Вирок № 73195802, 02.04.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9729/17

Провадження № 1-кп/161/254/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 02 квітня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Ющука О.С.,

за участю секретаря - Данієляна А.К.,

прокурора - Бущака В.В.,

захисника - ОСОБА_1,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5 органу пробації - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження №12016030010002306 та №12017030010003150, що надійшли з ОСОБА_5 місцевої прокуратури 23.06.2017 року та 04.09.2017 року відповідно, з обвинувальними актами відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, інваліда II групи, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, українця, гр.України, раніше судимого, зокрема:

1. 14.02.2000 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.140 ч.2, 145 ч.1, 144 ч.3, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 08.10.2004 року на підставі постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.10.2004 року умовно-достроково звільнений від відбуття покарання на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 26 днів.

2. 13.11.2006 року Апеляційним судом Волинської області за ст.ст.28 ч.1, 358 ч.3, 190 ч.4, 70 ч.1, 71 КК України (в редакції 2001 року) до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 30.09.2011 року звільнений із місць відбування покарання по відбуттю строку покарання.

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.289 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_7 04.07.2013 року, діючи повторно, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись в м. Луцьку, під приводом використання транспортного засобу в особистих цілях на короткостроковий період, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов’язання щодо його повернення власнику ОСОБА_3 з яким перебував у товариських стосунках, шляхом зловживання довірою, незаконно заволодів автомобілем марки «Ford Sierra», н.з. 612-59 ВО, який в подальшому віддав під заставу, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 11 989, 50 гривень.

Крім того, він же 28.08.2015 року в обідню пору, повторно, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись біля будинку №1 по вул. Світлій в м. Луцьку, під приводом використання транспортного засобу в особистих цілях на короткостроковий період, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов’язання щодо його повернення власнику ОСОБА_2 з яким перебував у товариських стосунках, шляхом зловживання довірою, незаконно заволодів автомобілем марки «ЗАЗ-Део», н.з. АС 1275 АІ, який в подальшому віддав під заставу, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 згідно висновку товарознавчої експертизи №17 від 04.03.2017 року матеріальну шкоду на загальну суму 64 164, 47 гривень.

Доказом, на підтвердження встановлених судом обставин, є наступне.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та суду пояснив, що даних правопорушень він з корисливих мотивів не вчиняв. Вказав, що в нього з потерпілими склалася така ситуація, що він був винен гроші в силу обставин, в тому числі сімейних, не зміг їх вчасно повернути і тому останні звернулися до працівників поліції. Та на даний час не має можливості погасити борг.

Автомобіль марки «Заз-Део», який належав ОСОБА_2 отримав в нього у користування і передав у користування незнайомому чоловіку і вважав, що з потерпілим вирішить це питання. Як перереєстрація даного автомобіля відбувалася, йому не відомо. Він ніяких дій щодо перереєстрації даного автомобіля не вчиняв. Автомобіль не хотів повертати, оскільки його вдарив і не хотів в такому стані повертати потерпілому, намагався його відремонтувати.

Автомобіль марки «Форд Сієра» він від потерпілого ОСОБА_3 отримав у користування, за що сплачував певні кошти і усно домовлявся із потерпілим, що продасть автомобіль і гроші поверне останньому. Тому автомобіль віддав під заставу щоб компенсувати кошти потерпілому, оскільки той запросив велику суму грошей, а автомобіль скільки не коштував. Він кошти за користування даним автомобілем також сплачував його власнику, оскільки ОСОБА_3 не був його власником. В подальшому даний автомобіль продав за 800 доларів США, однак кошти не повернув потерпілому ОСОБА_3

Потерпілі йому добровільно надавали ключі від автомобілів і він намір їх вводити в оману не мав. Автомобіль брав у користування із подальшим його викупом.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 04.07.2013 року його знайомий порекомендував обвинуваченого ОСОБА_7 як хорошу людину і той хотів взяту у користування його автомобіль за певну фінансову винагороду, він погодився та передав ОСОБА_7 автомобіль марки «Форд Сієра», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1. Через два тижні автомобіль йому не був повернутий і він в м. Луцьку побачив даний автомобіль під керуванням раніше знайомого водія ОСОБА_8, який пояснив, що даний автомобіль він придбав в ОСОБА_7 і останній скоро мав віддати на нього документи. Він пояснив даному водію ситуацію з автомобілем і той повернув автомобіль ОСОБА_7 та забрав раніше сплачені за нього гроші. Після того він подзвонив до ОСОБА_7 і запитав його де автомобіль і той розповів, що передав автомобіль в заставу, так як йому були потрібні терміново гроші. Пізніше ОСОБА_7 віддав йому декілька сотень гривень, загалом приблизно 800 грн. за користування даним автомобілем і все. Він постійно нагадував ОСОБА_7 щоб той повернув гроші або автомобіль, але той тільки розводив руками і казав, що грошей і автомобіля немає. Пізніше він знайшов чоловіка на ім’я ОСОБА_9 якому був переданий автомобіль в заставу на суму приблизно 1500-1600 доларів США і у зв’язку із тим що ОСОБА_7 гроші не повернув, автомобіль не забирав, то ОСОБА_9 продав автомобіль. Пояснив, що даний автомобіль він придбав на виплату у власника ОСОБА_10, з яким він повністю розрахувався на суму 1500 доларів США, що може підтвердити дружина та дочка власника, а також свідки при яких передав кошти. Власник даного автомобіля на даний час помер. Після повної сплати коштів, власник мав переписати на нього автомобіль.

Автомобіль він ОСОБА_7 передав у користування на два дні для поїздки в м. Ковель і коли він йому подзвонив щодо повернення авто, то обвинувачений сказав, що автомобіль поломаний та знаходиться в м. Ковель на ремонті.

Завдані збитки йому не відшкодовані та при призначенні покарання настоював на суворому покаранні.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_7 він знайомий ще зі школи, вчились разом і той попросив в нього у користування автомобіль і в подальшому його не повернув. Автомобіль марки «Део-Сенс», д.н.з. НОМЕР_2, був зареєстрований на ОСОБА_11 в якої він придбав за 4 000 доларів США, фактичним власником даного автомобіля був він і керував ним по генеральному дорученню. Домовленості про продаж даного автомобіля з ОСОБА_7 в них не було і той йому дозволу на його продаж не давав, автомобіль брався у користування на 2-3 дні. Він телефонував ОСОБА_7 щодо повернення автомобіля, однак той говорив, що скоро поверне. Пізніше ОСОБА_7 змінив номер телефону і зник.

При передачі автомобіля ОСОБА_7 28.08.2015 року, були присутні його дружина ОСОБА_12 та брат ОСОБА_13 На даний час автомобіль не повернутий і він є перереєстрований на іншу особу, на що він дозволу не давав.

Він до працівників поліції по даному факту звернувся в 2015 році, однак ніякого процесуального рішення не було прийнято, тільки мінялися слідчі. Пізніше він повторно звернувся до працівників поліції, а саме у 2016 році.

ОСОБА_7 не сприяв ніяким чином щодо відшкодування йому збитків і тому завдані збитки йому не відшкодовані, які оцінює в 4 000 доларів США при призначенні покарання поклався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що автомобіль марки «Део» вона купувала у кредит, і в 2013 році продала його по дорученню на ОСОБА_2 та ще якусь жінку, що було нотаріально оформлено. Після того нікому по даному автомобілю доручень не давала та нотаріальних дій не вчинялось.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказала, що до неї звернувся ОСОБА_2 щодо позики грошей для купівлі автомобіля. Вона погодилась і позичили 30 000 гривень. Через деякий час вона попросила ОСОБА_2 підвезти її на кладовище, однак останній сказав, що не може, так як автомобіль він позичив знайомому на два дні. В ОСОБА_2 був автомобіль марки «Део» червоного кольору. Задля гарантії повернення коштів ОСОБА_2 її прописали у співласники автомобіля і подальшого дозволу вона на перереєстрацію даного автомобіля не давала. ОСОБА_15 їй позичені гроші повернув в повній мірі.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні вказала, що два роки тому ОСОБА_7 в ОСОБА_15 позичив автомобіль марки «Део» на два дні, щоб поїхати у своїх справах і станом на сьогодні автомобіль не повернутий та не стало зв’язку із обвинуваченим. Розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 щодо продажу автомобіля не було. На скільки їй відомо, що даний автомобіль вилучений і він перебуває на штрафмайданчику. На момент передачі автомобіля, він перебував в технічно справному стані. Автомобіль ОСОБА_15 придбав у 2013 році, в тому числі за кошти позичені в ОСОБА_14. ОСОБА_15 будь-яких довіреностей на даний автомобіль нікому не давав щодо продажу та перереєстрації.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказала, що півтора року тому вона придбала автомобіль марки «Део-Сенс», 2006 року випуску. Вона з своїм чоловіком перебували у сестри її чоловіка в гостях і її чоловік ОСОБА_17 запропонував придбати даний автомобіль за 1900 доларів США, ціна така була, оскільки автомобіль не був повністю технічно справний. На наступний день вони дали заставу близько 500 доларів США за автомобіль та пізніше віддали іншу суму і поїхали в МРЕО, де відбулася перереєстрація і їй віддали номерний знак та технічний паспорт. Пізніше дізналася, що автомобіль їй продав ОСОБА_7 на її думку, якого вона бачила біля МРЕО з ОСОБА_18, які і займалися переоформленням. Гроші за автомобіль вона передала дружині ОСОБА_17 - Юлії.

На час користування автомобілем її ніхто не шукав і коли намагалися його продати, то вияснилось, що даний автомобіль перебуває в розшуку. На даний час даний автомобіль зареєстрований за нею і він знаходиться на штрафному майданчику ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні вказала, що її покійний чоловік ОСОБА_10 декілька років тому продав на виплату автомобіль марки «Форд Сієра», білого кольору чоловіку на ім’я ОСОБА_3. Пізніше стало відомо, що даний ОСОБА_3 комусь передав даний автомобіль і він зник.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні вказав, що літом 2013 року до нього звернувся ОСОБА_3 з проханням щоб він був присутній під час передачі грошей чоловіку на ім’я ОСОБА_10. Дана передача грошей в сумі 750 доларів США відбулась в районі ГПЗ м. Луцька.

Підстав ставити під сумнів показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_21, ОСОБА_19 в суду немає, так як вони є послідовні, логічні і бере їх за основу при постановленні вироку.

Крім того, його винність у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.289 ч.2 КК України підтверджується наступними доказами, а саме:

- висновком №2015003342 про те що, 27 грудня 2015 року був зафіксований факт вчинення злочину ОСОБА_7;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 лютого 2017 року згідно якого свідок ОСОБА_16 впізнала особу, яка під час перереєстрації автомобіля «Део Сенс» була представлена, як власник автомобіля;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 про те що, в нього ОСОБА_7 незаконно заволодів транспортним засобом;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23 лютого 2017 року про те що, виявлено автомобіль марки «ЗАЗ Т 12110», 2006 року випуску.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 своїми умисними діями, що виразилися у незаконному заволодінні транспортними засобами, вчиненими повторно, що завдало значної матеріальної шкоди, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.289 ч.2 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного.

Обставин, що пом’якшують та обтяжуються покарання, суд по справі не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_22 свою вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, має не зняту та непогашену у встановлений законом строк судимість, знову вчинив кримінальні правопорушення проти власності, які згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення, негативно характеризується за місцем проживання, завдані збитки потерпілим не відшкодовані, а тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкцій ст.289 ч.2 КК України.

Суд застосовує додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, так як кримінальні правопорушення вчинені з корисливих мотивів.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Судові витрати за проведення експертизи, що підтверджено документально, слід стягнути з обвинуваченого.

Речові докази підлягають вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України ( в редакції 2012 року), суд –

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.289 ч.2 КК України та призначити покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту затримання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 в доход держави судові витрати по справі за проведення автотоварознавчої експертизи №17 від 04.03.2017 року в сумі 439 (чотириста тридцять дев’ять) гривень, 80 (вісімдесят) копійок.

Речові докази: автомобіль марки «ЗАЗ Т 12110» червоного кольору, 2006 року випуску, номер кузову Y6DT1311060302777, який перебуває на зберіганні на території ОСОБА_5 ГУНП у Волинській області та свідоцтво про його реєстрацію – передати в законному володільцю ОСОБА_16.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

ГОЛОВУЮЧИЙ: