Ухвала суду № 73198069, 29.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/296/18 Справа № 202/4878/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Коваленко В.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів Кононенко О.М., Кондакова Г.В.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_3,

прокурора Гонжа І.Є.,

в його інтересах скаржника ОСОБА_4,

адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040660002463 від 31 жовтня 2016 року про арешт майна, та заперечення на вказану апеляційну скаргу ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року задоволено клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 та накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони її відчуження будь-яким чином.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя посилався на те, що зазначене майно є набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі:

ОСОБА_4, не погодився з вказаною постановою, просить її скасувати,вважаючи висновки суду невірними.

Вважає, що з 17.02.2017р. він є законним власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстровано в реєстрі за № 636.

В березні 2017р. йому стало відомо про наявність цивільної справи про встановлення незаконного набуття права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності, скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, до якої його було долучено в якості відповідача, оскільки він є дійсним власником спірної квартири.

Вважає, що придбавши квартиру в передбаченому законом порядку, він не є в даному провадженні особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, та юридичною особою, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Вважає, що вказаним арештом порушено його права.

В запереченнях на апеляційну скаргу:

ОСОБА_6 просить не скасовувати вказану ухвалу слідчого судді, вважаючи себе потерпілою, зазначаючи, що вказана квартира є її власністю, а невідомі особи, підробивши документи, незаконно нею заволоділи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника - адвоката ОСОБА_5, яка підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, вважаючи ухвалу слідчого судді обгрунтованою та вмотивованою, перевіривши та дослідивши відповідні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, та заперечення на них, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

*існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

*потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

*може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів, належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів вбачається, що відповідно до роз’яснення, наданого Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області за час перебування виконавчого листа № 202/34664/13-ц 13.01.2014 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Надра», її борг у складає 1076004,32 гривень, та знаходиться на виконанні в Індустріальному ВДВС м. Дніпропетровська. Примусова реалізація майна боржника не здійснювалась.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 92489295 на теперішній час право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_4.

Але, відповідно до наданих матеріалів, переоформлення права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом злочину і, як наслідок, речовим доказом, здійснювалось з порушенням чинного законодавства України. В клопотанні слідчого вказано, що особа, яка на теперішній час володіє даною квартирою, може здійсненими відчуження нерухомого майна.

З наданих матеріалів видно, що відповідні документи, за якими відбувалось переоформлення даної квартири, носять ознаки підроблення. З цього приводу проводяться відповідні слідчі дії.

Районний суд, як видно з ухвали, навів належні та достатні підстави для накладення арешту на вказану квартиру: апелянт вже є другим власником вказаної квартири, існує загроза протиправного відчудження квартири.

Допитана в апеляційному суді свідок ОСОБА_9 пояснила, що вказана квартира за підробленими документами була двічі перепродана, протокол про проведення прилюдних торгів за участю Портової та Смаглія було сфальсифіковано, та коли попередній покупець Луценко взнала про неналежність документів, швидко продала квартиру ОСОБА_4.Також пояснила, що належним власником даної квартири є ОСОБА_6.

Доводи апелянта. що арешт майна, грубо порушує його права є безпідставним, остільки накладений арешт не позбавляє ОСОБА_4 права користування вказаною квартирою.

Як видно з ухвали, вона за змістом є належно обґрунтованою, вмотивованою та законною.

Порушень вимог кримінального процесуального Закону, які б слугували підставою для скасування або зміни судового рішення, колегія суддів не виявила.

З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 404,405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року, якою накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

____ _____ ___

ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_11