Вирок № 73204289, 04.04.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1543/18

Номер провадження 1-кп/629/282/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

секретаря судового засідання - Габор В.В.,

за участю прокурора - Гребенюка В.Є.,

потерпілого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пришиб Балаклійського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, місце реєстрації тимчасово відсутнє, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України,

встановив:

20 грудня 2017 року, близько 05:00 години, ОСОБА_2 перебував за адресою свого тодішнього мешкання: АДРЕСА_2, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з метою його подальшої реалізації. Після цього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою самозбагачення, з корисливого мотиву, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 прийшов на територію недобудованого Свято-Трифонівського храму УПЦ, розташованого за адресою: Харківська область, місто Лозова, мікр. 4, звідки таємно, викрав дві металеві труби з конструкції будівельних риштувань, вартість яких становить 221 грн. 60 коп., після чого з місця скоєння злочину зник.

Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 221 грн. 60 коп.

Крім цього, 25 грудня 2017 року, близько 05:00 години, ОСОБА_2 перебував за адресою свого тодішнього мешкання: АДРЕСА_2, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з метою його подальшої реалізації. Після цього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою самозбагачення, з корисливого мотиву, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 прийшов на територію недобудованого Свято-Трифонівського храму УПЦ, розташованого за адресою: Харківська область, місто Лозова, мікр. 4, звідки таємно, викрав дві металеві труби з конструкції будівельних риштувань, вартість яких становить 221 грн. 60 коп., після чого з місця скоєння злочину зник.

Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 221 грн. 60 коп.

Крім цього, 04 січня 2018 року, близько 05:00 години, ОСОБА_2 перебував за адресою свого тодішнього мешкання: АДРЕСА_2, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з метою його подальшої реалізації. Після цього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою самозбагачення, з корисливого мотиву, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 прийшов на територію недобудованого Свято-Трифонівського храму УПЦ, розташованого за адресою: Харківська область, місто Лозова, мікр. 4, звідки таємно, викрав дві металеві труби з конструкції будівельних риштувань, вартість яких становить 221 грн. 60 коп., після чого з місця скоєння злочину зник.

Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 221 грн. 60 коп.

Крім цього, 08 січня 2018 року, близько 05:00 години, ОСОБА_2 перебував за адресою свого тодішнього мешкання: АДРЕСА_2, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з метою його подальшої реалізації. Після цього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою самозбагачення, з корисливого мотиву, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 прийшов на територію недобудованого Свято-Трифонівського храму УПЦ, розташованого за адресою: Харківська область, місто Лозова, мікр. 4, звідки таємно, викрав дві металеві труби з конструкції будівельних риштувань, вартість яких становить 221 грн. 60 коп., після чого з місця скоєння злочину зник.

Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 221 грн. 60 коп.

Крім цього, 11 січня 2018 року, близько 05:00 години, ОСОБА_2 перебував за адресою свого тодішнього мешкання: АДРЕСА_2, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з метою його подальшої реалізації. Після цього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою самозбагачення, з корисливого мотиву, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 прийшов на територію недобудованого Свято-Трифонівського храму УПЦ, розташованого за адресою: Харківська область, місто Лозова, мікр. 4, звідки таємно, викрав дві металеві труби з конструкції будівельних риштувань, вартість яких становить 232 грн. 80 коп., після чого з місця скоєння злочину зник.

Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 232 грн. 80 коп.

Крім цього, 15 січня 2018 року, близько 05:00 години, ОСОБА_2 перебував за адресою свого тодішнього мешкання: АДРЕСА_2, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з метою його подальшої реалізації. Після цього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою самозбагачення, з корисливого мотиву, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 прийшов на територію недобудованого Свято-Трифонівського храму УПЦ, розташованого за адресою: Харківська область, місто Лозова, мікр. 4, звідки таємно, викрав три металеві труби з конструкції будівельних риштувань, вартість яких становить 232 грн. 80 коп., після чого з місця скоєння злочину зник.

Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 232 грн. 80 коп.

Крім цього, 18 січня 2018 року, близько 12:00 години, ОСОБА_2 перебував за адресою свого тодішнього мешкання: АДРЕСА_2, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з метою його подальшої реалізації. Після цього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою самозбагачення, з корисливого мотиву, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 прийшов на територію недобудованого Свято-Трифонівського храму УПЦ, розташованого за адресою: Харківська область, місто Лозова, мікр. 4, звідки таємно, викрав дві металеві труби з конструкції будівельних риштувань, вартість яких становить 232 грн. 80 коп., після чого з місця скоєння злочину зник.

Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на суму 232 грн. 80 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2С визнав себе винним в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях в повному обсязі, підтвердив факт і обставини, викладені в обвинувальному акті.

Судом встановлено, що своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до п. 3 ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочини середньої тяжкості.

23.03.2018 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.471 КПК України, яку вони подали в судовому засіданні.

Згідно даної угоди потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правильної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_2, а саме: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волу, за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Прокурор просив затвердити зазначену угоду.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст.469, 471 КПК України, міра покарання узгоджена та визначена у межах санкції ч.ч.1,2 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати за проведення судової товарознавчої експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 374-376, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2, укладену 23.03.2018 року.

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст. 185 КК України, та призначити покарання:

за ч.1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі,

за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нових злочинів та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти наОСОБА_2 обов'язки:періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер невідомий) витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 910 від 03.03.2018 року в сумі 286,00 гривень на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речовий доказ:

- металеві труби з конструкцій будівельних риштувань, загальною кількістю 15 одиниць, які належать потерпілому ОСОБА_1 та передані йому на відповідальне зберігання під розсипку - залишити останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.Г. Попов