Рішення № 73196199, 05.03.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3844/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 березня 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Реброва С.О.,

при секретарі Ратушній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживача у спосіб визнання договору фінансового лізингу недійсним та застосування наслідків його недійсності,–

встановив:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 3615 від 12.09.2017 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805), стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805) на його користь грошові кошти у сумі 17 680 (сімнадцять тисяч вісімсот) гривень, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805) на його користь всі судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.09.2017 року між відповідачем, як лізингодавцем та позивачем, як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № 3615. Згідно з п.8.2 Договору, укладаючи даний договір сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за цим договором становить 6684,31 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання даного договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 176800,00 гривень з ПДВ. 12.09.2017 року позивач на виконання умов Договору, сплатив відповідачу комісію за організацію договору в розмірі 17,680 гривень (квитанція № 13632648 від 12.09.2017 року). Але, при укладенні Договору представник відповідача ввів позивача в оману щодо істотних умов договору, а саме: з урахуванням попередньої усної домовленості позивач вважав, що укладає договір купівлі - продажу автомобіля «Lada Priora» за ціною 95 000, 00 грн. Проте, детально ознайомившись із договором на п'ятнадцять сторінок в договорі фактично було зазначено інший автомобіль: «ЗАЗ/SENS», вартістю 6 684, 31 доларів США, що еквівалентно 176 800, 00 грн.; Позивачу обіцяли поставити автомобіль після внесення авансового платежу, однак перетелефонувавши через декілька днів повідомили про відсутність таких автомобілів; авансовий платіж в розмірі 17 680, 00 грн., сплачених в якості авансу, виявився комісією за організацію договору, яка у випадку розірвання договору позивачу не повертається ( п. 12. 1. Договору ). Предмет лізингу Позивачу переданий не був, авансовий платіж, яким виявилася комісія в розмірі 17 680, 00 грн. не повернуто, на підставі цього він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Представник ТОВ "Єврокар Україна" в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 12 вересня 2017 року між ТОВ "Єврокар Україна" та ОСОБА_1, укладено договір фінансового лізингу № 3615.

Відповідно до пункту 1.3. Договору лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно з п.3.3.1 Договору, лізингоодержувач зобов’язаний до отримання предмету лізингу, на умовах та у порядку, передбаченому договором, сплатити передбачені даним договором платежі.

Згідно з п.1.7 Договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 (дев’яносто) календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5 ст.9 даного договору.

Розмір комісії за організацію договору встановлено на рівні 10 % від вартості предмета лізингу (п.9.1 договору), розмір авансового платежу 23 % від вартості предмета лізингу (п.9.2 договору), розмір комісії за передачу предмета лізингу 3% від вартості предмета лізингу (п.9.7 договору). Загальний відсоток платежів, належних до сплаті до передачі предмета лізингу, становить 23 % від вартості предмета лізингу (п.9.5 договору).

Згідно з п.8.2 Договору, укладаючи даний договір сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за цим договором становить 6684,31 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання даного договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 176800,00 гривень з ПДВ.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2017 року позивач на виконання умов Договору, сплатив відповідачу комісію за організацію договору в розмірі 17,680 гривень (квитанція № 13632648 від 12 вересня 2017 року).

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

Частинами 1 та 3 ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року та від 18 січня 2017 року по справах № 6-2766цс15 та № 6-648цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що укладений 12 вересня 2017 року між ТОВ "Єврокар Україна" та ОСОБА_1, укладено договір фінансового лізингу № 3615 є недійсним у зв'язку з недотриманням вимог при його укладенні щодо нотаріального посвідчення зазначеного договору.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як встановлено судом у судовому заесіданні та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1, на виконання умов Договору, сплатив відповідачу комісію за організацію договору в розмірі 17,680 гривень (квитанція № 13632648 від 12 вересня 2017 року).

За таких обставин, слід стягнути з ТОВ «Єврокар України» на користь ОСОБА_1, 17 680,00 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на отримання правової допомоги.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Так як позов задоволено, а позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, то з відповідача в дохід держави слід стягнути 640,00 грн. судового збору за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 216, 220, 799, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 19, 141, 247, 280-289 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 2, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживача у спосіб визнання договору фінансового лізингу недійсним та застосування наслідків його недійсності – задовольнити.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 3615 від 12.09.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 17 680 (сімнадцять тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1) судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 (трьох тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..

Суддя С.О. РебровПровадження № 2/175/1474/17