Постанова № 73194112, 04.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1459/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до товариства з обмеженою відповідальністю «РОССТАНЬ», за участю третьої особи Державної фіскальної служби України про продовження дії спеціальної санкції,-

В С Т А Н О В И Л А :

20 липня 2017 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило подовжити дію спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка застосована наказом Мінекономрозвитку від 29.09.2016 № 1624 до ТОВ “РОССТАНЬ” на термін до усунення ТОВ “РОССТАНЬ” порушення статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” або до застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” за розрахунками за експортними операціями з Extramax Trade LLP (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), а саме до погашення простроченої дебіторської заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом від 29.09.2016 № 1624 “Про застосування спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності – до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України” застосовано до відповідача спеціальну санкцію – тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Враховуючи висновок ДФС України щодо доцільності продовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, та згідно зі статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач заперечень по справі не надав. Згідно відомостей ЄДРПОУ ТОВ «РОССТАНЬ» перебуває в стані припинення та не отримує кореспонденцію за юридичною адресою.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що наказ від 29.09.2016 № 1624 про застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, в т.ч. до відповідача, спеціальної санкції, прийнятий на підставі належно оформленого подання ДФС та за обставин встановлення порушення ТОВ "РОССТАНЬ" ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про порушення позивачем строків визначених ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та п.4.9 Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності економічних санкцій, а саме, щодо строку набрання чинності наказу про застосування спеціальної санкції, строку її дії. Тому невірними є доводи суду щодо неправомірності (пропущення строку) звернення с даним позовом до суду. Судом також взято до уваги того факту, що наказом Мінекономрозвитку від 06.02.2017 року № 158 «Про переведення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» зупинено дію наказу Мінекономрозвитку від 29.09.2016 року № 1624 та переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України ТОВ «РОССТАНЬ».

В зв’язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

02 серпня 2016 року ДФС направила до Мінекономрозвитку подання № 13282/5/99-99-14-06-16, відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» щодо застосування до 63 українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності (в тому числі до відповідача) та до 86 іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій (а.с. 12-13).

29 вересня 2016 року наказом № 1624 Мінекономрозвитку у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовано, зокрема, до ТОВ «РОССТАНЬ», спеціальну санкцію – тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності (а.с.14).

26 грудня 2016 року Мінекономрозвитку звернулося до ДФС з приводу висловлення останньою позиції щодо доцільності скасування або подовження дії спеціальної санкції (а.с.15-16).

Листом № 1472/5/99-99-14-06-16 від 02 лютого2017 року, який надійшов на адресу позивача 07.02.2017 року, ДФС на звернення Мінекономрозвитку повідомила про доцільність подовження дії спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності (а.с.17-24).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч приписам статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України №52 від 17.04.2000 р., позивач звернувся з позовною заявою до суду для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності після закінчення терміну дії спеціальної санкції, застосованої наказом від 29.09.2016 № 1624, що унеможливлює задоволення позовної заяви.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991 (далі - Закон № 959) та Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України №52 від 17.04.2000 р. (далі Положення № 52).

Статтею 35 Закону № 959 встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

За приписами ч.1 ст.37 Закону № 959 за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів

України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до частини 2 статті 37 цього Закону санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням, зокрема, органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

За змістом ч.6 ст. 37 Закону № 959 вбачається, що тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Частинами 7-9 цієї статті визначено, що подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається до суду з позовною заявою. При прийнятті рішення щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає термін, на який подовжено дію цієї санкції.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону № 959, до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначає Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затверджене наказом Міністерства економіки України № 52 від 17.04.2000 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 р. за № 260/4481.

Як визначено п.3.2 зазначеного Положення, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов’язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться Мінекономрозитком на індивідуальний режим ліцензування.

Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Відповідно до п.4.8 цього положення, про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видаються у разі скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії санкцій, застосованих до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.4.9 Положення, при застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом позовної роботи готують відповідну позовну заяву до суду.

З метою забезпечення позову Міністерство економічного розвитку і торгівлі України може робити клопотання щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на період розгляду справи.

У разі, якщо судом дане клопотання не буде задоволено, а також якщо інформація на запит Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції не надійде в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією щодо недоцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видається наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування.

При цьому термін дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності не повинен перевищувати трьох місяців з дати винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідного рішення про його застосування.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності дії у термін не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Наказ Мінекономрозвитку про введення в дію спеціальної санкції дійсно має містити дату, з якої санкція починає діяти, але з таким розрахунком, щоб термін дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності не перевищував трьох місяців з дати винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідного рішення про його застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, ДФС України, на підставі повідомлення ПАТ «Кредобанк», яким встановлені факти порушення законодавча встановлених строків розрахунків за експортними контрактами, укладеними між ТОВ «РОССТАНЬ» та Exramax Trade LLP (Сполучене Королівство), 02.08.2016 року звернулось з поданням до Мінекономрозвитку щодо застосування спеціальної санкції, в тому числі до ТОВ «РОССТАНЬ».

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано належної оцінки формі подання ДФС та обставинам порушення ТОВ "РОССТАНЬ" вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", враховуючи що вказані обставини не є предметом доказування.

Наказом Мінекономрозвитку від 29.09.2016 року № 1624 до ТОВ «РОССТАНЬ» застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. При цьому самим наказом визначена дата, з якої починає діяти санкція, а саме: у 40 денний строк з дня набрання чинності наказом Мінекономрозвитку, тобто з 08.11.2016 по 08.02.2017.

Судова колегія вважає, що відстрочуючи термін дії спеціальної санкції на 40 днів, Мінекономрозвитку діяв в порушення вимог ст.37 Закону № 959 та п.4.9 Положення, чим штучно відтермінував строк закінчення її дії до 08.02.2017.

Навіть, якщо погодитись з доводами апелянта щодо невірного визначення судом строку дії спеціальної санкції відносно відповідача, який зазначив строк дії спеціальної санкції з дати прийняття наказу 29.09.2016 до 29.12.2016, неможливо прийти до іншого висновку, а саме, про дотримання Мінекономрозвитку строків продовження дії спеціальної санкції.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що подовження дії спеціальної санкції мало бути здійснено позивачем до закінчення строку її дії, а не декілька місяців по тому.

Доводи апелянта не виправдовують можливість звернення Мінекономрозвитку до суду з даним позовом 20.07.2017 в той час, як дія спеціальної санкції відносно ТОВ "РОССТАНЬ" закінчилась 08.02.2017.

Відповідно до другого речення ч.6 ст.37 Закону № 959 після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

На виконання даної законодавчої норми Мінекономрозвитку 06.02.2017 прийняв наказ № 158 «Про переведення суб’єктів економічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», яким зупинено дію наказу Мінекономрозвитку від 29.09.2016 року № 1624 та переведено, зокрема ТОВ "РОССТАНЬ", на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Наведені обставини підтверджують висновки суду, що на момент звернення Мінекономрозвитку з даним позовом до суду дія спеціальної санкції закінчилась, що унеможливлює її подовження. Крім того, саме усвідомлення позивачем зазначених обставин стало підставою для прийняття ним наказу № 158 від 06.02.2017 року про застосування до відповідача іншого виду спеціальної санкції з одночасним зупиненням дії наказу № 1624 від 29.09.2016, яким в т.ч. до позивача застосована санкція у вигляді зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Судова колегія також зазначає, що апелянтом не доведена доцільність продовження дії спеціальної санкції – тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, в той час як відповідача переведено на індивідуальний режим ліцензування.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що позивач звернувся з позовною заявою до суду для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності з пропущенням терміну дії застосованої наказом від 29.09.2016 № 1624 санкції, що унеможливлює задоволення позовної заяви.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321,322,325, 329 КАС України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 04 квітня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К ОСОБА_2