Постанова № 73200431, 03.04.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/1479/18

провадження № 3/415/471/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.18 м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

15 лютого 2018 року о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись у під’їзді будинку № 14 на кварталі Центральний міста Лисичанська, висловлювався грубою нецензурною лайкою, на зауваження громадян не реагував, чим порушив громадський порядок і спокій громадян

ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, причини його неявки суду не відомі, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Постановою Лисичанського міського суду від 19.03.2018 року ОСОБА_1 було піддано приводу, привід Лисичанським ВП ГУНП у Луганській області не був виконаний. З рапорту від 02.04.2018 року наданого ДОП сектору превенції ОСОБА_2, вбачається, що під час проведення перевірки за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Комунальна, 32/37, двері ніхто не відчинив, але через закриті двері відповів чоловік, який представився як ОСОБА_1, якому було повідомлено, що він має з’явитися до кабінету № 6 Лисичанського міського суду 02 квітня 2018 року на 08.00 годину, на що була отримана відповідь про те, що ОСОБА_1 з поліцією спілкуватися не бажає, до суду він не прийде та сплачувати штраф не буде. Вказаному громадянину було роз’яснено вимоги діючого законодавства, але двері він все одно не відчинив.

Таким чином особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою відповідно до положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП України про день, час та місце розгляду справи не з’явився, про причини неявки не повідомила, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1.

Статтями 251, 280 КупАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність складу та події адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні були досліджені: письмові пояснення ОСОБА_3, з яких вбачається, що 15.02.2018 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, вона почула шум на сходовій клітині, коли вона вийшла до під’їзду, то побачила невідомого чоловіка, який гучно та нецензурно висловлювався, вона зробила йому зауваження, але він ніяк не реагував. В цей час в під’їзді проходив дільничний ОСОБА_2, який також зробив зауваження невідомому їй громадянину, який почав гучно висловлювався нецензурною лайкою і в бік поліцейського та намагався схопити ОСОБА_2 за формений одяг, як потім їй стало відомо це був ОСОБА_1 (а.с.2), та рапорти ДОП сектору превенції Лисичанським ВП ГУНП у Луганській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 (а.с. 3,8).

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі.

Таким чином, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що провина ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії органом поліції кваліфіковані правильно, оскільки він висловлювався нецензурною лайкою у громадському місці, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 не працює, до адміністративної відповідальності притягується вперше.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34, ст. 35 КУпАП, пом’якшують або обтяжують відповідальність правопорушника за адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини правопорушника; характеру вчиненого правопорушення; відсутності обставин, що пом’якшують та обтяжують його відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у вигляді адміністративного арешту, в межах строку передбаченого санкцією ст.173 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Що стосується положень ст.326 КУпАП, якою передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Частиною 1 ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1853 цього Кодексу.

Проте, рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), яке, окрім іншого, розглядалося в аспекті можливості оскарження рішення суду по справі про адміністративне правопорушення, яким було призначено стягнення у вигляді адміністративного арешту, і ефективності застосування рішення апеляційного суду, в разі скасування рішення місцевого суду, було визначено таке.

п.44 суд вважає за належне розглянути цю скаргу за статтею 2 Протоколу №7, у якій зазначено таке:

1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.

53. Суд зазначає, що апеляційна скарга заявниці на постанову від 30 серпня 2011 року, подана того ж дня, не зупиняла виконання судового рішення, а накладене стягнення було застосовано невідкладно. Це було зроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено невідкладне виконання постанови лише, якщо вона стосується позбавлення волі. Якщо б покарання було іншим, рішення суду першої інстанції набрало б законної сили лише за відсутності апеляційної скарги упродовж встановленого законодавством строку або якщо б апеляційний суд залишив його без змін. Проте у цій справі перегляд судом апеляційної інстанції відбувся після того, як заявниця відбула у повному обсязі призначене судом першої інстанції покарання. Суд вважає незрозумілим, як такий перегляд на цій стадії міг ефективно виправити недоліки рішення суду нижчої інстанції.

54. Суд не оминає увагою той факт, що якби апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, то заявниця могла вимагати на цій підставі виплати їй відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте такий ретроспективний та виключно компенсаторний засіб юридичного захисту не можна вважати заміною права на перегляд, закріпленого у статті 2 Протоколу №7. Інше рішення суперечитиме усталеному принципові практики Суду, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці (див., mutatis mutandis, вищезазначене рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), п. 24, та рішення у справі ОСОБА_8 проти Іспанії (Garciia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000? II).

55. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що у цій справі було порушення статті 2 Протоколу №7

Таким чином, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, з урахуванням практики ЕСПЛ, суд вважає, що виконання зазначеної постанови слід допустити через десять днів з дня її винесення.

Підстав для призначення правопорушнику ОСОБА_1 іншого стягнення, передбаченого санкцією ст. 173 КУпАП України, суд не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, судовий збір підлягає стягненню з правопорушниці на користь держави у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 173, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Піддати ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, адміністративному у вигляді адміністративного арешту на строк 05 (п’ять) діб.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУК у місті Києві (отримувач коштів – ГУК у місті Києві/м. Київ/2203106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106), судовий збір у розмірі 352 (трьохста п’ятдесяти двох) гривень 40 (сорока) копійок.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд.

Виконання зазначеної постанови допустити через десять днів з дня її винесення. В разі оскарження після відповідного рішення апеляційного суду. Негайному виконанню не допускати.

Строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання.

Суддя: М.М. Старікова