Постанова № 73200448, 29.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 392/1428/16-ц

провадження № 22-ц/781/217/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів – Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

за участю представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області в складі судді Березія Ю.А. від 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хутірське» про визнання недійсними договору оренди землі і додаткової угоди та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

встановив:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,35 га, яка знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Вказала, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хутірське» без будь-яких правових підстав користується її земельною ділянкою та не бажає її повертати, посилаючись на укладену між ними додаткову угоду, яка не містить дати її укладення та зареєстрована у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 червня 2011 року за № 352318244000224.

Зазначила, що дану додаткову угоду вона не підписувала, факт чого підтверджується висновком спеціаліста науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП «Агенція 007» ОСОБА_3 від 10.10.2016 року № 63. З цих підстав просила визнати зазначену додаткову угоду недійсною, скасувати її державну реєстрацію та зобов’язати відповідача передати їй належну земельну ділянку.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 доповнила позовну заяву вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 17.11.2004 року укладеного між нею та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Хутірське», зареєстрованого Маловисківським відділом КРУДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 25 від 06 березня 2007 року, та про скасування державної реєстрації вказаного договору. В обґрунтування даних вимог зазначала, що примірник договору який наданий суду відділом Держкадастру відрізняється по змісту та структурі від примірника договору, який надано їй відповідачем. Примірник договору, який надіслано відповідачем до відділу Держкомзему вона не підписувала, оскільки підпис, який вчинено в даному примірнику є відмінним від її підпису. Також зазначала, що у додатковій угоді, яку отримав суд від відділу Держкомзему, виконаний один підпис від її імені, а на примірнику який надано їй відповідачем, вчинено від орендодавця два підписи. Посилаючись на те, що вказані договір оренди землі та додаткова угода є сфальсифікованими, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також на порушені судом першої інстанції норми процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції:

- в рішенні не зазначив, що він відмовив у визнанні недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 10.12.204 року; не зазначив який саме з двох договорів суд не визнав недійсним;

- дійшов помилкових висновків про те, що на підтвердження обставин – чи виконано підпис від імені особи у документі тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою, допустимим доказом може бути лише висновок судово-почеркознавчої експертизи; що вимоги позивача про скасування державної реєстрації договору оренди від 17.11.2004 року та додаткової угоди без дати та повернення земельної ділянки є похідним від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 17.11.2004 року, який укладено від імені сторін і зареєстровано 26 березня 2007 року №25 та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки без дати укладення та зареєстрована 03 червня 2011 року; що позивач не пред’являє позов до органу чи установи, які проводили державну реєстрацію договору оренди землі від 17.11.2004 року та додаткової угоди без номеру;

- надав перевагу фактичним даним, які містяться в примірниках спірного договору оренди землі і додаткової угоди, які надано у розпорядження суду відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області – примірникам, які надані представником позивача;

- умисно не виконав вимог ч.4 ст.10 ЦПК України і не роз’яснив позивачу, а також не попередив позивача про наслідки для позивача у разі незалучення співвідповідача;

- почав, призначене на 16 год. 14.11.2017 року, судове засідання о 18 годині 32 хв. 31 сек., оскільки провів у цей час попереднє засідання у кримінальному провадженні, тим самим надав незаконну перевагу іншим громадянам в іншій справі;

- не постановив ухвалу про прийняття чи відхилення заперечень на дії головуючого;

- при витребуванні матеріалів реєстраційної справи суд вказав в ухвалі не повну інформацію згідно задоволеного клопотання стосовно договору оренди землі від 10.12.2004 року;

- не обґрунтував, чому при ухваленні рішення він надав перевагу одним доказам над іншими;

- умисно не встановив той факт, що договір оренди від 10.12.2004 року між сторонами не укладався.

Крім того, скаржник послався на те, що в справі відсутні оригінали додаткового договору оренди землі від 10.12.2004 року та оригінал договору оренди землі від 17.11.2004 року.

Представник відповідача – директор СТОВ «Хутірське» ОСОБА_4 надав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що відповідач апеляційну скаргу не визнає, вважає її необґрунтованою. Зокрема вказав, що всі доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, мають виключно формальний характер та не мають впливу на суть та правильність прийнятого судом рішення. Наголосив на тому, що позивач визнав факт укладення договору оренди землі з відповідачем при наявності орендних відносин між сторонами, але при цьому не навів підстав недійсності договору, визначених чинним законодавством.

В судове засідання апеляційного суду, призначене на 30.01.2018 року позивач та представник відповідача СТОВ «Хутірське» не з'явилися, хоч про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні забажав заявити відвід члену колегії суддів судді Єгоровій С.М. При цьому представник відповідача просив оголосити перерву для підготовки мотивованої заяви про відвід. Колегія суддів, враховуючи, що адвокат ОСОБА_5 набув повноважень представника ОСОБА_2 лише 30.01.2018 року, задовольнила клопотання і відклала розгляд справи до 06.03.2018 року.

В судове засідання апеляційного суду, призначене на 06.03.2018 року позивач ОСОБА_2 не з’явилась, хоч про час та розгляд справи була повідомлена в установленому законом порядку. При цьому в судове засідання з’явились представник позивача – адвокат ОСОБА_5І та представник відповідача – адвокат ОСОБА_1

06.03.2018 р. з перервою до 07.03.2018 року колегія суддів розглянула заяву ОСОБА_5 про відвід судді Єгоровій С.М., визнавши його необґрунтованим та зупинивши провадження в справі для вирішення заявленого відводу іншим суддею.

Після розгляду заяви про відвід суддею Авраменко Т.М. та відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про відвід судді Єгоровій С.М. ухвалою від 07.03.2018 року, провадження в справі було поновлено ухвалою від 13.03.2018 року і призначено судове засідання на 29.03.2018 року.

В судове засідання 29.03.2018 року позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_5 не з'явились, хоч про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення повістки ( т.2 а.с. 49, 50). Заяв про відкладення розгляду справи не надали. При цьому в судове засідання з'явився представник відповідача – адвокат ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечив проти апеляційної скарги і підтримав рішення суду першої інстанції, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 193 площею 4,35 га, яка розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області./а.с. 5/.

17 листопада 2004 року між ОСОБА_2 і СТОВ «Хутірське» укладено договір оренди землі строком на 10 років, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_2 надає, а орендар СТОВ «Хутірське» приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,35 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ленінської сільської ради с. Копанки Маловисківського району Кіровоградської області. Даний правочин зареєстрований 26 березня 2007 року у Маловисківському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за № 25, що підтверджується оригіналом примірника договору, який надано у розпорядження суду відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області /а.с.8/.

Позивач стверджує, що на укладення даного договору у неї не було волевиявлення, так як вона його не підписувала, відповідно, не визнає його дійсним.

03 червня 2011 року Маловисківським районним відділом Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 352318244000224 зареєстровано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки без дати, яка укладена від імені власника земельної ділянки ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3523182400:02:000:0193, № 193, загальною площею 4,35 га, предметом якої є внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2004 року, а саме пункти 8 і 9 договору оренди земельної ділянки викладено у новій редакції, що підтверджується оригіналом примірника додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, який надано у розпорядження суду відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області /а.с.10/.

Дійсність даної додаткової угоди ОСОБА_2 теж оспорює з тих підстав, що вона її не підписувала.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП «Агенція 007» № 63 від 10.10.2016 року, підписи від імені ОСОБА_2 в оспорюваному договорі оренди землі від 17.11.2004 року та додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки «без дати» виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (особами), а підпис, розташований в нижній частині лівого поля аркуша паперу додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки без дати виконаний самою ОСОБА_2 /а.с.11-15/.

Суд першої інстанції не врахував даний висновок спеціаліста як доказ, що на думку колегії суддів є правомірним з наступних підстав.

Відповідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно ст.74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов’язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Таким чином, висновок спеціаліста не є доказом у розумінні ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача відмовився заявляти клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет дослідження достовірності підписів і почерку позивача в оспорюваних договорах.

В апеляційному суді сторони теж не надали клопотань про призначення відповідної експертизи.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, та відсутність визначених ст. 105 ЦПК України підстав для обов’язкового призначення експертизи судом, суд не вправі збирати доказі в справі на користь будь-якої сторони.

З огляду на вказане, суд при вирішенні даного спору може враховувати лише ті докази, які надані сторонами, при умові, що вони є належними, допустимими і достовірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи, що належних доказів, які б підтверджували факт неналежності підписів ОСОБА_2 в оспорюваних договорах оренди землі позивачем не надано, а суд при цьому вичерпав всі надані Законом заходи для забезпечення сторонам можливості надання необхідних і достатніх доказів на підтвердження своїх доводів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне вирішення спору судом першої інстанції, оскільки зводяться до оцінки дій головуючого в судовому процесі, і не можуть бути причиною для скасування судового рішення, так як не відносяться до передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України підстав.

З приводу договору оренди землі від 10.12.2004 року, на який є посилання в оспорюванній додатковій угоді «без дати укладення», з пояснень представника відповідача встановлено, що таке посилання є помилковим, допущене внаслідок описки в тексті додаткової угоди «без дати укладення», яку сторони помітили лише під час розгляду справи в суді. Дату «10.12.2004 року», за його поясненням, слід читати «17.11.2004 року».

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 ні в позовній заяві, ні в доповненнях до позовної заяви не посилалась як на підставу визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки №193 на вказані вище обставини, суд, дотримуючись принципу диспозитивності, не вправі їх враховувати при вирішенні спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04.04.2018 року.

Головуючий:

Судді: