Рішення № 73199868, 22.03.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1323/17

Провадження № 2-92/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 березня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Глущенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/1323/17 за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей та сім’ї Обухівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просить звернути стягнення на житлову квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором № KF 48517 від 15.04.2008 року в розмірі 81 973,77 дол США, що в гривневому еквіваленті станом на 20.12.2016 року становить 2163782,42 грн., та виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що 15.04.2016 року між ВАТ ОСОБА_4, правонаступником відносно усіх прав та обов’язків є ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № KF48517, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (грошові кошти) у іноземній валюті в сумі 85000,00 дол. США з виплатою 12 відсотків річних. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № KF48517 від 15.04.2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір від 16.04.2008 року за реєстровим № 2374, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2. 27.01.2016 року ОСОБА_5 помер. На момент подання позовної заяви заборгованість позичальника перед банком по кредитному договору становить 81 973,77 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 20.12.2016 року становить 2 163 782,42 грн. 23.02.2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до Української міської державної нотаріальної контори з претензією про пред’явлення вимог до спадкоємців. 01.08.2016 року банком отримало лист з Української міської державної нотаріальної контори, зі змісту якого вбачається, що спадкоємцями померлого позичальника ОСОБА_5 є його діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.10.2016 року ПАТ «ВіЕс Банк»» направляв відповідачам повідомлення, у відповідності до якого повідомляв про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її погашення протягом 30 днів з дати одержання цього повідомлення. Проте, заборгованість за кредитним договором так і не була погашена відповідачами у встановлений в повідомленні-вимозі строк. Таким чином позивач був вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором за рахунок переданого в іпотеку майна.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, в якій просить, розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про день, час і місце слухання справи повідомлялися належним чином, заперечень щодо позову та клопотань про відкладення справи до суду не направили, тому суд вважає, за можливе розглянути даний спір у відсутність відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясувавши її дійсні обставини справи та перевіривши такі доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2016 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником відносно усіх прав та обов’язків є ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № KF48517, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (грошові кошти) у іноземній валюті в сумі 85000,00 дол. США з виплатою 12 відсотків річних.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № KF48517 від 15.04.2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір від 17.02.2008 року за реєстровим № 2374, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_3.

24.01.2016 року помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I-ОК № 361088, виданого Виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області, актовий запис № 17.

23.02.2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до Української міської державної нотаріальної контори з претензією про пред’явлення вимог до спадкоємців, на яку листом від 02.03.2016 року за № 300/02-14 банку було надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що спадкоємцями померлого позичальника ПАТ «ВІЕс Банк» - ОСОБА_5 є його діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

04.10.2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» направив відповідачам повідомлення за № 10-3/16911 в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у відповідності до якого повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її погашення протягом 30 днів з дати одержання цього повідомлення.

04.10.2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» також направив відповідачам вимогу за № 10-3/16912 в порядку ст. 40 Закону України «Про іпотеку» у відповідності до якої вимагав звільнити протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідно до копій рекомендованих повідомлень, повідомлення та вимогу від 04.10.2016 року, ОСОБА_3 отримала18.10.2016 року. Проте, заборгованість за кредитним договором відповідачами у встановлений в повідомленні-вимозі строк, не була погашена, та не було звільнено житлове приміщення.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 20.12.2016 року загальна заборгованість ОСОБА_5 по кредитному договору перед ПАТ «ВіЕс Банк» складає 81 973,77 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 20.12.2016 року становить 2 163 782,42 грн., яка складається з наступного: 75 233,70 дол. США (1 985 871,30 грн.) - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 6 740,07 дол. США (177 911,12 грн.) - прострочена заборгованість по відсотках.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 82980803 від 21.03.2017 року відповідачам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_3, та квартира АДРЕСА_5.

23.08.2017 року заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області позовні вимоги ПАТ «ВіЕс Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитом № KF 48517 від 15.04.2008 року в розмірі 81973 (вісімдесят одна тисяча дев’ятсот сімдесят три) доларів США. 77 центів, що в гривневому еквіваленті станом на 20.12.2016 року становить 2163782 (два мільйони сто шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 42 коп.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.ст.546, 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що в свою чергу є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне за змістом положення міститься в п.15 іпотечного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1281 ЦК кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу (шість місяців) він не заявив про відмову від неї.

Крім того, відповідно до ч.ч.4,5 ст.1268 ЦК малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 ЗУ «Про іпотеку».

Враховуючи те, що договір іпотеки є чинним, судом встановлені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідачі належним чином не виконують зобов’язання за кредитним договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність заявлених позивачем вимог щодо звернення стягнення на квартиру № 300, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Соснова, буд. 7, кошти від реалізації якої будуть скеровані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KF 48517 від 15.04.2008 року в розмірі 81973,77 доларів США.

Підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в судовому засіданні не встановлено.

Що ж стосується позовної вимоги про виселення, то суд приходить до висновку, що в її задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 вказаного Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 вищевказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. У частинах 2 та 3 цієї ж статті встановлено певний порядок дій Банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або в інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбаченого в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом із вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи з аналізу приведених вище норм, суд вважає, що виселення відповідачів в даному випадку можливе лише за умови дотримання обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Недотримання вказаної процедури є підставою для відмови у позовній вимозі про виселення.

Як вбачається зі змісту рішення первісною позовною вимогою позивача було звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто рішення суду ще не вступило в закону силу, процедура попередження відповідачів про звільнення житлового приміщення, ще не настала, а тому суд приходить до висновку що дана позовна вимога є передчасною.

Окрім того з урахуванням наведеного, також слід зазначити що відповідачі є малолітніми дітьми та постійно проживають та зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1, квартира на яку посилається позивач як на підтвердження існування іншого житла знаходиться теж в іпотеці позивача, тому позовні вимоги в частині виселення не підлягають до задоволення.

Отже, розглянувши цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, проаналізувавши підтверджені наданими доказами обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача слід стягнути понесенні судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 32456,74 грн., по 10818 грн. 90 коп. з кожного.

На підставі ст.ст.16, 524-526, 530, 533, 536, 546, 549-550, 575, 610-611, 624, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.109 ЖК України, Закону України «Про іпотеку», та керуючись ст.ст. 12, 19, 78-81, 89, 141, 284, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей та сім’ї Обухівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, задовольнити частково.

Звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 39,70 кв.м., яка належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7, шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (ЄДРПОУ 19358632) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» за кредитним договором № KF 48517 від 15.04.2008 року в розмірі 81973,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.12.2016 року становить 2163782,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс банк» (код ЄДРПОУ 19358632) по 10818 грн. 90 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору, з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: