Постанова № 73194231, 05.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/4827/17 Головуючий у 1-й інстанції: Галичанський О.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

05 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 лютого 2018 року (головуючий суддя: Галичанський О.І.) у справі №725/4827/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на неправомірність винесення 06 жовтня 2017 року начальником Чернівецької митниці Державної фіскальної служби Салогором М.М. постанови у справі про порушення митних правил № 1759/40800/17, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено штраф у розмірі 856523,36 гривень, як такої, що винесена відповідачем за відсутності факту встановлення всіх обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил, зокрема і тих, які свідчать про відсутності у нього умислу на скоєння цього порушення.

Крім того позивач стверджував, що визначений оскаржуваною ним постановою у справі про порушення митних правил розмір несплачених митних платежів визначений відповідачем на підставі службової записки № 920/24-70-19-32 від 08.09.2017 року, що прямо порушує положення ст. 57 МК України.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №1759/40800/17 від 06 жовтня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, закрито провадження у справі.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, пояснюючи власну позицію щодо заявлених позивачем вимог, зазначив, що дії ОСОБА_2, які були спрямовані на вибір спрощеного порядку оформлення спірного транспортного засобу, вчинені ним умисно з метою ухилення від зобов'язання сплати митних платежів в сумі 218 844,12 гривень, оскільки маючи статус "громадянина-резидента" (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2., паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 08.12.2008 року органом 7310) ним, в якості підстави для вивезення за межі митної території України автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Румунія, державний номер НОМЕР_7, VIN-код НОМЕР_3, рік випуску 2003 p., об'єм двигуна 2148 см. куб., тип двигуна «дизель», було надано для посвідчення власної особи надання паспортний документ громадянина Республіки Румунія НОМЕР_4, виданого 29.03.2016 року, на ім"я "ОСОБА_2" згідно положень ст.380 Митного кодексу України в порядку, передбаченому для "громадян -нерезидентів".

Також, апелянт додає, що у службовій записці Управління адміністрування митних платежів Чернівецької митниці ДФС, для визначення вартості транспортного засобу використовувалися Інтернет ресурси, можливість використання яких передбачена Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395. Крім того, апелянт посилається на зазначення у вказаній службовій записці факторів, які б надали можливість більш точно визначити митну вартість автомобіля. Однак, за відсутністю вказаних факторів, згідно положень Методики, митна вартість визначається за інформацією, отриманою з мережі Інтернет, що і було зроблено митним органом.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 06.09.2017 року о 16 год. 08 хв. на територію п/п «Порубне» в зону митного контролю в'їхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Румунія, державний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2, який прямував з України до Румунії в приватних справах.

Як на підставу для переміщення транспортного засобу позивачем до митного контролю було надано контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору», закордонний паспорт громадянина Румунії НОМЕР_4, виданий 29.03.2016 року на ім'я ОСОБА_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

Під час проведення митних формальностей, зокрема огляду транспортного засобу позивача, в салоні автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Румунія, державний номер НОМЕР_6, у речовому ящику з правого боку передньої панелі серед речей та документів, було виявлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 08.12.2008 року органом 7310.

Посадовою особою митниці відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №1759/40800/17 від 06.09.2017 року, в якому зазначено, що позивач, маючи статус громадянина-резидента, при перетині митного кордону України автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Румунія, державний номер НОМЕР_6 в режимі "тимчасового ввезення", надав паспортний документ громадянина Румунії, який є підставою для надання пільг, а саме незастосування заходів щодо гарантування при ввезенні транспортного засобу особистого користування.

06.10.2017 року заступником начальника Чернівецької митниці ДФС винесено постанову № 1759/40800/17 про притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 856532,36 гривень (згідно постанови від 01.12.2017 року розмір штрафу виправлено на 656532,36 гривень ) ( а.с. 35-36).

З висновків, викладених у постанові від 06.10.2017 року вбачається, що дії громадянина України ОСОБА_2 кваліфіковано, як дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Позивач, не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою та фактом притягнення його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, визнавши доводи позивача обгрунтованими, ухвалив позовні вимоги останнього задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1759/40800/17 від 11 жовтня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, закривши провадження у справі.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт наявності у позивача паспорта громадянина України не може бути доказом того, що його дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу. На переконання районного суду, з протоколу про порушення митних правил та постанови про порушення митних правил, вина позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України та спеціальна мета ухилення від сплати митних платежів не встановлена та не доведена.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб (ч. 4 ст. 380 МК України).

Положеннями ст. 485 МК України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.

Разом з тим, правопорушення передбачене ст. 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема: діяння, спрямоване ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів, та причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_2 під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Румунія, державний номер НОМЕР_7, як підставу для переміщення транспортного засобу до митного контролю, окрім іншого, надав закордонний паспорт громадянина Румунії.

Відповідно до п.1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України", якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Згідно листа Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 15.09.2017 року №73.01/13774 власник паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 08.12.2008 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 05.01.2012 року значиться зареєстрованим за місцем проживання: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Купка, за паспортом громадянина України серії НОМЕР_8 від 22.12.2011 року.

Окрім того, міграційним органом засвідчено, що позивач із заявою про отримання дозволу на виїзд на ПМП з України не звертався (а.с. 20).

Довідкою Сучевенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 21.09.2017 року №1716 засвідчено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи зареєстрованим в с. Купка Глибоцького району Чернівецької області, фактично проживає в АДРЕСА_1

Положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року № 3857-XII, п. 17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 року №201 встановлено, що документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Згідно матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання позивача за кордоном.

Разом з тим, із заявою про вихід з громадянства України позивач також не звертався.

Підсумовуючи викладене та враховуючи факт наявності у позивача на момент вивезення за межі митної території України автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Румунія, державний номер НОМЕР_7, як паспорта громадянина України для виїзду за кордон, так і паспорта громадянина Румунії, з огляду також і на те, що він має постійне місце проживання на території України, колегія суддів доходить до переконання, що ОСОБА_2 у правових відносинах з Україною виступає саме як громадянин України, маючи при цьому статус громадянина - резидента.

Пунктом 50 ч. 1 ст. 4 МК України містить визначення, що резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Отже, враховуючи відсутність у позивача документів, які підтверджують його постійне місце проживання на території Румунії, позивач являється резидентом і зобов'язаний дотримуватися митних правил встановлених для громадян (резидентів) України та у даному випадку при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу повинен сплатити усі необхідні митні платежі.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що при наявності паспортів двох держав - України та Румунії, громадянин України (резидент) ОСОБА_2 свідомо подав саме паспорт громадянина Румунії, як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів. Саме на ухилення від сплати обов'язкових платежів були спрямовані дії позивача, що підтверджує наявність в його діях умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений ст. 485 Митного кодексу України.

Окрім того, суд першої інстанції, встановивши, що розмір митних платежів визначений позивачу на підставі службової записки Управління адміністрування митних платежів Чернівецької митниці ДФС та за допомогою Інтернет ресурсів, дійшов висновку про неправомірність визначення митної вартості автомобіля зазначеним способом.

Судова колегія не погоджується з вказаним.

Зокрема, згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Основний метод визначення митної вартості в цьому випадку не застосовувався, оскільки він використовується при ввезенні на територію України транспортного засобу в режимі «імпорт» та при добровільному декларуванні цього транспортного засобу. В цьому випадку транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Румунія, державний номер НОМЕР_7, ввозився на територію України в митному режимі «тимчасового ввезення», тобто декларування цього транспортного засобу не відбувалося. Таким чином, визначення митної вартості транспортного засобу відбувалося за одним з другорядних методів.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №725/2009/17.

В силу положень частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, погоджуючись з доводами відповідача, вважає, що судом першої інстанції порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи внаслідок чого ухвалене рішення не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У зв'язку з чим судам необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, ухваливши судове рішення про задоволення позову, внаслідок чого допустив неправильне застосування норми матеріального права, що відповідно до положень ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області задовольнити повністю.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби в Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2018 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.