Рішення № 73196552, 26.03.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3015/17

2/0203/175/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді – Казака С.Ю.

при секретарі – Ркоян Ю.А.

за участю позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилалась на те, що відповідно до договору №ДВ-345 від 18.04.2013 року по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі 13000 грн.. Відповідно до графіку розрахунку відповідача по вказаному договору, який розрахований до дати закриття договору 18.10.2016 року, прийнята відповідачем сума складає 51704 грн. 54 коп., сума нарахованих відсотків 30545 грн. 23 коп. По закінченню строку дії договору він звернувся до відповідача із вимогою повернути суму депозиту та відсотків за договором. Відповідач у відповіді від 18.11.2016 року визнав свої зобов’язання, вказавши при цьому, що не може розрахуватись з ним. З огляду на це, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу за депозитним договором №ДВ-345 від 18.04.2013 року в розмірі 82249 грн. 77 коп., відсотки в сумі 18339 грн., а також відповідно до ст.625 ЦК України три відсотки річних в сумі 2467 грн. 49 коп.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та посилаючись на викладені в ньому підстави просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в наданих письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з позовної заяви не зрозуміло за що позивач вимагає повернення коштів, оскільки відсутні посилання на те, що ці кошти є боргом. Доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення депозитного внеску не надано. Також зазначив, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу та відсотків розраховані невірно, оскільки в період з 09.12.2016 року по 03.04.2017 року позивачу було виплачено 6600 грн. депозитних внесків за договором. Сума нарахованих внесків станом на 09.01.2018 року становить 2070 грн. 59 коп., а загальна сума заборгованості станом на 09.01.2018 року складає 66036 грн. 90 коп. Позовні вимог в частині стягнення трьох відсотків річних вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.2.5 договору по закінчення передбаченого п.1.1 строку дії останнього, відсотки на внесок продовжують нараховуватись.

В судові засідання, що призначались, представник відповідача не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, відсутність клопотань про перенесення розгляду справи, а також надання представником відповідача письмових заперечень, суд урахуванням положень ст.223 ЦПК України вважає за можливе провести подальший розгляд справи по суті за фактичної явки сторін.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши викладені в запереченнях відповідача доводи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627,629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.19 Закону України «Про кредитні спілки» майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 вказаного Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту, окрім іншого, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Частиною 1 ст.23 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами (ч.3 ст.23 Закону).

Частиною 7 ст.10 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не повертається. Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, а також не заперечувалось відповідачем, 18.04.2013 року між сторонами було укладено договір №ДВ-345 по залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, відповідно до умов п.1.1 якого позивач, як член кредитної спілки, зобов’язався внести протягом трьох банківських днів, наступних за днем підписання даного договору, внесок в розмірі 13000 грн., а кредитна спілка після його використання в цілях, передбачених статутом кредитної спілки, зобов’язалась повернути позивачу внесок разом із нарахованими на нього відсотками не пізніше 18.10.2016 року.

На виконання умов договору 18.04.2013 року позивачем було внесено кошти в сумі 13000 грн., на підтвердження чого відповідачем у відповідності до п.2.1.1 договору позивачу було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру №374 від 18.04.2013 року.

Також сторонами не заперечувалось та вбачається з наданого відповідачем розрахунку, що в подальшому у відповідності до умов п.п.2.2.,2.3,2.6 договору на внесок щомісячно до 18.10.2016 року нараховувались відсотки в розмірі 26% річних, які зараховувались на поповнення внеску.

Пунктом 5.1 договору було встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 18.10.2016 року, якщо цим договором не встановлено інше. Дія договору припиняється належним виконанням сторонами взятих на себе за даним договором зобов’язань, а також у випадку його дострокового припинення, визначеному даним договором та чинним законодавством України.

В свою чергу п.2.7 договору було встановлено, що кредитна спілка зобов’язується достроково повернути члену кредитної спілки внесений останнім внесок повністю на першу вимогу протягом місяця з дати заявлення відповідної вимоги. При цьому, одночасно з достроковим поверненням члену кредитної спілки зробленого останнім внеску, йому виплачуються відсотки, нараховані кредитною спілкою на внесок за весь період використання залученого внеску на умовах внеску (вкладу) до запитання (на вимогу).

Дострокове повернення кредитною спілкою члену кредитної спілки внеску супроводжується укладанням сторонами додаткового договору до даного договору.

Згідно п.2.8 договору якщо член кредитної спілки не вимагає повернення суми строкового внеску (вкладу) в зв’язку із закінченням строку, встановленого цим договором, то після настання визначеного в п.1.1 цього договору строку договір вважається продовженим на умовах внеску (вкладу) до запитання (на вимогу).

Також з матеріалів справи вбачається, що 24.04.2015 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив достроково повернути йому депозитний внесок за договором №ДВ-345 від 18.04.2013 року в зв’язку із сімейними обставинами.

Будь-яких доказів щодо реагування на вказану заяву та прийнятого рішення щодо дострокового повернення позивачу внеску та нарахованих відсотків відповідачем під час розгляду справи в суді не надано.

З листа відповідача від 18.11.2016 року вбачається, що з метою вирішення питання щодо розрахунків за договором №ДВ-345 від 18.04.2013 року позивачу рекомендовано звернутись до другої Солом’янської філії Кредитної спілки «КС Володар». При цьому зазначено, що кредитна спілка не відмовляється від виконання зобов’язань за договором, однак, з огляду на складну економічну ситуацію, нестабільність функціонування банківської системи, коливання курсу валют, значне навантаження та кількість звернень членів кредитної спілки з приводу повернення внесків, кредитна спілка вимушена здійснювати повернення внесків та виплату процентів відповідними частинами за погодженими графіками.

Таким чином, судом встановлено, що ані за заявою позивача про дострокове повернення внеску, ані по закінченню строків визначених п.п.1.1,5.1 договору, відповідачем своїх обов’язків щодо повернення внеску та нарахованих відсотків виконано не було.

Посилання у листі від 18.11.2016 року на скрутне фінансове становище не є підставою для звільнення відповідача від виконання договірного зобов’язання.

В зв’язку з цим, суд відхиляє заперечення відповідача щодо безпідставності заявлених позивачем вимог щодо повернення вкладу та нарахованих відсотків, а відповідні позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В своєму позові позивач просив стягнути з відповідача суму внеску в розмірі 51704 грн. 54 коп. та нарахованих відсотків в сумі 30545 грн. 23 коп., а всього 82249 грн. 77 коп., керуючись наданим до позовної заяви розрахунком.

Разом з тим, суд враховує, що вказаний розрахунок є копією, яка належним чином не засвідчена та не містить підпису уповноваженої особи відповідача. В зв’язку з цим та в силу ст.ст.78,95 ЦПК України суд не визнає вказаний розрахунок допустимим доказом та не приймає до уваги останній.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що після закінчення строку дії договору, визначеного п.п.1.1,5.1, та в зв’язку з неповерненням внеску, відсотки повинні розраховуватись відповідно до п.2.2 договору в розмірі 26% річних, оскільки це протирічить умовам п.п.2.5,2.8 договору.

Враховуючи, що за заявою позивача від 24.04.2015 року останньому внесок та нараховані відсотки достроково повернуто не було та не повернуто останній у строки, визначені п.п.1.1,5.1 договору, а також по теперішній час, суд вважає, що відповідач до 18.10.2016 року повинен був нараховувати відсотки на внесок відповідно до умов п.п.2.2.,2.3,2.6 договору, а саме: щомісячно в розмірі 26% річних, а після 18.10.2016 року – відповідно до умов п.п.2.5,2.8 договору на умовах внеску (вкладу) до запитання (на вимогу).

Крім того, вказані відсотки повинні були нараховуватись з урахуванням ставок оподаткування процентних доходів за вкладами, встановлених у відповідні періоди Податковим кодексом України.

В зв’язку з цим, суд погоджується з розрахунком заборгованості за вкладом та відсотками за період з 18.04.2013 року по 10.01.2018 року, наданим відповідачем до заперечень та вважає, що останній відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

З вказаного розрахунку, правильність якого не спростована позивачем, вбачається, що за період з 18.04.2013 року по 10.01.2018 року сума неповернутого депозитного внеску згідно договору склала 63966 грн. 31 коп., з урахуванням повернутого в період з 09.12.2016 року по 03.04.2017 року позивачу внеску в розмірі 6600 грн.; а сума нарахованих та не повернутих відсотків – 2070 грн. 59 коп. (нараховано 40472 грн. 54 коп., сплачено 31965 грн. 35 коп., утримано податків 6436 грн. 60 коп.); що разом становить 66036 грн. 90 коп.

Таким чином, а також враховуючи, що позивачем було заявлено до стягнення суму неповернутого внеску в розмірі 51704 грн. 54 коп., розглядаючи справу у відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача неповернутої суми внеску за договором №ДВ-345 від 18.04.2013 року в розмірі 51704 грн. 54 коп., а також нарахованих та невиплачених відсотків за договором в сумі 2070 грн. 59 коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В зв’язку з цим, суд відхиляє заперечення представника відповідача про відсутність передбачених ст.625 ЦПК України підстав для стягнення трьох відсотків річних через те, що по закінченню строку дії договору позивачу продовжувались нараховуватись відсотки відповідно до умов п.2.5 договору та в порядку, встановленому п.2.8 договору, оскільки виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо нарахування та сплати відсотків не звільняє останнього від відповідальності за ч.2 ст.625 ЦПК України.

В своєму позові позивач просив стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦПК України три відсотки річних в сумі 2467 грн. 49 коп., виходячи із заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 82249 грн. 77 коп.

Але враховуючи часткове задоволення позову, відповідні позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути три відсотки річних в сумі 1613 грн. 25 коп. (51704,54 + 2070,59 = 53775,13; 53775,13 х 3% = 1613,25).

Таким чином всього з відповідача на користь позивача слід стягнути 55388 грн. 38 коп. (51704,54 + 2070,59 грн. + 1613,25 = 55388,38).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,202,207,525,627,629,638 ЦК України, ст.ст.10, 19,21,23 Закону України «Про кредитні спілки», ст.ст.4,5,10,11,12,76-80,141,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд,–

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС Володар» про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «КС Володар» (03058, м.Київ, вул.Лебедєва-Кумача,5, код ЄДРПОУ 26476970) на користь ОСОБА_1 (49055, м.Дніпро, пр.Олександра Поля,96/13, РНОКПП НОМЕР_1) неповернуту суму внеску за договором №ДВ-345 від 18 квітня 2013 року в розмірі 51704 грн. 54 коп., нараховані та невиплачені відсотки за договором в сумі 2070 грн. 59 коп., три відсотки річних в сумі 1613 грн. 25 коп., а всього стягнути 55388 грн. 38 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «КС Володар» (03058, м.Київ, вул.Лебедєва-Кумача,5, код ЄДРПОУ 26476970) на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 квітня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак