Ухвала суду № 73195567, 29.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1350/2018 Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Новак Р.В.

Доповідач Глиняний В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Паленика І.Г., Масенка Д.Є.

при секретарі Орліченко О.Ю.

за участі прокурора Жупіни О.С.

захисника ГуляєваЛ.О.

підозрюваного ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника Гуляєва Леоніда Олексійовича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 12016140040002434,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіни О.С. та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арештуз покладанням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України в межах строку досудового розслідування, а саме до 05 квітня 2018 року включно, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28. ч.4 ст.190 КК України.

Згідно ухвали, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_3, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, у зв'язку із чим дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки інші, більш м'які, запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної процесуальної поведінки.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник Гуляєв Л.О., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3,подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного домашній арешт в нічний період доби.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням кримінально процесуального закону та норм міжнародного права. Захисник зазначає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_3, не врахував доводи сторони захисту, що висновки органу досудового розслідування щодо продовження існування ризиків є безпідставними, а саме клопотання прокурора носять неконкретний та декларативний характер без посилання на реальні докази та обставини справи, які обґрунтовують причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Додає, що слідчим суддею ретельне не перевірено відповідність клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу вимогам статті 184 КПК України, не враховано характеризують дані про особу ОСОБА_3, те що останній влаштувався на нову роботу, а у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту вимушений був її залишити, що суттєво вливає на матеріальне становище в родині.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016140040002434 від 21.07.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.190, ч.2 ст.321-1, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.

21 грудня 2017 року о 12 год. 11 хв. ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

22 грудня 2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

Постановою першого заступника Генерального прокурора Сторожука Д. від 06 лютого 2018 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016140040002434 від 21.07.2016 року продовжено до шести місяців.

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіна О.С. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_3.строку тримання під цілодобовим домашнім арештом, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року задоволено та продовжено строк цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1, в межах строків досудового слідства, а саме до 05.04.2018 включно.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_3 під домашнім арештом, слідчий суддя правильно встановив, що у кримінальному провадженні наявні ризики, які дають достатні підстави вважати що існує необхідність запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити чи сховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_3 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як домашній арешт, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3. чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання апелянта на те, що в клопотанні прокурора відсутні реальні докази, які обґрунтовують причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушення доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Зокрема такими є: протокол огляду інформації, отриманої в ПрАТ «Київстар» щодо з'єднань абонентського номеру, яким користується ОСОБА_5 від 29.11.2017, згідно чого встановлено, що в період часу з 01.12.2015 по 26.09.2017, з'єднання з абонентським номером, яким користуються учасник злочинної організації ОСОБА_3; протокол огляду від 30.11.2017 розсекреченого протоколу про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру, яким користується ОСОБА_5 згідно чого, в період часу з 16.05.2017 по 30.05.2017, встановлено телефонні розмови між останнім та ОСОБА_3 з приводу звітування останнього ОСОБА_5 по коштах, отриманих злочинним шляхом, в результаті діяльності підконтрольної ОСОБА_3 структурної частини злочинної організації у м.Івано-Франківськ та подальшого розподілу таких коштів; протокол огляду від 26.11.2017 розсекреченого протоколу про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номерів , яким користується ОСОБА_3 та, яким користується ОСОБА_6, згідно чого в травні - червні 2017 року встановлено телефонні розмови між останніми, в ході яких ОСОБА_6 надає доручення ОСОБА_3 забезпечити доставки препаратів на території Західної України; протокол огляду від 22.11.2017 розсекречених протоколів про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів, яким користується ОСОБА_7 та яким користується ОСОБА_3, згідно якого встановлено телефонні розмови між останніми, які стосуються надання ОСОБА_8 вказівки останньому здійснити доставки у Львівській області, а також використовувати у злочинній діяльності реквізити ТОВ «Караван сіті експрес»;протокол огляду від 12.11.2017 розсекречених протоколів про результати здійснення негласних слідчих (розшукових), а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номерів, яким користується ОСОБА_9 та, яким користується ОСОБА_3, згідно чого між ними встановлені телефонні розмови з приводу розподілу грошових коштів, передачі частини грошових коштів ОСОБА_5, використання в діяльності товарних чеків із відтисками печаток підприємця Левченка, діяльності підконтрольного ОСОБА_3 офісу у м.Івано-Франківськ та щодо доставок препаратів; договором 09021205 про надання телекомунікаційних послуг від 01 лютого 2016 року та додатками №№1, 2, 3 до нього, укладеному між оператором телекомунікацій ПАТ «ДАТАГРУП» та ТОВ «Регіональний центр адаптивно - рецепторної терапії» (код ЄДРПОУ: 39547710), відомостями про рух коштів по рахунках ОСОБА_10, отриманими в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2016 по 23.05.2017 згідно яких встановлено загальну суму зарахованих коштів, а саме: 10 945 978,34 гривень та витрачених коштів в розмірі 14 425 057,48 гривень. Зокрема встановлено транзакції, згідно котрих, в період часу з 11.06.2016 по 15.05.2017 було перераховано грошові кошти в сумі 157 543,00 гривень на рахунки які використовується ОСОБА_3

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

З пояснень прокурора у суді апеляційної інстанції, в ході розслідування кримінального провадження встановлені нові потерпілі від інкримінованих ОСОБА_3 злочинів та не виключно встановлення нових, з якими необхідно провести слідчі дії. Дана обставина, з врахуванням того, що підозра інкримінує участь у злочинній організації, не виключає ризику впливу на потерпілих підозрюваним ОСОБА_3, за умови коли він не буде на цілодобовому домашньому арешті.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується і тим, що як встановлено проведеним розслідуванням підозрюваний був вищим керівником злочинної організації та у відповідності до цього мав вплив на інших учасників злочинного у групування підконтрольної йому структурної частини у м.Івано- Франківськ, а тому останній без належного контролю його поведінки, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може використати свій авторитет та вплив на покази інших підозрюваних, змусивши їх виконувати його вказівки та вимоги, в тому числі спрямовані на надання останніми неправдивих показань.

Зокрема, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_3підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, а тому підозрюваний без належного контролю його поведінки може переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки останнє є доволі значним терміном ув'язнення. Крім того, вказаний ризик підозрюваного до втечі також посилюється у зв'язку із наявністю в нього паспорта для виїзду за кордон.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків які продовжують існувати, а саме передбачених п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання прокурора, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_3 на свободу, на час досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються, проте, ані захисником, ані підозрюваним у судовому засіданні апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, на які вони посилаються та спростовували висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, отриманих на підставі документів долучених до клопотання прокурора, оскільки фактично сторона захисту обмежилась лише запереченнями наведених прокурором фактів та обставин.

В сукупності із вищезазначеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3.та інші обставини, які вказані в ст. 178 КПК України, а тому числі і ті, на які посилається захисник в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_3 є єдиним годувальником в сім'ї, має постійно місце реєстрації та, у нього наявні міцні соціальні зв'язки, на утриманні перебуває неповнолітня дитина, не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігти яким можливо через застосування саме такого запобіжного заходу, як домашній арешт.

Твердження апелянта про те, що слідчим суддею ретельне не перевірено відповідність клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу вимогам статті 184 КПК України, є таким що не заслуговує на увагу, з урахуванням посилань сторони обвинувачення на підставу продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та необхідність проведення певних процесуальних, слідчих (розшукових) дій, детальний перелік яких міститься у клопотанні.

Доводи захисника стосовно не врахування слідчим суддею даних які характеризують особу ОСОБА_3, та те що останній вимушений був залишити роботу на яку влаштувався у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього, не заслуговують на увагу оскільки не можуть бути самостійною підставою для скасування ухвали.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовження строку тримання особи під домашнім арештом, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіни О.С. та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України в межах строку досудового розслідування, а саме до 05 квітня 2018 року включно, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Гуляєва Л.О, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді:Глиняний В.П. ПаленикІ.Г. Масенко Д.Є.