Вирок № 73203699, 05.04.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1260/18

Номер провадження 1-кп/629/273/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

прокурора – Дьолога В.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

04.06.2017 року близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи на території ФГ «Зоря-2011», головою якого є ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: с. Копані Лозівського району Харківської області, вул. Степна, 8, до якої ОСОБА_1 мав вільний доступ, наданий йому головою фермерського господарства ОСОБА_2, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом зливу дизельного палива з баку одного з тракторів даного господарства, який знаходився на майданчику для транспортних засобів, таємно викрав 20 літрів дизельного палива, яке перелив до пластикової каністри. Після скоєння злочину ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 444 гривень.

Крім того, 31.08.2017 року, близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: с. Копані Лозівського району Харківської області, вул. Садова, 7, де мешкає ОСОБА_2, який надав ОСОБА_1 вільний доступ до домоволодіння з метою контролю за худобою, з корисливого мотиву, з метою самозбагачення, повторно, скориставшись відсутністю господаря та наданим вільним доступом, таємно з приміщення сараю, викрав один пропіленовий мішок з цукром, вагою 50 кг, який належить ОСОБА_2 Після скоєння злочину ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 662 гривні 50 копійок.

Прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області пред’явлено обвинувачення, у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, щиро каявся, пояснивши, що він дійсно, 04.06.2017 року близько 21:00 год., за вищевказаних обставин, таємно викрав 20 літрів дизельного палива, яке злив з баку одного з тракторів, який знаходився на майданчику для транспортних засобів ФГ «Зоря-2011», яке розташоване за адресою: с. Копані Лозівського району Харківської області, вул. Степна, 8. Крім цього, 31.08.2017 року, близько 22:00 год., за вищевказаних обставин, таємно викрав з приміщення сараю, який знаходиться за адресою: с. Копані Лозівського району Харківської області, вул. Садова, 7, мішок з цукром, вагою 50 кг. З правовою кваліфікацією своїх дій за ч.1 ст.185 та ч. 2 ст. 185 КК України був згоден, фактичні обставини вчинення злочинів не оспорював, вказав, що вчинив злочини у зв’язку з нехваткою грошових коштів. Просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році».

Враховуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, а також те, що він не оскаржує фактичні

обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, доказів щодо речових доказів, судових експертиз.

Прокурор просив визнати ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, вважав можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 України «Про амністію у 2016 році».

Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченого, суд находить його вину повністю доказаною, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений скоїв злочини середнього ступеня тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, не працює, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, не одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, батьком яких він записаний, та не позбавлений у відношенні яких батьківських прав, проживає за постійним місцем проживання де характеризується позитивно, не перебуває на військовому обліку, був засуджений 14.10.2005 року вироком Київо-Стятошенського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі та був звільнений від відбування покарання на підставі ст. 1б ОСОБА_3 України «Про амністію» від 31.05.2005 року.

При відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, обставинами, які пом'якшують таке, суд визнає щире каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочинів.

З урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, висновків органу пробації, обставин вчинення злочинів і ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов висновку про те, що до обвинуваченого необхідно застосувати покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України та в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд при призначенні покарання застосовує ч. 1 ст. 70 КК України, призначає обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів, а саме за кожний злочин окремо, та остаточно призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього ОСОБА_3 України «Про амністію у 2016 році» в зв’язку з тим, що він має на утриманні трьох малолітніх дітей.

Прокурор в судовому засіданні вважав наявними правові підстави для застосування закону про амністію до обвинуваченого ОСОБА_1

Як встановлено ст.. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

ОСОБА_3 про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ОСОБА_3 України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього ОСОБА_3.

Статтею 3 вказаного ОСОБА_3 встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІ. Дія цього ОСОБА_3 поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 ОСОБА_3 України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. "в" ст.. 1 ОСОБА_3 України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим ОСОБА_3 мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як вбачається з свідоцтв про народження серія 1-ВЛ № 157981, І-ВЛ № 253860, І-ВЛ № 308397 ОСОБА_1 являється батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, у відношенні яких обвинувачений не позбавлений батьківських прав.

Кримінальні правопорушення вчинені 04 червня 2017 року та 31 серпня 2017 року, тобто до дня набрання чинності ОСОБА_3 України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень, передбачених ст.. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст.. 9 ОСОБА_3 України «Про амністію у 2016 році», у відношенні ОСОБА_7 судом не встановлено, протягом останніх 10 років до нього амністія або помилування не застосовувалися.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія ОСОБА_3 України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_1, що амністія в подальшому протягом наступних десяти років до нього не може бути застосована.

Обраний запобіжний захід, у виді особистого зобовязання, залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення товарознавчих експертиз № 23557 від 12.12.2017 року в сумі 594 гривні 00 копійок та № 23545 від 08.12.2017 року в сумі 196 гривень 00 копійок.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 331, 349, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 1 ст. 185 КК України у виді ОДНОГО року позбавлення волі.

-за ч. 2 ст. 185 КК України – у виді ДВОХ років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі строком на ДВА роки.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст.. 1 ОСОБА_3 України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов’язання залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: пропіленовий мішок білого кольору, пластикову каністру ємкістю 20 літрів, повністю заповнену дизельним паливом, які передані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_2 – залишити йому же.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на проведення товарознавчих експертиз № 23557 від 12.12.2017 року в сумі 594 гривні 00 копійок та № 23545 від 08.12.2017 року в сумі 196 гривень 00 копійок, які необхідно стягнути на наступні реквізити: код доходів 24060300, р/р 31117115700349, код банку 38053090, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області, одержувач платежу Держава.

Долю речових доказів вирішити по вступу вироку в законну силу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя: К.Ш.Харабадзе