Рішення № 73195554, 05.04.2018, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2592/17

2/154/28/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Корніюк Т.О.,

з участю сторін:

представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Свій позов мотивувало тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20 квітня 2011 року відповідач у ПАТ КБ «ПриватБанк» отримала кредит у розмірі 6900 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, відповідач своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, у зв’язку з чим станом на 18 вересня 2017 року перед банком утворилась заборгованість в загальній сумі 97 544, 98 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 5 499, 51 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 83 044, 77 грн.; заборгованості за пенею (комісією) – 3 879, 51 грн.; штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна складова) – 4 621, 19 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також стягнути понесені судові витрати у виді судового збору.

18 жовтня 2017 року ухвалою суду було відкрито провадження в даній справі.

Судові засідання в справі відкладалися за клопотаннями відповідача у зв’язку з необхідністю її звернення за правовою допомогою.

На підставі ухвали суду в даній справі від 22 грудня 2017 року задоволено клопотання представника відповідача та у зв’язку із змінами законодавства постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження із стадії підготовчого провадження. Разом з тим, задоволено клопотання відповідача та визнано обов’язковою явку до суду представника позивача, а також його зобов’язано представити суду оригінали документів (письмових доказів), які додані ним до позовної заяви.

Ухвалою суду в даній справі від 10 січня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача та зобов’язано позивача надати до суду матеріали кредитної справи відповідача, що разом із повторною неявкою до суду представника позивача стало підставою для чергового відкладення підготовчого судового засідання.

22 грудня 2017 року представником відповідача у справі подано заперечення позовних вимог, а 10 січня 2018 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги також були заперечені повністю.

В основу заперечень позовних вимог було покладено незгоду представника відповідача із проведеним ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, умовами якого було передбачено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 30% річних, а фактично, згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості, вона була нарахована за процентною ставкою в розмірі 500% річних, а за три роки 1500 %, що не відповідає договірним умовам. В той же час відповідачем спочатку заперечувався факт отримання та користування кредитними коштами, оскільки на той час банком не було надано жодних первинних підтверджуючих цей факт документів, також заперечено можливість одночасного стягнення з відповідача штрафу і пені, оскільки такий вид цивільно-правової відповідальності є подвійним, а застосування подвійної відповідальності суперечить ч.1 ст.61 Конституції України.

З врахуванням поданих позивачем документів, які витребовувалися судом, 13 березня 2018 року представником відповідача подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно вказаної заяви представник відповідача визнав факт користування ОСОБА_2 кредитними коштами, однак просив застосувати у справі правила строку загальної позовної давності 3 роки, а до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) спеціальний строк позовної давності – 1 рік. У зв’язку з цим просив позов задовольнити частково. Із врахуванням спливу трирічного строку після сплати відповідачем останнього щомісячного обов’язкового платежу за кредитним договором, провів власний розрахунок заборгованості та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 8020,71 гривень, в тому числі: 4150, 71 грн. кредиту та 3870, 01 грн. процентів за користуванням кредитом. У задоволенні вимог про стягнення пені та штрафних санкцій просив відмовити повністю.

Позивачем у справі подано відповідь на відзив, згідно якого представник ПАТ КБ «ПриватБанк» свої позовні вимоги підтримав повністю та надав свої обґрунтування заявленим позовним вимогам та запереченням доводів відповідача.

Так, в заперечення факту користування відповідачем кредитними коштами, банк зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та представив суду виписку про рух коштів по кредитному рахунку ОСОБА_2 за період з 05 січня 2000 року по 05 лютого 2018 року та фотокартку ОСОБА_2 виготовлену на фоні отриманої нею кредитної картки.

Щодо проведеного розрахунку заборгованості позивачем зазначено, що з квітня 2014 року банком були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені Наказом № СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року, згідно якого у разі виникнення прострочених зобов’язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості. Крім того позивачем зазначено, що нарахування процентів на поточну та прострочену заборгованість у поданому ним розрахунку до квітня 2014 року проводилась за формулою: N x M / 365 x Y = Z, де N – поточне тіло кредиту; M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році; Y – кількість днів за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів. З квітня 2014 року нарахування процентів на поточну заборгованість проводилось за формулою: N x M / 365 x (2 або 1) x Y = Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці); M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році; 2 або 1 – коефіцієнт процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов’язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості); Y – кількість днів за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів, а нарахування процентів на прострочену заборгованість здійснювалося за формулою: N x M / 365 x 2 x Y = Z, де N – заборгованість за кредитом (прострочене тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця); M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році; 2 – коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; Y – кількість днів за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів. У разі зміни процентної ставки розрахунок процентів на заборгованість, що виникла до зміни нараховувалась за діючою процентною ставкою на момент використання цих коштів, якщо частина боргу використана уже після зміни процентної ставки, розрахунок процентів на цю частину заборгованості здійснюється за новою процентною ставкою. Дана умова не діяла при нарахуванні процентів на прострочену заборгованість. При цьому на думку позивача, ОСОБА_2 та її представник не мають спеціальних знань для здійснення розрахунку, а тому наданий ними розрахунок не слід брати до уваги.

Нарахування одночасно штрафу та пені, які на думку позивача є різновидами неустойки та не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, були передбачені договором, а тому їх стягнення з відповідача є підставним.

Також позивачем заперечено можливість застосування строків позовної давності в даній справі, у зв’язку з тим, що у відповідності до умов договору кредиту відповідачу було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. За доводами позивача строк перевипущеної картки було визначено до останнього дня березня 2015 року, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливав 31 березня 2015 року. Позивач звернувся до суду 23 вересня 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Ухвалою суду від 06 лютого 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та пояснила, що у 2011 році отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кілька платіжних карток для перерахування на них пенсії. Заявила, що про відкриття для неї позивачем кредитного рахунку не знала, про це її ніхто не повідомляв, а при знятті готівкових коштів із банківського рахунку за допомогою отриманих платіжних карток вважала, що це її пенсія, якою вона вправі розпоряджатися на власний розсуд. В даний час зрозуміла, що використовувала кредитні кошти, визнала факт їх використання у незначних сумах, разом з тим зазначила, що сплата боргу за нарахованими банком у позовних вимогах процентами для неї є непосильною.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судових засіданнях позовні вимоги заперечив частково, визнав факт використання відповідачем кредитних коштів, а також кінцеву заборгованість за кредитом в розмірі 5 499, 51 гривень, однак не погодився із принципом нарахування та сумою нарахованих банком процентів, та просив застосувати в даній справі правила позовної давності, з приводу якої подав заяву, а тому стягнути з відповідача борг в межах трирічного строку в сумі 8020,71 гривень за вказаним ним у заяві розрахунком.

Заслухавши позиції сторін, проаналізувавши подані сторонами докази в їх сукупності як в підтвердження позовних вимог, так і їх спростування, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статтей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем за ухвалою суду про витребування доказів подано до суду оригінал «Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» від 30 квітня 2010 року (далі – ОСОБА_4), який був підписаний відповідачем ОСОБА_2 і даний факт нею не заперечувався.

Разом із заявою-анкетою від 30 квітня 2010 року позивачем до суду подано також копії сторінок паспорта громадянина України серії АС827183, виданий на ім’я ОСОБА_2, які нею особисто були завірені підписом і даний факт також не заперечується відповідачем та підтверджує достовірність підписання нею згаданої вище ОСОБА_4.

У відповідності до змісту ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім’я платіжну картку «Кредитка «Універсальна»». ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 погодилась з тим, що ця ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що ознайомилась і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Разом з тим взяла на себе обов’язок виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

Відтак, при укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

Відповідно до укладеного договору б/н від 30 квітня 2010 року ОСОБА_2 отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном їх повернення, що відповідає строку дії картки.

При цьому, за відомостями викладеними у позовній заяві, розмір відсотків за користування кредитом було погоджено з відповідачем при укладенні договору, і він становив 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивачем не подано до суду жодного належного доказу, в тому числі довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», які погоджені сторонами та скріплені підписом відповідача від 30 квітня 2010 року.

В той же час стороною відповідача в судових засіданнях встановлений 30% розмір відсотків при укладенні договору було визнано, а в підтвердження зазначеного факту представлено надану банком при укладенні договору ОСОБА_5 клієнта за кредиткою «Універсальна, тарифний план 55 днів», згідно якої базова процентна на залишок заборгованості (після закінчення пільгового періоду) визначена в розмірі 2,5% в місяць (2,5 х 12 = 30% річних).

Існування розміру процентної ставки 2,5 % в місяць також підтверджується поданим позивачем витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універасльна, 55 днів пільгового періоду».

Згідно ОСОБА_5 клієнта, яку отримала в банку відповідач ОСОБА_2, основними умовами (тарифами) у користуванні нею кредиткою «Універсальна» були: вартість оформлення – 0 гривень; тип картки – MasterCard Mass; валюта картрахунку – гривня; розмір кредитного ліміту встановлюється в індивідуальному порядку і може переглядатися банком в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта; пільговий період - до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); розмір обов’язкового щомісячного платежу – 7 % від заборгованості (але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості); базова процентна ставка на залишок заборгованості (після закінчення пільгового періоду) – 2,5 %; базова процентна ставка на залишок особистих коштів (більше 100 грн.) – 10%; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів – 1% від загальної суми заборгованості, але не менше 30 грн. за кожним випадком прострочення платежу; штраф у разі порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів – 500 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; комісії (різних видів, - не мають значення для даної справи).

При цьому суд звертає увагу на те, що договором (тарифами), на момент його укладення, не було передбачено нарахування процентів на прострочену заборгованість за кредитом, а також подвійних процентів на суму всієї заборгованості.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг відповідач дав згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, а також надав Банку право в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання кредитного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання послуг. Аналогічна інформація щодо розміру кредитного ліміту була зафіксована у ОСОБА_5 клієнта, яка була надана ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору.

У відповідності до інформації, викладеної у позовній заяві, а також згідно наданої позивачем довідки від 05 лютого 2018 року про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 (картрахунок 5577212901231954 від 26 березня 2009 року), відповідач отримувала кредит у виді встановленого банком кредитного ліміту: 02 травня 2010 року в розмірі 200 гривень; 17 грудня 2010 року в розмірі 3000 гривень; 22 січня 2011 року в розмірі 3600 гривень; 04 березня 2011 року в розмірі 4200 гривень; 23 квітня 2011 року в розмірі 5000 гривень; 18 лютого 2013 року в розмірі 6900 гривень; 11 березня 2014 року в розмірі 6060 гривень; 17 липня 2014 в розмірі 5500 гривень.

При цьому суд звертає увагу, що згідно вказаної довідки строк дії кредитної картки (картрахунок 5577212901231954) визначений до березня 2015 року, в той же час відповідачем подано суду для огляду в судовому засіданні оригінал кредитної картки № 5577212703752124, строк дії якої було визначено до листопада 2014 року.

Разом з тим як позивачем, так і відповідачем, не заперечувався факт отримання ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» кількох карток для користування кредитними коштами та отримання пенсії.

Згідно поданої до суду позивачем виписки по картрахунку 5577212901231954 за період з 05 січня 2000 року по 05 лютого 2018 року, ОСОБА_2 користувалась кількома картками із № 5577212703752124, за якою проводились практично усі трансакції, також іншими №№ 5457…9470 та 9992…0617, за якими розрахунки практично не проводились.

Вказаною випискою по рахунку ОСОБА_2 також підтверджуються факти зняття нею готівкових коштів у банкоматах розташованих у м. Володимир-Волинському, проведення відповідачем розрахунків у магазинах, а також періодичного поповнення даного рахунку готівковими коштами у банкоматах (внесення депозиту). Такі операції відбувалися із 07 травня 2010 року, продовжувалися протягом 2010-2014 років, а остання операція переведення особистих засобів (поповнення картки), здійсненої відповідачем зафіксована 15 березня 2014 року на суму 350 гривень. Після 15 березня 2014 року жодного руху коштів по даному рахунку, крім як автоматичного нарахування позивачем процентів та штрафних санкцій, не зафіксовано.

Отже, випискою по рахунку ОСОБА_2 доказуються факти користування нею кредитними коштами, а також її обізнаність у необхідності систематичного поповнення рахунку для погашення кредиту.

Разом з тим, даною випискою щодо руху коштів по рахунку також підтверджується і автоматичне перерахування банком коштів з інших рахунків відповідача в рахунок погашення (зменшення) заборгованості по кредиту.

ОСОБА_4 кредитний договір відповідач у відповідності до п.2.1.1.12.9 Умов та Правил надання банківських послуг доручила банку списувати з будь-якого рахунку, відкритого в банку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов’язань. Згідно п. 2.1.1.3.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта, в межах, встановлених цими договорами (договірне списання) в межах платіжного ліміту картрахунку.

Випискою по рахунку ОСОБА_2 також стверджується, що станом на 31 січня 2018 року позивачем нараховано загальну заборгованість на суму 133 147, 34 гривень

Суд зауважує, що в частині користування відповідачем кредитними коштами виписка по картрахунку 5577212901231954 за період з 05 січня 2000 року по 05 лютого 2018 року узгоджується із доданим позивачем до позовної заяви розрахунком заборгованості за договором № б/н від 30.04.2010 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_2, станом на 18.09.2017 року (далі – ОСОБА_6).

ОСОБА_6 також підтверджуються факти користування відповідачем ОСОБА_2Є кредитними коштами, у зв’язку з чим у неї виникла заборгованість як по кредиту, так і по процентах за його користування. Сальдо поточної заборгованості за кредитом, а також сальдо, на яке проценти не нараховуються у пільговий період станом на 30 травня 2014 року стабілізувалося та по даний час є незмінним і становить, відповідно, 5298, 99 гривень та 200, 52 гривень, а разом 5 499, 51 гривень.

Відтак ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за кредитним договором від 30 квітня 2010 року перед відповідачем ОСОБА_2Є виконав у повному обсязі, надавши їй у користування кредитні кошти. ОСОБА_2 в свою чергу протягом 2010-2014 років користувалася наданими кредитними коштами, частково сплачувала заборгованість особисто, а частково погашення заборгованості здійснювалась банком автоматично шляхом списання грошових коштів з інших відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунків.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В судовому засіданні сторона відповідача не оспорювала, погодилась та визнала факт використання кредитних коштів відповідачем із вказаним залишком по тілу кредиту на суму 5 499, 51 гривень.

Однак сторона відповідача не згідна із нарахуванням позивачем процентів за користування кредитом.

У відповідності до п.2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг, за користуванням кредитом і овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів в році.

Згідно пункту 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг до прав банку входить проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то рахується, що клієнт приймає нові умови.

У відповідності до п. 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг, до обов’язків банку входить не рідше одного разу в місяць способом зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписки про стан картрахунків і про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи Internet-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Як вбачаться з матеріалів справи, а саме згідно витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та проведеного позивачем ОСОБА_6 станом на 18.09.2017 року, базова процентна ставка в місяць за тарифом обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» протягом дії кредитного договору із ОСОБА_2 змінювалася тричі: станом на момент укладення договору вона становила 2,5 %; за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9 %; а за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6 %.

Разом з тим за інформацією наданою банком у відповіді на відзив, з квітня 2014 року банком були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року, згідно якого у разі виникнення прострочених зобов’язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості. В підтвердження даного факту позивачем надано не засвідчену належним чином роздруківку з невідомого джерела із посиланням на згаданий наказ.

За доводами позивача викладеними у позовній заяві, інформація щодо зміни тарифів банку публікувалася та знаходиться на банківському сайті htpp://privatbank.ua/terms/pages/70.

Судом було перевірено посилання позивача на вказану інтернет-сторінку та встановлено, що вона не містить жодної інформації про будь-які тарифи, а містить посилання на архіви договорів, які були актуальними станом з 01 квітня 2012 року по теперішній час та архів новин надання банківських послуг. Більше того, електронні посилання на актуальні для цієї справи редакції Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема станом на 01 травня 2014 року (коли було запроваджено нарахування банком процентів на прострочену заборгованість) та 01 вересня 2014 (коли було внесено зміни до тарифів), є недійсними та не працюють. Тобто за вказаною позивачем інтернет-адресою відсутні примірники чинних на той час Умов та Правил надання банківських послуг. В свою чергу з інших наявних на сторінці редакцій Умов та Правил надання банківських послуг (в тому числі і станом на сьогоднішній день) не вбачається будь-якої інформації про нарахування подвійних процентів на суму заборгованості та процентів на прострочену заборгованість за кредитом. Моніторинг усіх статтей починаючи з 2010 року по даний час у розділі «архів новин» на вказаній позивачем сторінці показав, що в ньому також відсутня будь-яка інформація як щодо зміни тарифів, так і нарахування подвійних процентів на суму заборгованості та процентів на прострочену заборгованість.

Офіційна сторінка позивача htpp://privatbank.ua взагалі не містить жодної інформації щодо будь-яких наказів чи інших нормативних або розпорядчих документів по ПАТ КБ «ПриватБанк». Представником позивача в судовому засіданні було підтверджено, що такі документи є внутрішнього використання та до загального доступу не публікуються.

Актуальна станом на сьогоднішній день інформація щодо тарифів кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не містить жодної інформації про можливість нарахування подвійних процентів на суму заборгованості.

У представленій позивачем ОСОБА_7 ОСОБА_2 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку міститься записи про її місце проживання, а також контактний номер телефону. Будь-яка інформація про її підключення до системи Internet-banking (Приват24) або до комплексу Mobile-banking відсутня. Разом з тим зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку htpp://privatbank.ua, з якими відповідач зобов’язалась ознайомлюватися.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» № 661-VI від 12 грудня 2008 року, Цивільний кодекс України було доповнено ст.10561.

Згідно норм визначених ч.ч. 1-4 ст.10561 ЦК України, які діяли в редакціях станом на дати видання позивачем наказу № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року (щодо нарахування подвійних процентів на прострочену заборгованість), а також станом на 01.09.2014 року та 01.04.2015 року (дати внесення змін до тарифів щодо базової процентної ставки), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відтак, позивачем в судовому засіданні не представлено жодного доказу письмового повідомлення відповідача про застосування нарахування процентів на прострочену заборгованість за кредитом, а також про зміни тарифів щодо базової місячної процентної ставки. В той же час позивачем не надано жодного доказу щодо надання згоди відповідача на здійснення таких дій.

ОСОБА_5 клієнта, де наведені тарифи кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка є частиною кредитного договору із ОСОБА_2, слідує, що сторони не доходили згоди, що додатково буде мати місце подвійне нарахування відсотків, а також характеристика «процентна ставка за прострочену заборгованість» - відсутні. Відсутня у даній пам’ятці будь-яка інформація і щодо можливості зміни тарифного плану банком в односторонньому порядку без повідомлення позичальника.

Із врахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що незважаючи на визначений п.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг обов’язок позичальника отримувати виписки про стан картрахунків та про здійснені операції за картрахунками, ПАТ КБ «ПриватБанк» в порушення ч.4 ст.10561 ЦК України, а також в порушення п.п. 1.1.3.2.3 та 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг, не виконав свого передбаченого Законом та Договором обов’язку щодо письмового інформування позичальника про зміну нарахування подвійної процентної ставки на прострочену заборгованість та про зміну тарифів базової процентної ставки, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за поданим ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_6 несплачених процентів на поточну та прострочену заборгованість станом на 18 вересня 2017 року є безпідставними.

На невідповідність наданого позивачем ОСОБА_6 заборгованості за договором № б/н від 30.04.2017 року, укладеним з ОСОБА_2 станом на 18 вересня 2017 року, вказує і те, що ПАТ КБ «Приватбанк» уже з моменту укладення договору у 2010 році проводить нарахування процентів за прострочену заборгованість, хоч за доводами позивача їх було запроваджено у дію наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року.

У наданій до суду відповіді на відзив позивач вказав, що нарахування процентів на поточну та прострочену заборгованість у поданому ним розрахунку до квітня 2014 року проводилась за формулою: N x M / 365 x Y = Z, де N – поточне тіло кредиту; M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році; Y – кількість днів за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів. З квітня 2014 року нарахування процентів на поточну заборгованість проводилось за формулою: N x M / 365 x (2 або 1) x Y = Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці); M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році; 2 або 1 – коефіцієнт процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов’язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості); Y – кількість днів за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів, а нарахування процентів на прострочену заборгованість здійснювалося за формулою: N x M / 365 x 2 x Y = Z, де N – заборгованість за кредитом (прострочене тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця); M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році; 2 – коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; Y – кількість днів за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів.

Однак, суд критично відноситься до зазначених позивачем формул, оскільки позивачем не зазначено, яким наказом останні встановлювалися, джерело походження таких розрахунків, термін їх дії, тощо. Крім того, посилання позивача, що з квітня 2014 року діють вищевказані формули нарахування, не відповідають інформації розміщеній на офіційному банківському сайті https://privatbank.ua/0670/, з якої слідує, що розрахунок процентів за карткою «Універсальна» має проводиться за кожний календарний день використання кредитних коштів за формулою: сума заборгованості х кількість днів використання коштів х 2,9 % (діюча базова процентна ставка) х 12 / 365, де: 365 – стала величина (кількість днів у році); 2,9% – стала величина (щомісячна процентна ставка згідно з тарифами); 12 – стала величина (кількість місяців у році). ОСОБА_6 проводиться окремо за кожною транзакцією клієнта, що призводить до змінення суми заборгованості. Нарахування процентів проводиться в останній день місяця після закінчення пільгового періоду. Під час розрахунку процентів цифри, починаючи з третього знака після коми, відкидаються.

Стороною відповідача в справі було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності та подано про це письмову заяву.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересів.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст. 267 ЦК України).

У відповідності до правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Також, у правовій позиції Верхового Суду України, викладеній у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

В даному випадку, що стосується кредитного договору з ОСОБА_2 кінцевим терміном повернення кредиту є термін закінчення строку дії кредитної картки. При цьому незалежно від того чи це листопад 2014 року за кредитною карткою № 5577212703752124, якою користувалася відповідач та за якою було проведено практично всі трансакції (оригінал якої було досліджено в судовому засіданні), чи це інша картка в межах обслуговування того ж картрахунку, строк дії якої за доводами позивача закінчується у березні 2015 року, в будь-якому випадку позивач звернувся до суду 23 вересня 2017 року, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності. Відтак вимога про стягнення 5499, 51 гривень заборгованості за кредитом (тіла кредиту) підлягає до задоволення у повному обсязі.

Розмір заборгованості за кредитом відповідачем не заперечувався та не спростовувався.

В той же час, враховуючи обґрунтування, які були наведені вище, суд констатує, що наведений позивачем розрахунок за процентами станом на 18 вересня 2017 року в сумі 83044, 77 гривень є безпідставним, оскільки таке нарахування відбувалося із порушенням ПАТ КБ «Приватбанк» покладених на нього Законом та Договором обов’язків щодо письмового повідомлення позичальника про зміну тарифів за місячною базовою процентною ставкою, а також безпідставного нарахування відповідачу подвійних процентів на поточну і прострочену заборгованість за кредитом.

Відтак суд приходить до висновку, з врахуванням заяви про застосування строків позовної давності, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 4926, 96 гривень процентів за користування кредитом в межах строку позовної давності за період з 18 вересня 2017 року (дата, за якою позивач просить стягнути борг при зверненні до суду) по 23 вересня 2014 року (дата в межах трирічного строку позовної давності від дати звернення до суду – 23 вересня 2017 року).

Для розрахунку заборгованості за процентами суд використав формулу, яка знаходиться у загальному доступі на офіційному банківському сайті https://privatbank.ua/0670/ та декларується позивачем для розрахунку суми процентів за користування кредитом при використанні картки «Універсальна». Оскільки заборгованість за кредитом протягом всього часу розрахунку процентів є сталою (незмінною) та становить 5499, 51 гривень, то розрахунок заборгованості за процентами за три роки в межах позовної давності станом на 18 вересня 2017 року здійснений наступним чином: (5499, 51 х 365 х 2,5% х 12 / 365) + (5499, 51 х 365 х 2,5% х 12 / 365) + (5499, 51 х 360 х 2,5% х 12 / 365) = 4926, 96 гривень. Де, 5499, 51 гривень – заборгованість за кредитом, 365 – кількість днів у році; 2,5 % - щомісячна процентна ставка згідно з договірними тарифами; 12 – кількість місяців у році; 360 – (кількість днів використання коштів в період з 23 вересня 2016 року по 18 вересня 2017 року, тобто без врахування 5 днів, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості станом на 18 вересня 2017 року, а позов поданий до суду 23 вересня 2017 року).

При цьому, для розрахунку відсотку за користування кредитними коштами, суд взяв саме 30% річних, або ж 2,5 % місячних, які були визначені в договірних умовах із ОСОБА_2 станом на 30.04.2010 року, і які були погоджені сторонами.

Матеріали справи не містять достовірних доказів, які б свідчили, що до кредитних зобов’язань, що виникли у ОСОБА_2 перед позивачем може за певних умов бути застосована інша відсоткова ставка, ніж 2,5 % місячних.

Крім того, позовна заява також містить посилання на встановлення банком відсоткової ставки саме 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Необґрунтованими та бездоказовими є вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 3879, 51 гривень пені (комісії).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що банком не надано належного розрахунку пені, який би відповідав поняттю пені, що визначена ст. 549 ЦК України (розрахунок сум за кожен день прострочення).

Відповідно до Умов кредитування передбачено, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми кредитної заборгованості з врахуванням процентів і комісій.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача пені не може бути задоволена, оскільки вона належним чином не обґрунтована та фактично це є подвійною відповідальність відповідача за неналежне виконання зобов’язання.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути штраф в розмірі 1021, 32 гривень з розрахунку: (5499, 51 гривень (заборгованість за кредитом) + 4926, 96 гривень (заборгованість за процентами)) х 5% + 500 гривень, відповідно до Умов кредитування = 1021, 32 гривень.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ПАТ КБ «ПриватБанк» було заявлено позов про стягнення 97 544, 98 гривень заборгованості за кредитним договором, судом ухвалено стягнути з відповідача в користь позивача 11 447, 79 гривень, отже в даному випадку задоволено позовні вимоги на 11, 74 %.

Отже у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 187, 84 гривень, з розрахунку 11,74 % х 1600 гривень (судовий збір за подання позовної заяви) = 187, 84.

На підставі викладеного, керуючись ст.61 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 526, 527, 530, 549, 634, 1048, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 269 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р: 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 30.04.2010 року, яка склалась станом на 18 вересня 2017 року в розмірі 11 447 (одинадцять тисяч чотириста сорок сім ) грн. 79 коп., та складається з наступного:

- 5499 (п’ять тисяч чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 51 коп. - заборгованість за кредитом;

- 4926 (чотири тисячі дев’ятсот двадцять шість) грн. 96 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1021 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 32 коп.- штраф.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 84 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2018 року.

За ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 квітня 2018 року в порядку ст.269 ЦПК України виправлено арифметичні помилки, які були допущені судом при складанні вступної та резолютивної частини рішення (короткого рішення) в даній справі.

Головуючий (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер