Постанова № 73194142, 29.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6066/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 р. (ухвалене суддею Заічко О.В., повний текст якого складено 25.01.2018 р.) по справі № 820/6066/17

за позовом ОСОБА_2

до Харківського міського центру зайнятості

про визнання незаконною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського міського центру зайнятості, в якому просив: визнати незаконною бездіяльність відповідача під час здійснення прийому 28.08.2017 р., яка полягає у не забезпеченні відповідності рівня професійної кваліфікації позивача потребам ринку праці.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України “Про зайнятість населення”, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з’явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 з 27.09.2016 р. знаходиться на обліку в Харківському міському центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу (персональна картка № 203916092700052) та має вищу освіту за спеціальністю “право” (бакалавр) та “соціологія” (спеціаліст).

Згідно з виписки із медичної картки амбулаторного хворого № 3354 від 17.10.2016 р., виданої Комунальним закладом Охорони Здоров’я “Харківська міська поліклініка № 20”, ОСОБА_2 за станом здоров’я не рекомендовано труд, пов'язаний з підняттям ваги вище п’яти кілограмів, довготривалим перебуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційними перегрузками постійно.

23.06.2017 р. ОСОБА_2 під час відвідування Харківського міського центру зайнятості надано згоду на навчання за професією “кравець”. Відповідно до медичної довідки від 25.08.2017 р., виданої Комунальним закладом Охорони Здоров’я “Харківська міська поліклініка № 20”, позивач придатний на професійне навчання за професією “кравець”. Згідно договору № 203917111000009 від 10.11.2017 р. про професійне навчання безробітного, укладеного між Харківським міським центром зайнятості та ОСОБА_2, позивач направлений в Харківський центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості на професійне навчання за професією “швачка” та прийнятий на професійне навчання 14.11.2017 р.

28.08.2017 р. під час прийому в Харківському міському центрі зайнятості провідним фахівцем з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості, здійснено пошук вакансій для виявлення можливостей працевлаштування позивача, а саме: соціолог, викладач соціології, асистент викладача соціології, діловод, документознавець, архівіст, лаборант, адміністративний помічник, спеціаліст з питань персоналу державної служби, але вакансії були відсутні.

Крім того, під час прийому були опрацьовані наступні вакансії: архіваріус - КП “ХМБТІ” - відмова роботодавця, вакансія для людей з інвалідністю; інспектор з кадрів - Центр поштового зв'язку №7 - відмова роботодавця; інспектор з виплат пенсій - Шевченківське ОУПФУ- відмова роботодавця; соціальний робітник - Територіальний центр з надання соціальних послуг Холодногірського району м. Харкова - під час прийому було уважно розглянуто вимоги до кандидата: вакансія не потребувала спеціальної підготовки або перепідготовки, не має вимог до освіти, а також медичних протипоказань. В обов'язки працівника входили: надання соціально-побутових послуг непрацездатним пенсіонерам та інвалідам в домашніх умовах; придбання та доставка продовольчих та промислових товарів; прибирання житла, оформлення субсидій, знання правил етики і поводження з громадянами похилого віку. В ході розгляду даної вакансії було зателефоновано роботодавцю для уточнення вимог та обов'язків, роботодавець підтвердив вищевикладене та наголосила, що для вирішення питання працевлаштування необхідна співбесіда. За таких умов було видане направлення на працевлаштування.

Вважаючи, що під час прийому позивача 28.08.2017 р. фахівець Харківського міського центру зайнятості проігнорував вимоги ст. ст. 32, 33, 34 Закону України “Про зайнятість населення”, чим допустив незаконну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинені всі, визначені законом дії щодо сприяння у працевлаштуванні позивача, в тому числі забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації позивача потребам ринку праці.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 22 закону України “Про зайнятість населення” визначено, що основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про зайнятість населення", заходи щодо сприяння зайнятості населення спрямовуються на забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці.

Статтею 33 Закону "Про зайнятість населення" визначено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці; проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України “Про зайнятість населення”, підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Частиною 3 статті 46 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що у разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України “Про зайнятість населення”, організація професійного навчання безробітних здійснюється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Роботодавці - замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування.

Механізм організації центрами зайнятості професійного навчання безробітних визначений Порядком професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України Міністерство освіти і науки України від 31.05.2013 р. № 318/655 (в подальшому – Порядок).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Порядку, зареєстрованим безробітним, які відповідно до статті 46 Закону України “Про зайнятість населення” потребують професійного навчання, з метою виявлення їхніх здібностей, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності, надаються послуги з професійної орієнтації. Якщо зареєстрований безробітний виявляє бажання пройти професійне навчання відповідно до результатів наданих послуг з професійної орієнтації, центр зайнятості за місцем реєстрації особи як безробітної укладає з ним договір та видає йому направлення на професійне навчання до навчального закладу за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Безробітний зараховується до навчального закладу на підставі направлення на професійне навчання.

Центр зайнятості для проходження професійного навчання направляє безробітного до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного, психіатричного та наркологічного оглядів, якщо правила прийому до професійно-технічних і вищих навчальних закладів вимагають надання відповідної довідки.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем по справі вживаються визначені чинним законодавством заходи щодо працевлаштування позивача та забезпечується відповідний рівень професійної кваліфікації позивача потребам ринку праці.

Доводи апелянта, що відповідач під час здійснення прийому 28.08.2017 р. переглядав і відпрацював лише не підходящі для нього робочі місця та не видав направлення на підходящу для нього роботу, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач систематично отримує профорієнтаційні та консультаційні послуги, за весь час перебування на обліку йому призначено відвідати провідних фахівців з профорієнтації, що підтверджується додатками до Персональної картки ОСОБА_2 та корінці на направлення на працевлаштування позивача на вільне робоче місце.

Крім того, з 14.11.2017 р. ОСОБА_2 прийнятий на професійне навчання до Харківського міського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості.

Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 р. – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 271, 283, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 по справі № 820/6066/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 03.04.2018 р.