» загальною площею 286,90 кв.м., будівлю модулю літ. «Д-1» загальною площею 934,30 кв.м., склад ПММ літ. «К-1» загальною площею 58,00 кв.м., будівлю парокотельної літ. «Ж-2» загальною площею 328,30 кв.м., будівлю компресорної літ. «М-1» та літ. «Л-1» загальною площею 158,60 кв.м., будівлю культпобуту літ. «П-1» загальною площею 474,10 кв.м., службово-побутову будівлю літ. «Г-3» загальною площею 681,80 кв.м., будівлю прохідної літ. «А-1» загальною площею 42,5 кв.м., павільйон для відпочинку літ. «У», розташовані за адресою м. Мерефа Харківського району Харківської області по вул. Дніпропетровська, 283, про що внести відповідний запис до державного реєстру речових право на нерухоме майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 01.12.2012 року між ним та ТОВ «ВСІПР» було укладено договір оренди нежитлових будівель з правом викупу. Об'єктом оренди з правом викупу є вищевказані нежитлові будівлі.

Відповідно до 1.1. зазначеного договору «в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлові будівлі, що належить Орендодавцю на праві власності на підставі ухвали Господарського суду Харківської області по справі №5023/4200/11 від 26.07.2011р., з наступним переходом права власності на об'єкт від Орендодавця до Орендаря, а Орендар зобов'язується прийняти об'єкт у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.»

Згідно п. 8.4. Договору ціна об’єкту встановлена сторонами та складає 90 000 грн.

Пунктом 5.1. Договору встановлений розмір плати з урахуванням її індексації, а саме за весь об'єкт в цілому складає 10 000 грн. за місяць, з яких 1 000 грн. складає орендна плата, а 9 000 грн. сплата вартості об’єкту.

Позивач зазначає, що 25.05.2012 року між ТОВ «ВСІПР» та ОСОБА_2 було укладено договір поставки продукції №5/12.

У відповідності до умов Договору №5/12 Постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Пунктом 1.3. Договору сторони визначили, що кількість та асортимент товару, що поставляються за цим Договором погоджуються сторонами в замовленні та зазначаються у Специфікації.

Відповідно до умов вказаного договору поставки № 5/12 від 25.05.2012р. ОСОБА_2 здійснив поставку товару ТОВ «ВСІПР» на загальну суму 100 000 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору Покупець здійснює оплату Товару протягом 7 (семи) банківських днів після отримання товару.

15.12.2012р. сторони уклали Угоду про зарахування зустрічних вимог відповідно до якої: зобов'язання сторін за договором оренди нежитлових будівель від 01.02.2012р. є погашеними в сумі 100 000 грн.; зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу товару №5/12 від 25.05.2012р. зараховуються в сумі 100 000 грн.

ТОВ «ВСІПР» не виконав своє грошове зобов’язання, ухиляється від підписання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових будівель, у зв’язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені повністю. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно , а саме виробничий корпус літ. «Б-1», загальною площею 1367,10 кв.м., цех штамповки літ. «В-2», загальною площею 1092,90 кв.м., будівлю механічної майстерні та гаражу літ. «Е -1» загальною площею 286,90 кв.м., будівлю модулю літ. «Д-1» загальною площею 934,30 кв.м., склад ПММ літ. «К-1» загальною площею 58,00 кв.м., будівлю парокотельної літ. «Ж-2» загальною площею 328,30 кв.м., будівлю компресорної літ. «М-1» та літ. «Л-1» загальною площею 158,60 кв.м., будівлю культпобуту літ. «П-1» загальною площею 474,10 кв.м., службово-побутову будівлю літ. «Г-3» загальною площею 681,80 кв.м., будівлю прохідної літ. «А-1» загальною площею 42,5 кв.м., павільйон для відпочинку літ. «У», розташовані за адресою м. Мерефа Харківського району Харківської області по вул. Дніпропетровська, 283. про що внести відповідний запис до державного реєстру речових право на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі Харківська місцева прокуратура № 6, яка діє в інтересах Мереф’янської міської ради просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 вирішити питання щодо судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Харківська місцева прокуратура № 6, яка діє в інтересах Мереф’янської міської ради вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що з боку відповідача відсутнє порушення прав позивача, відповідач повністю згоден з позовом та з обставинами, що в ньому викладені, тобто застосування такого способу захисту як визнання права власності можливо лише в тих випадках, коли право власності з певних причин не визнається відповідачем. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою ч. 1 ст. 182 ЦК України, ч. 2 ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації та відповідно право власності виникає з моменту такої реєстрації.

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу та представник ОСОБА_2 у письмових поясненнях проти апеляційної скарги заперечували, вказували на відсутність у Мерефянської міської ради претензій до позивача.

В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник не з*явились, судові повістки, що направлялись за адресами зазначеними у позовній заяві та у відзиві на апеляційну повертаються на адресу суду не врученими із позначкою "не проживає".

Оскільки ОСОБА_2 та його представнику відомо про те, що справа розглядається в апеляційному суді, вони направляли на адресу суду відзив на апеляційну скаргу та пояснення, мали можливість з*ясувати інформацію про день та час розгляду справи, судові повістки не отримують, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Харківської місцевої прокуратури № 6, яка діє в інтересах Мереф’янської міської ради підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2012 року між ТОВ «ВСІПР» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлових будівель з правом викупу.

Відповідно до 1.1. зазначеного договору «в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлові будівлі, що належить орендодавцю на праві власності на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 26.07.2011р., з наступним переходом права власності на об'єкт від орендодавця до орендаря, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.»

Згідно п. 8.4. Договору ціна об’єкту встановлена сторонами складає 90000 (дев’яносто тисяч грн. 00 коп.) грн.

Пунктом 5.1. Договору встановлений розмір плати з урахуванням її індексації, а саме за весь об'єкт в цілому складає 10 000 (десять тисяч грн. 00 коп.) грн. за місяць, з яких 1000 (одна тисяча грн. 00 коп.) грн. складає орендна плата, а 9 000 (дев’ять тисяч грн 00 коп. ) грн. сплата вартості об’єкту.

Із змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 26 липня 2011 року вбачається, що ТОВ «ВСІПР» належить комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою м. Мерефа Харківського району Харківської області по вул. Дніпропетровська, 283, а саме: виробничий корпус літ. «Б-1», загальною площею 1367,10 кв.м., цех штамповки літ. «В-2», загальною площею 1092,90 кв.м., будівлю механічної майстерні та гаражу літ. «Е -1» загальною площею 286,90 кв.м., будівлю модулю літ. «Д-1» загальною площею 934,30 кв.м., склад ПММ літ. «К-1» загальною площею 58,00 кв.м., будівлю парокотельної літ. «Ж-2» загальною площею 328,30 кв.м., будівлю компресорної літ. «М-1» та літ. «Л-1» загальною площею 158,60 кв.м., будівлю культпобуту літ. «П-1» загальною площею 474,10 кв.м., службово-побутову будівлю літ. «Г-3» загальною площею 681,80 кв.м., будівлю прохідної літ. «А-1» загальною площею 42,5 кв.м., павільйон для відпочинку літ. «У», огорожа, який є об'єктом оренди за договором оренди нежитлових будівель з правом викупу від 01.02.2012 року. Право власності зареєстровано в Комунальному підприємстві «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 05.09.2011 року.

Позивач зазначає, що 25.05.2012 року між ТОВ «ВСІПР» та ОСОБА_2 було укладено договір поставки продукції №5/12.

У відповідності до умов Договору №5/12 Постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Пунктом 1.3. Договору сторони визначили, що кількість та асортимент товару, що поставляються за цим Договором погоджуються сторонами в замовленні та зазначаються у Специфікації.

Відповідно до умов вказаного договору поставки № 5/12 від 25.05.2012р. ОСОБА_2 здійснив поставку товару ТОВ «ВСІПР» на загальну суму 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок).

Згідно з п. 4.1. Договору Покупець здійснює оплату Товару протягом 7 (семи) банківських днів після отримання товару.

15.12.2012 р. сторони уклали Угоду про зарахування зустрічних вимог відповідно до якої: зобов'язання сторін за договором оренди нежитлових будівель від 01.02.2012р. є погашеними в сумі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.).; зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу товару №5/12 від 25.05.2012р. зараховуються в сумі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.).

Звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_2 просив визнати право власності на нерухоме майно, оскільки ТОВ «ВСІПР» не виконав своє грошове зобов’язання та ухиляється від підписання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових будівель.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до рішення Коституційного Суду України від 08.04.1999 року інтереси державиможуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати своїінтересине тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересівдержави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

ОСОБА_2 посилається на відсутність претензій до нього у Мереф*янської міської ради, надав суду відповідь Мереф*янської міської ради на його звернення (а.с. 100), згідно якої у міськради відсутні спірні питання щодо нежитлових будівель, які є предметом спору у цій справі.

Між тим, представник Мереф*янської міської ради в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, пояснив, що нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці, яка не виділялась у встановленому законом порядку, тому права та обов*язки Мереф*янської міської ради вирішено оскаржуваним судовим рішенням.

За таких обставин, звернення прокуратури в інтересах Мереф*янської міської ради з апеляційною скаргою у цій справі відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 13 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України, встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу будинку повинен бути належним чином укладеним та зареєстрованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст. 793 ЦК УКраїни, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. 2. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки договір оренди нежитлових приміщень від 01.02.2012 року був укладений на строк 35 місяців та передбачає перехід права власності на нерухоме майно то його нотаріальне посвідчення було обов*язковим.

Як передбачено ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже, за відсутності нотаріального посвідчення договір оренди нежитлових приміщень від 01.02.2012 року є нікчемним, дійсним не визнаний.

Окрім того, матеріали справи не містять даних хто саме є власником або користувачем земельної ділянки, зайнятою об’єктом будівництва та чи підтверджуються права на земельну ділянку відповідними документами, передбаченими ст. 126 ЗК України.

Відповдіно до ст. 373 ЦК України земля (земельна ділянка) є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності, якою є Мереф’янська міська рада, оскільки спірне нерухоме майно знаходиться за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області по вул. Дніпропетровська, 283.

З матеріалів справи не вбачається, що землекористування земельною ділянкою, на якій розташовано спірне нерухоме майно оформлено у встановленому законом порядку, тому оскаржуваним рішення вирішено питання про права та обов*язки Мереф*янської міської ради, яка не була залучена до участі у розгляді справи.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає обов*язковому скасуванню, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального права в силу п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.09.2012 року було внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними орану щодо припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІПР» в результаті ліквідації.

27.12.2012 року відбулась державна реєстрація припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІПР» в результаті ліквідації.

Відповдіно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури № 6, яка діє в інтересах Мереф’янської міської ради задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСІПР» про визнання права власності – закрити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий – Н.П.Пилипчук

Судді – А.І. Колтунова

ОСОБА_3