Постанова № 73194352, 26.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Р.О.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"26" березня 2018 р. Справа № 280/1164/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кошиль О.Ю.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від "13" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Коростишівського об'єднанання управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року позивач звернувся з позовом до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо незаконного зменшення розміру пенсії, призначеної у відповідності до положень Закону України "Про державну службу", зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії у відповідності до положень Закону України "Про державну службу" у повному обсязі без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути з відповідача недоплачені кошти у розмірі 204484,20 грн. за 74 місяці.

Постановою Коростишівського районного суду від 13 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо незаконного зменшення розміру пенсії, призначеної у відповідності до положень Закону України "Про державну службу".

Зобов'язано Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 у відповідності до положень ст.37-1 Закону України "Про державну службу", виходячи з розміру 80% від встановленого відповідного розміру заробітної плати 16058 грн. 00 коп., без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.09.2017 року.

Зобов'язано Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області виплатити ОСОБА_3 різницю виплаті пенсії, починаючи з 01.01.2013 по 01.08.2017 включно, що становить 151944 грн. 80 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Коростишівського районного суду від 29.04.2013, яка була залишена без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок, нарахування та виплату пенсії у відповідності до положень ст.37-1 Закону України "Про державну службу" з встановленого розміру заробітної плати 16058 грн.

Як наслідок, розмір пенсії, яку мав би отримувати позивач, на його думку становить 13503,30 грн., однак, розмір щомісячної пенсії, яку фактично отримував позивач, становить 10740 грн. Зазначає, що на неодноразові звернення провести перерахунок та виплату пенсії згідно судових рішень відповідач не реагує.

17.08.2017 позивач отримав відповідь з Коростишівського ОУПФУ у Житомирській області, згідно якої тимчасово до 31.12.2017 максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн. Відмову перерахувати йому пенсії та виплачувати у встановленому законом порядку позивач вважає протиправною, такою, що суперечить чинному законодавству і оскільки відповідач протиправно протягом 74 місяців не доплачував йому пенсію, на даний час має місце заборгованість, яка становить 204484,20 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідним рішенням Коростишівського районного суду від 29.04.2013 визнано протиправною відмову управління ПФУ у Коростишівському районі у перерахунку призначеної пенсії з 01.01.2013 та зобов'язано управління ПФУ у Коростишівському районі провести позивачу перерахунок, нарахування та виплату пенсію у відповідності до положень ст.37-1 Закону України "Про державну службу" з 01.01.2013 з встановленого розміру заробітної плати 16058. Однак, позивачу виплачується пенсія у розмірі 10740 грн.

Зазначене випливає з того, що згідно ч.1 ст.90 "Про державну службу"№889-VIII від 10.12.2015 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У відповідності до ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово по 31.12.2017 максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн. Оскільки зазначені положення закону не визнавались неконституційними, вважає вимоги позивача необґрунтованими.

Крім того, відповідач зазначає і про те, що суд безпідставно розглянув позовні вимоги, які були предметом розгляду, з порушенням встановленого законом процесуального строку на звернення до суду. Вважає, що про порушення свого права позивач дізнався 01.01.2013 року, а тому частина позовних вимог мала бути залишена без розгляду.

Надаючи оцінку зазначеним доводам колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначалося, рішенням Коростишівського районного суду від 29.04.2013 визнано протиправною відмову управління ПФУ у Коростишівському районі у перерахунку призначеної пенсії з 01.01.2013 та зобов'язано управління ПФУ у Коростишівському районі провести позивачу перерахунок, нарахування та виплату пенсію у відповідності до положень ст.37-1 Закону України "Про державну службу" з 01.01.2013 з встановленого розміру заробітної плати 16058 грн.

При цьому спірні правовідносини між сторонами, які були вирішені відповідними судами, зводились виключно до того, чи мав позивач право на перерахунок пенсії, призначеної згідно Закону України "Про державну службу" у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих суддів.

Спору стосовно відсоткової величини отримуваної пенсії між сторонами не виникало і зазначені вимоги ні судом першої інстанції, ні Житомирським апеляційним адміністративним судом (постанова від 17.09.2013 року) не розглядалися (а.с.114-121).

До моменту виконання рішення суду основний розмір пенсії позивача, що визначався як 90% від заробітку, складав 3515,4 грн. (заробіток 3906 грн.).

Після виконання рішення суду (розпорядження №144102 від 28.05.2013 року та від 13.12.2013 року) основний розмір позивача був визначений у розмірі 80% від заробітку, що становить 12846,40 і відповідає визначеному судом розміру заробітної плати 16058 грн. При цьому розмір пенсії, що підлягав до виплати "на руки" становив 8940 грн. (а.с.122-123).

Таким чином, відповідачем не лише було обмежено певним розміром пенсію позивача, яка підлягала дод виплати йому на руки, а і переглянуто відсоткову величину цієї пенсії від розміру заробітної плати шляхом її зменшення з 90% до 80%.

Отримуючи пенсію щомісячно, позивач упродовж більше аніж 3 років до суду з позовом не звертався. При цьому з листів відповідача слідує, що про проведений йому перерахунок позивач повідомлявся у ще у 2013 та 2014 роках.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Аналогічні положення містить КАС України (в редакції з 15.12.2017 року).

Так, ч.2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до чч.3-4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 3 ч.1ст.315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позивач про порушення своїх прав, які виразилися в обмеженні розміру його пенсії міг дізнатися найпізніше у січні 2014 року, коли отримав пенсію після виконання судового рішення згідно розпорядження від 13.12.2013 року. Тим більше, що пенсія ним отримувалася щомісячно, а тому він мав можливість перевірити правильність її нарахування.

З позовом до суду позивач звернувся 28.08.2017 року. При цьому ним жодним чином не обґрунтовано причини такого тривалого пропуску строку на звернення до суду.

З цих підстав, колегія приходить до висновку, що його позовні вимоги з 29.04.2013 року по 28.02.2017 року підлягають залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, а судове рішення у відповідній частині скасуванню.

Щодо дій відповідача, які виразилися у перегляді розміру пенсії у відсотковому відношенні до заробітної плати з 90 до 80 відсотків, то по день розгляду справи судом апеляційної інстанції такі дії відповідача позивачем не оскаржені. У позовній заяві він просить відновити йому виплату пенсії в розмірі 80% від заробітної плати.

Наведене теж вказує на обізнаність позивач щодо розміру, який виплачувався йому з 2013 року.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відновити виплату пенсії в розмірі 80% від заробітної плати 16058, то з цього приводу вважає за необхідне відзначити наступне (в частині вимог з 29.02.2017 року).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень ст.37 Закону "Про державну службу" №3723-ХІІ (в редакції чинній на момент призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1% заробітку, але не більше 90 % заробітної плати.

Водночас відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774- VІІІ від 06.12.2016, були внесені зміни до ч.3 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частини 7 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.3 ст.76 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тимчасово по 31.12.2017 року не може перевищувати 10740 грн.

Як свідчать матеріали справи, у 2017 році позивачу нараховувалася пенсія в розмірі 80% від заробітної плати 16058 грн., що складало 12846,40 грн., однак її розмір на виконання вище зазначеного закону відповідачем обмежувався до 10740 грн.

Враховуючи, що зазначений закон неконституційним не визнавався, дії відповідача, щодо виплати позивачу пенсії були правомірними.

Зазначені обставини судом першої інстанції помилково не були враховані, що призвело до не правильного вирішення справи. З цих підстав колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову у цій частині.

Крім того, враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції виноситься в березні 2018 року, колегія суддів вважає за необхідне перевірити правомірність дій відповідача до дня винесення судового рішення.

Відповідно до норм, що наведені вище, з 01.01.2018 року максимальний розмір пенсії обмежується десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які стратили працездатність (13730 грн.). Розмір пенсії позивача згідно рішення суду становить 12846,40 грн. і з 01.01.2018 року виплачується йому на руки, оскільки не перевищує цю величину. За таких обставин дії відповідача не порушують його прав.

Наведене дає підстави для відмови йому у задоволенні позову в іншій частині.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково, постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від "13" жовтня 2017 р. скасувати,

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги за період з 29.04.2013 року по 28.02.2017 року залишити без розгляду.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "03" квітня 2018 р.