Рішення № 73197598, 28.03.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4616/17

2/214/343/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Бєлікова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 214/4616/17

за позовною заявою представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2

до ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Виконавчий комітет Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради,

про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -

Представники сторін:

від позивача – адвокат ОСОБА_2

від третьої особи – ОСОБА_4

За участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника третьої особи – ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою 11.08.2017 року, в подальшому уточнивши вимоги (а.с.27-28), просив суд: зобов’язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити порядок та способи участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітнього сина та спілкуванні з ним наступним чином: щотижня у вівторок та четвер з 17.00 год. до 19.00 год. – без присутності матері; щотижня з 10.00 год. суботи до 10.00 год. неділі – без присутності матері за адресою проживання ОСОБА_1; щорічно в день народження дитини – з 11.00 год. до 15.00 год. – без присутності матері; щорічно в спільний відпочинок тривалістю 15 днів – без присутності матері; побачення в парні роки з 11.00 год. до 18.00 год. на наступні свята: Різдво Христове, Великдень, Трійця, ОСОБА_6 незалежності України – без присутності матері; побачення в непарні роки з 11.00 год. до 18.00 год. на наступні свята: Новий Рік, Міжнародний жіночий день, ОСОБА_6 міжнародної солідарності трудящих, ОСОБА_6 України – без присутності матері; зобов’язати ОСОБА_3 за день до дня зустрічі ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавати ОСОБА_1 точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування ОСОБА_5

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільного сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання між ними шлюбу залишився проживати з матір’ю за адресою: мкр-н. Сонячний 15/66, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. З моменту розлучення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали виникати непорозуміння з приводу прийняття ним участі у вихованні сина, спілкуванні з ним, його відвідуванні. Так, ОСОБА_3 почала умисно чинити йому перешкоди в спілкуванні його як батька з сином. Зі свого боку позивач намагається налагодити нормальний зв’язок з дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвиткові здібностей. Намагання ОСОБА_1 вирішити ситуацію мирним шляхом призводять до виникнення ще більших конфліктів з ОСОБА_3, у зв’язку з чим за захистом своїх батьківських прав він вимушений звернутися до суду.

Не погоджуючись з пред’явленими вимогами, 24.10.2017 року в порядку ст.128 ЦПК України (в редакції, діючій на той момент), відповідач ОСОБА_3 подала заперечення, в яких просила суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що викладені в позовній заяві обставини не відповідають дійсним та відносинам, які фактично склались між сторонами. Підтвердила, що дійсно в період її перебування в офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, 30.09.2012 року у них народився син ОСОБА_7. Причиною розпаду їх сім’ї стали подружні зради чоловіка, різниця в характерах, відсутність взаєморозуміння та довіри. За її переконанням, подальшого сенсу підтримувати сімейні стосунки вона не вбачала, оскільки байдужість ОСОБА_1 як батька, неприязні відносини між ними могли психічно травмувати сина. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.02.2016 року шлюб між ними розірвано. В лютому 2016 року ОСОБА_1 ініціював сварку, після якої вигнав її з малолітнім сином з квартири, розташованої за адресою: мкр-н Сонячний 11/117, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, де вони значаться зареєстрованими та раніше постійно проживали, а в подальшому ініціювання питання про їх виселення в судовому порядку. У зв’язку з цим вона з сином практично залишилась без житла, яке надалі вимушена була орендувати. Свій обов’язок по утриманню сина ОСОБА_1 також не виконує, у зв’язку з чим має заборгованість по сплаті аліментів, а дійсний розмір своїх доходів приховує від органів ДВС. Мав місце випадок 02.03.2017 року, коли на вулиці в присутності сина ОСОБА_1 наніс їй тілесні ушкодження, та після цього інциденту син почав побоюватись батька та залишатись з ним наодинці. За весь час після розірвання шлюбу ОСОБА_1 не проявляв інтересу до дитини, не провідував його після проведення дитині операції. З огляду на те, що ОСОБА_1 відсторонився від виховання сина, останній рідного батька практично не знає, а рідкі зустрічі ОСОБА_1 використовує лише як можливість продовження з’ясовування з нею стосунків після розірвання шлюбу. Відповідач вважала, що заявлений позивачем спосіб участі у вихованні сина та спілкуванні з ним без її присутності є неприйнятним, оскільки може негативно вплинути на психологічний розвиток дитини. Окремо зауважила, що наявність діючого рішення Ради опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 15.02.2017 року №79 року про визначення порядку зустрічей ОСОБА_1 з дитиною, про скасування якого вимоги не заявлено, виключає можливість визначення іншого порядку судом.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи характер та предмет спору суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження.

Присутні в судовому засіданні позивач та його представник – адвокат ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що він хоче безперешкодно бачитись з сином ОСОБА_7, однак в цьому йому перешкоджає мати ОСОБА_3, яка такої можливості йому не надає, а рішення Ради опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 15.02.2017 року №79 року про визначення порядку зустрічей батька з дитиною умисно не виконує. Вільно бачитись з дитиною він має можливість лише в дитячому садку, куди приходить за попереднім погодженням з вихователями, приносить дитині іграшки та солодощі. ОСОБА_1 зазначив, що ніколи тілесних ушкоджень ні дитині, ні ОСОБА_3 він не спричиняв, а подібні заяви відповідача спровоковані її негативним ставленням до нього та є надуманими.

Відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в письмових запереченнях. Суду пояснила, що дійсно між нею та ОСОБА_1 існують напружені, неприязні стосунки. Не дивлячись на наявність рішення Ради опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 15.02.2017 року №79 року про визначення порядку зустрічей ОСОБА_1 з дитиною, син не бажає бачитись з батьком за її відсутності, про що по телефону особисто казав ОСОБА_1 В дитячому садку вихователі неодноразово скаржились на ОСОБА_1, що він порушує розпорядок, виражається в присутності дитини нецензурною лайкою. Вказані обставини, на її переконання, є свідченням негативного впливу батька на сина.

Присутня в судовому засіданні представник третьої особи – спеціаліст служби у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення позовних вимог. Суду пояснила, що сім’ю ОСОБА_1 вона знає, оскільки виконкомом приймалось рішення про визначення порядку зустрічей батька з дитиною, за яким не передбачалась можливість побачень сина без присутності матері, адже на момент прийняття рішення ОСОБА_5 не було навіть 5 років. З обома батьками спеціалісти неодноразово проводили бесіди щодо рівності їх прав у вихованні дитини. Представник зазначила, що наявність заборгованості по сплаті аліментів (у випадку дійсності такої) не впливає на реалізацію батьком його прав та не визначає можливість їх обмеження. Крім того, представник підтвердила, що ОСОБА_1 бачиться з дитиною в дитячому садку, активно цікавиться життям, здоров’ям сина, який реагує на батька спокійно. За даних обставин, представник ОСОБА_4 вважала, що усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 та прийнятті участі у його вихованні в судовому порядку є необхідним. При цьому, визначення порядку такої участі без присутності ОСОБА_3, яка такі перешкоди позивачеві чинить, є доцільним та відповідатиме інтересам дитини з урахуванням її віку, яка має право спілкуватись з обома батьками, не дивлячись на наявність неприязних відносин між ними. ОСОБА_1 як батька представник характеризувала з позитивного боку, з урахуванням його характеристик, відгуків керівництва та вихователів дитячого садка. Натомість представник третьої особи категорично заперечувала проти задоволення вимог за п.3 позовної заяви.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду показав, що він є хрещеним батьком сина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – ОСОБА_5. Так, 30.09.2017 року він разом з ОСОБА_1 та малолітнім хресником хотіли разом відсвяткувати день народження дитини, однак ОСОБА_3 не надала можливості їм навіть побачитись. Крім того, 06.01.2018 року ОСОБА_1 хотів відвести сина на новорічне свято за запрошенням з роботи, однак ОСОБА_3 відмовилась віддавати йому дитину, посилаючись на те, що син захворів. В останнє він бачив ОСОБА_5 влітку 2017 року. Підтвердив, що останні 1,5 – 2 роки ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_1 в спілкуванні з сином та перешкоджає йому не тільки бачитись з дитиною, а й приходити до дитячого садку. Неодноразово він був свідком телефонних розмов сторін, в ході яких відповідач відмовляла позивачеві у зустрічах з сином. Йому відомо, що на даний момент дитина проживає з матір’ю ОСОБА_3 Підтвердив, що ОСОБА_1 завжди добре ставився до сина, ніколи не ображає, у них чудові стосунки між собою, оскільки сам по собі позивач є врівноваженим, доброзичливим, спокійним, не зловживає спиртними напоями. Мав місце випадок, коли ОСОБА_3 зверталась до нього з проханням допомогти коштами, оскільки, як вона казала, ОСОБА_1 такої допомоги не надає, хоча насправді це не так.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_9 показав, що він працює дільничним інспектором по території мкр-ну Сонячний в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. З сім’єю ОСОБА_1 він знайомий та про наявність рішення Ради опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 15.02.2017 року №79 року про визначення порядку зустрічей ОСОБА_1 з дитиною йому відомо. Зазначив, що мав місце випадок, свідком якого він став, коли малолітнього ОСОБА_5 ОСОБА_3 забирала з дитячого садка, в цей час до сина хотів підійти ОСОБА_1, однак ОСОБА_3 категорично відмовилась надати дитину батькові, посилаючись на те, що син його боїться. Неодноразово ОСОБА_1 йому телефонував зі скаргами, що позивач не дає можливості йому бачитись із сином, разом проводити з ним свята. Свідок зазначив, що ОСОБА_1 є порядною людиною, позитивно характеризується за місцем проживання, роботи, в його присутності дитина поводить себе спокійно, стосунки у них чудові. Підтвердив, що ОСОБА_3 зверталась із заявою про нанесення їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, однак свідків цьому не було, у зв’язку з чим відомості до ЄРДР не вносились.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів судом не вживались.

28.03.2018 року в судовому засіданні в порядку ст.268 ЦПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши письмові докази по справі, вислухавши покази свідків, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований Саксаганським відділом ДРАЦС Криворізького МУЮ в Дніпропетровській області, актовий запис №216, який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.02.2016 року (№214/8884/15-ц) розірвано.

В період шлюбно-сімейних стосунків сторін 30.09.2012 року у них народився син – ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії І-КИ №406087 від 09.10.2012 року (а.с.5).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.03.2016 року (№214/8870/15-ц) судом присуджено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітної плати (доходу) ОСОБА_1, щомісяця, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття сина.

Із матеріалів справи вбачається, що до конфлікту між батьками та припинення їх стосунків малолітній ОСОБА_5 з народження значився зареєстрованим та проживав в квартирі №117 буд.№11 на мкр-ні Сонячний в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яка належить позивачеві на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування серії ВРН №923847 від 29.10.2011 року (а.с.9-12). Після припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами, їх дитина залишилась з матір’ю ОСОБА_3 та стала проживати за адресою: мкр-н Сонячний 15/66, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, куди вільного доступу позивач не має.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що після розірвання шлюбу відповідач почала чинити йому перешкоди в здійсненні ним прав та обов'язків у відношенні їх дитини, а саме не дає змоги спілкуватися із сином та приймати участь у його вихованні. Перевіряючи обґрунтованість таких доводів позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року та рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 27.02.1992 року зазначив, що «…між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Відповідно до ч.3 ст.51 ОСОБА_6 України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як визначено ст.ст.141, 153 СК України, яка кореспондує зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.157 СК України, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Чинним законодавством України встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради №579 від 21.12.2016 року (а.с.8) визначено спосіб участі батька – ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5: щотижня у вівторок та четвер з 17.00 год. до 19.00 год. відповідно до графіку роботи батька; у суботу з 10.00 год. до 13.00 год.

Рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради №79 від 15.02.2017 року внесено зміни до рішення №579 від 21.12.2016 року із викладенням попередньо визначеного способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 наступним чином: у вівторок і четвер з 17.00 год. до 19.00 год., у суботу з 10.00 год. до 13.00 год. за домовленістю між батьками (а.с.8).

З аналізу норм ст.ст. 158, 159 Сімейного кодексу України вбачається, що рішення ради опіки та піклування з цього питання є обов’язковим, як і обов’язковим є дотримання порядку щодо участі у вихованні дитини, який визначено цими статтями.

З відповідей Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 07.06.2017 року №48.5/2-2429-ЄО та Служби у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради від 13.05.2017 року слідує, що ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами щодо не виконання ОСОБА_3 рішення про встановлення порядку зустрічей з їх сином; з ОСОБА_3 спеціалістами служби проводилась роз’яснювальна бесіда (а.с.6, 7). Однак, відповідач рішення ігнорує, умисно перешкоджаючи позивачу у спілкуванні з сином ОСОБА_5

Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка дільничний інспектор Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 підтвердив факти неодноразових звернень ОСОБА_1 з вказаних вище обставин. В свою чергу, допитаний судом свідок ОСОБА_8 підтвердив випадки чинення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною, свідком яких він неодноразово був.

В ч.1 ст.159 СК України зазначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Оцінивши наявні в справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв’язку з чим загострились взаємовідносини між позивачем та відповідачем. Така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку та способів спілкування з дитиною, який мав би влаштувати кожну із сторін та врахувати про цьому інтереси малолітньої дитини, тоді як для повного і гармонійного розвитку її особистості вона потребує любові і розуміння, та має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Крім того слід зауважити, що наявність даного спору, який розглядається в судовому порядку за позовом батька ОСОБА_1, є прямим свідченням того, що батько дитини має намір приймати участь у її вихованні, адже факт звернення його до суду з даним позовом та прийняття участі в кожному судовому засіданні є свідченням заінтересованості ним у вирішенні спору.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, а судом не встановлено жодних перешкод чи обставин для спілкування батька з дитиною, а також негативних фактів поведінки позивача, як б могли зашкодити дитині.

Посилання ОСОБА_3 на спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 в присутності малолітнього сина суд оцінює критично в силу недоведеності завдання саме ОСОБА_1 відповідачеві тілесних ушкоджень, зазначених у висновку спеціаліста СМЄ №365 від 06.03.2017 року (а.с.42) за обставин, вказаних нею, адже навіть в самому висновку посилання на спричинення їй тілесних ушкоджень саме позивачем відсутні.

Також судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що позивач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, його поведінка негативно впливає на психіку дитини, а своєю поведінкою, через сина, намагається створювати їй проблеми та перешкоди, оскільки вказані доводи, відповідно до вимог ст.12, 81 ЦПК України, не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а лише ґрунтуються на суб’єктивному негативному відношенні ОСОБА_3 до ОСОБА_1

Натомість, поясненнями допитаних судом в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно хоче спілкуватися з сином, приходить до нього до дитячого садочка, купує іграшки, солодощі, проводить з ним свята.

При цьому, присутня в судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 наголошувала на тому, що керівництво та вихователі дитячого садка, який відвідує ОСОБА_5, позитивно характеризують його батька та акцентувала увагу на доцільності проведення разом часу батька та сина, що позитивно впливає на дитину.

У зв’язку з вище наведеним судом не приймаються й доводи відповідача стосовно того, що дитина свого батька боїться та не хоче з ним спілкуватись.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача щодо несплати батьком дитини аліментних зобов’язань з огляду на їх недоведеність, оскільки як вбачається з квитанцій, листів ДВС, довідок з роботи (а.с.13-18, 38, 47, 67) заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 не має, аліменти сплачує належним чином щомісячно, які утримуються з його заробітку в ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» шахта імені Орджонікідзе, де він офіційно працює підземним електрогазозварником. Крім того, сама по собі сплата аліментів, наявність у нього інших джерел доходів, рівень таких доходів характеризують виключно особу ОСОБА_1 та його фінансовий стан, що не входить до предмета доказування, та жодним чином не характеризують особу позивача як батька та його ставлення до сина.

Вирішуючи даний спір суд вважає, що спілкування батька з сином буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків – зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Безпосередня участь батька у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить дотримання батьківських прав позивача, а насамперед буде відповідати інтересам дитини. За даних обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача усунути йому перешкоди у спілкуванні з сином та прийнятті участі у його вихованні.

При встановленні способу спілкування ОСОБА_1, суд дотримується розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини та доцільність прийняття батьком участі у вихованні сина постійно, а не тільки за домовленістю із матір’ю, інакше це може протиправно обмежити його участь у вихованні дитини, у зв’язку з чим вважає за необхідне визначити участь ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 та його вихованні щотижня у вівторок та четвер з 17.00 год. до 19.00 год.

Оскільки на момент ухвалення рішення малолітньому ОСОБА_5 вже виповнилось 5 років, він відвідує дитячий садок, тобто є більш адаптованим до соціуму, та за своїм віком вже не в такому обсязі потребує постійної присутності матері та її нагляду, в той час як в присутності матері спілкування батька з сином не відбувається, бо між сторонами виникають сварки, тому спілкування дитини з батьком має відбуватися без присутності відповідача.

Щодо вирішення питання стосовно тривалості годин спілкування з дитиною у вихідні дні, суд бере до уваги її малолітній вік, і дитина у вихідний день може довше спати, тому суд вважає доцільним спілкування ОСОБА_1 з сином щотижня в суботу визначити в межах з 10.00 год. до 13.00 год. – за домовленістю між батьками, доцільність в чому також була визначена в рішенні виконавчого комітету.

Суд також вважає за можливе дозволити спілкування батька з сином без присутності матері у день народження дитини в межах з 11.00 год. до 15.00 год., а також побачення на свята з 11.00 год. до 18.00 год. в парні роки на Різдво Христове, Великдень, Трійцю, ОСОБА_6 незалежності України, та непарні роки на Новий Рік, ОСОБА_6 України, що може зблизити батька з сином і сприятиме налагодженню добрих стосунків між ними.

З урахуванням віку та статі дитини суд вважає за доцільне виключити з переліку свят Міжнародний жіночий день та Міжнародний день трудящих.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про надання йому можливості проведення спільного відпочинку з сином тривалістю 15 днів без присутності матері, що забезпечить можливість батька приймати участь в оздоровленні дитини, її гармонійному фізичному та духовному розвитку.

Саме такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, відповідатиме можливості дитини в повній мірі сприйняти спілкування кожного з батьків та отримати від цього достатню кількість виховних заходів кожного з них в такому ритмі, який не буде порушувати її інтересів, сприятиме встановленню контакту батька з дитиною та забезпечуватиме розумний баланс і рівність прав обох батьків.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині заявленого ним способу і порядку участі у вихованні сина та спілкуванні з ним підлягають частковому задоволенню.

Позаяк, суд вважає недоречними та безпідставними вимоги щодо зобов’язання ОСОБА_3 за день до дня зустрічі ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 надавати ОСОБА_1 точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_1 як батько дитини повинен і так володіти такою інформацією про сина без зобов’язання відповідача її надавати в окремому порядку. Крім того, самі по собі такі вимоги не стосуються спору про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та прийнятті участі в її вихованні, у зв’язку з чим підстав для їх задоволення суд не вбачає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 320 грн. пропорційно частині задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Виконавчий комітет Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та приймати участь у вихованні дитини.

Визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його участі у вихованні дитини:

-щотижня у вівторок та четвер з 17.00 год. до 19.00 годин – без присутності матері;

-щосуботи з 10.00 год. до 13.00 год. – за домовленістю між батьками;

-щорічно в день народження дитини – з 11.00 год. до 15.00 год. по непарним рокам, та з 15.00 год. до 19.00 год. по парним рокам – без присутності матері;

-щорічно в спільний відпочинок тривалістю 15 днів – без присутності матері;

-побачення в парні роки з 11.00 год. до 18.00 год. на наступні свята: Різдво Христове, Великдень, Трійця, ОСОБА_6 незалежності України – без присутності матері;

- побачення в непарні роки з 11.00 год. до 18.00 год. на наступні свята: Новий Рік, ОСОБА_6 України – без присутності матері.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: мкр-н. Сонячний 11/117, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач: ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, останнє відоме місце реєстрації за адресою: мкр-н. Сонячний 11/117, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, код ЄДРПОУ 05410872, юридична адреса: вул. Володимира Великого 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повне судове рішення складено 05.04.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.