Постанова № 73194080, 05.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/12538/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Попко Я.С.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2017 року (ухвалена головуючим-суддею Пушкарчук В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль 2014» до головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області у Волинській області ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

25.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертикаль 2014» (далі – ТзОВ «Вертикаль 2014», товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області у Волинській області ОСОБА_1 (далі – Головний інспектор УДАБІ у Волинській області Маркевич С.Б., відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача під час проведення перевірки дотримання підприємством вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил у період з 15 по 18 листопада 2016 року за направленням № 613 від 08.11.2016, визнати протиправною та скасувати постанову № 53/3110 від 15.12.2016 про накладення штрафу правопорушення у сфері містобудування.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2017 адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, УДАБІ у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом неповно були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про незабезпечення права позивача приймати участь під час здійснення контрольного заходу, суперечать матеріалам справи, оскільки акт перевірки від 16.11.2016 був складений у присутності та підписаний головою Заборольської сільської ради ОСОБА_2 та виконробом суб’єкта містобудування ОСОБА_3 Безпідставним також є твердження суду щодо проведення позивачем робіт з консервування об’єкту, оскільки перевіркою встановлено виконання робіт з монтажу плит перекриття четвертого поверху, кладка цегли на третьому поверсі та влаштування несучих стін на четвертому поверсі. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивачем при зверненні до суду було пропущено встановлений Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14.10.1994 (далі – Закон № 208/94-ВР) строк оскарження постанови. Також, апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності, оскільки спір виник не з підстав застосування Кодексу України про адміністративні правопорушення, а стосується оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень у сфері містобудівної діяльності. Тому просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2017 та прийняти нову, якою відмовити ТзОВ «Вертикаль 2014» у задоволенні адміністративного позову.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати повністю, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови залишити без розгляду, а в іншій частині відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що Головним інспектором УДАБІ у Волинській області Маркевичем С.Б. згідно наказу ДАБІ України № 976 від 08.09.2015, на підставі листа прокуратури Волинської області № 05-1195вих16 від 26.10.2016 була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої встановлено, що ТзОВ «Вертикаль 2014» на момент проведення перевірки об 11 год 40 хв виконувались будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на об’єкті нового будівництва зблокованих багатоквартирних будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями у селі ОСОБА_4 Заборольської сільської ради Луцького району, зокрема, монтувалися панелі перекриття четвертого поверху, виконувалась кладка цегли на третьому поверсі та стіни четвертого поверху, чим порушено вимоги п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами розгляду матеріалів перевірки, постановою головного інспектора УДАБІ у Волинській області Маркевича С.Б., позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.2 Закону № 208/94-ВР та накладено штраф у сумі 144 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при проведенні позапланової перевірки були допущені порушення вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 (далі – Порядок № 553), які полягали в тому, що така проводилася без позивача та його представника. Крім того, при складанні протоколу відповідачем була допущена помилка, яка впливає на законність та обґрунтованість його дій та не взято до уваги письмові пояснення позивача при розгляді справи, а при розгляді справи залишено поза увагою той факт, що на об’єкті будівництва проводилась його консервація.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та не відповідністю його висновків фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно п.8 ч.1 ст.7 цього Закону, управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об’єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 41 цього Закону передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обовязкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначено Порядком № 553.

Відповідно до п.п.1 п.2 цього Порядку, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно п.5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом сьомим цього Порядку передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, підставами для проведення якої є, зокрема, вимога правоохоронних органів про її проведення.

Як убачається з матеріалів справи, 26.10.2016 на адресу УДАБІ у Волинській області надійшло звернення прокуратури Волинської області від 26.10.2016 за № 05-1195вих16, в якому йшлося про те, що на спірному об’єкті будівництва встановлено факт проведення будівельних робіт після скасування декларації про початок їх виконання та ставилось питання про притягнення винних осіб до відповідальності.

У зв’язку з цим, на підставі наказу ДАБІ України № 976 від 08.09.2015 та зазначеного листа прокуратури, головному інспектору УДАБІ у Волинській області було видано направлення № 613 від 08.11.2016 для здійснення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об’єкті нового будівництва зблокованих багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями у селі Великий Омеляник по вулиці Володимирська Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області.

Як була зазначено вище, відповідачем була проведена вказана позапланова перевірка на зазначеному об’єкті нового будівництва, за результатами якої було складено акт.

Пунктом 9 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Підпунктом 7 пункту 11 цього Порядку передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право залучати до проведення перевірок, в тому числі, представників органів місцевого самоврядування.

З копії акту перевірки від 16.11.2016 видно, що позапланова перевірка проводилась із залученням голови Заборольської сільської ради ОСОБА_5 та у присутності виконроба ТзОВ «Вертикаль 2014» ОСОБА_3, який в свою чергу підписав його із зауваженням стосовно того, що на об’єкті здійснювались заходи по його консервації згідно проекту консервації.

Згідно п.12 Порядку № 553, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов’язані, зокрема, ознайомлювати суб’єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Відповідно до п.13 Порядку № 553, суб’єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю, а також подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Згідно п.16, 18, 21 цього Порядку, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком, який підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб’єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Якщо суб’єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід’ємною частиною такого акта.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (п.17 Порядку № 553).

Згідно п.20 Порядку № 553, протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.11.2016 на адресу позивача було направлено лист за № 1003-1.13/2741-16, у якому вказано про складання акту позапланової перевірки та повідомлено про необхідність з’явитися у приміщення УДАБІ у Волинській області для дачі пояснень та складання протоколу. Вказаний лист було вручено ТзОВ «Вертикаль 2014» 21.11.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301034452126.

29.11.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено лист за № 29/11, який отримано адресатом 30.11.2016 за № 1003-1.13/2741-16, у якому просив перенести дату явки його представника для дачі аргументованих пояснень, їх документального підтвердження та складання протоколу у зв’язку із складними погодними умовами.

Процедура накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначається Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 (далі – Порядок № 244).

Згідно п.13 Порядку № 244, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб’єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності). У разі відмови суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому. Суб’єкт містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід’ємною частиною, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Пунктом 15 цього Порядку передбачено, що протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інші матеріали подаються посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, уповноваженій розглядати справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу протягом трьох днів після його складення.

06.12.2016 відповідачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ТзОВ «Вертикаль 2014», у якому викладено суть порушення, яке полягало у проведенні будівництва без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та роз’яснено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться об 11 год 00 хв 15.12.2016 у приміщенні УДАБІ у Волинській області за адресою : 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38.

Цього ж дня протокол було направлено позивачу, який отримано 12.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302701811063.

Одночасно позивача було повідомлено про розгляд справи із зазначенням часу та місця розгляду листом № 1003-1.13/2972-16 від 06.12.2016, який ним було отримано 12.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302701811071.

Пунктом 17 Порядку № 244 визначено, що справа може розглядатися за участю суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб’єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб’єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

15.12.2016 відносно позивача відповідачем була розглянута справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за результатами чого була прийнята оспорювана постанова, копія якої того ж дня була направлена ТзОВ «Вертикаль 2014» за № 1003-1.12/3111-16 та отримана адресатом 22.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302701762011 та не заперечується позивачем.

Слід зазначити, що позивачем на адресу УДАБІ було направлено письмове пояснення щодо суті порушення, яке зафіксоване в акті позапланової перевірки, в якому серед іншого зазначено, що його було підписано представником ТзОВ «Вертикаль 2014» виконробом ОСОБА_3, який зауважив, що на об’єкті здійснюється його консервація, а не самочинне будівництво.

При цьому, у своєму поясненні позивач визначив повноваження виконроба ОСОБА_3, як особи, уповноваженої на підписання акту перевірки.

З цього питання слід зазначити, що виконроб за своїми функціональними обов’язками здійснює керівництво будівництвом на своїй ділянці, забезпечує виконання завдань із введення об’єктів в експлуатацію у встановлені терміни, організує виробництво, забезпечує дотримання технології виробництва, веде облік виконаних робіт, оформляє технічну документацію, бере участь у здачі об’єктів в експлуатацію, встановлює майстрам виробничі завдання за обсягами будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, контролює їх виконання.

Відповідно до ч.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При вирішенні апеляційної скарги, апеляційний суд керується нормами процесуального закону, що діяв на момент вчинення процесуальних дій судом першої інстанції, а саме редакцією КАС України, що діяла до 15.12.2017.

Враховуючи ту обставину, що за правилами КАС України, визначеними у статті 11 (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду та ухвалення оскаржуваного судового рішення) позивачем у позовній заяві не ставилось під сумнів повноваження ОСОБА_3 на підписання акту позапланової перевірки, колегія суддів вважає, що відповідачем були дотримані вимоги Порядку № 553 щодо забезпечення участі суб’єкта містобудування у проведенні перевірки та ознайомлення з результатами її проведення.

Стосовно доводів позивача про проведення консервації об’єкта будівництва та висновків суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог Положення про порядок консервації та розконсервації об’єктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 2 від 21.10.2005 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.12.2005 за № 1582/11862 (далі – Положення), колегія суддів вважає такі необґрунтованими з наступних підстав.

Положення визначає порядок проведення консервації та розконсервації об’єктів будівництва під час нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту.

Пунктом 1.2 розділу 1 Положення визначено, що консервація об’єкта - комплекс робіт та заходів, пов’язаних із забезпеченням зберігання на визначений довготривалий час об’єкта, на якому припинено будівництво, що включає тимчасові та постійно діючі захисні або конструктивні заходи, які запобігають руйнації об’єкта.

Згідно п.2.1 розділу 2 Положення, рішення про консервацію об’єкта приймається, в тому числі суб’єктами господарської діяльності - замовниками будівництва.

Як видно з матеріалів справи, після подання відповідачем заперечення на позовну заяву, на підтвердження проведення консервації об’єкта будівництва позивачем було надано суду першої інстанції наказ ТзОВ «Вертикаль 2014» № 72 від 27.09.2016, яким у зв’язку із скасуванням Декларації про початок виконання будівельних робіт вирішено провести консервацію об’єктів будівництва по вул. Володимирській у с. Великий Омеляник Луцького району, яка буде здійснена до отримання нових дозвільних документів, наказ ПП «Алеся» № 48а від 21.09.2016, наказ Житлово-будівельного кооперативу «Будексперт» № 36 від 26.09.2016, аналогічні за змістом наказу позивача та відомості стану об’єкта, який підлягає консервації.

Пунктом 3.1 розділу 3 Положення передбачено, що після прийняття рішення про консервацію об’єкта замовник будівництва зобов’язаний : а) у місячний термін : за участю підрядника, що здійснював будівництво, скласти для кожного об’єкта : акт про припинення будівництва; відомість стану об’єкта, що підлягає консервації; відомість незмонтованих конструкцій, устаткування, матеріалів і змонтованого спеціального обладнання, що підлягає демонтажу тільки після прийняття об’єкта в експлуатацію, які залишаються на об’єкті та підлягають консервації; відомість незмонтованих конструкцій, устаткування і матеріалів, які передаються на будівництво інших об’єктів; за участю Підрядника та проектувальника скласти : перелік робіт з проведення консервації об’єкта; перелік робіт і заходів, необхідних для забезпечення збереження законсервованого об’єкта або його конструктивних елементів; б) у 2-місячний термін : оплатити Підряднику у разі необхідності проведення консервації об’єкта з незалежних від сторін обставин за виконані до консервації обсяги будівельних робіт та відшкодувати йому пов’язані з консервацією витрати, в тому числі витрати з перевезення матеріальних цінностей на інші об’єкти, якщо інше не передбачено договором підряду; скласти (або доручити складання проектувальнику) та затвердити кошториси на проведення робіт з консервації об’єкта та витрат, необхідних для забезпечення збереження законсервованого об’єкта або його конструктивних елементів, на підставі відомостей та переліків робіт, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України (у чинній редакції), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічне положення містилося і в КАС України, в редакції, чинній на момент пред’явлення позову та вирішення справи судом першої інстанції.

Частиною шостою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду та ухвалення оскаржуваного судового рішення) було визначено, що у разі ненадання без поважних причин особою, яка бере участь у справі, доказів на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Проте, як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не були надані суду першої інстанції та не представлено контролюючому органу в ході проведення перевірки та розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування акт про припинення будівництва, перелік робіт з проведення консервації об’єкта, а також перелік робіт і заходів, необхідних для забезпечення збереження законсервованого об’єкта або його конструктивних елементів.

Згідно ст.76 КАС України (у чинній редакції), достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було надано суду достатніх доказів, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про порушення відповідачем наведених вище правових норм при проведенні позапланової перевірки та прийнятті оспорюваного рішення.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності, як підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає такі безпідставними та зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 21.02.2017 відповідачем було надано суду письмове заперечення на адміністративний позов, в якому останній звертав увагу на пропуск позивачем строку звернення до з позовною заявою та стосувався заперечень щодо суті позовних вимог.

Статтею 318 КАС України (у чинній редакції) визначено підстави для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, частиною першою якої передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

При цьому, у відповідності до частини другої цієї статті, справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв’язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Проте, апелянт не навів суду апеляційної інстанції поважних причин, за яких він об’єктивно не мав можливості заявити про непідсудність справи Луцькому міськрайонному суду Волинської області.

Щодо доводів апелянта стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Частиною першою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частиною другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позовна заява ТзОВ «Вертикаль 2014» містить дві вимоги, зокрема, щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової перевірки та скасування його рішення про притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері містобудування.

Стосовно першої вимоги, на думку колегії суддів застосуванню підлягає шестимісячний строк, з приводу якого відсутній спір щодо його дотримання.

Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 5 Закону № 208/94-ВР, який є спеціальним по відношенню до КАС України з питань реалізації права особи на оскарження рішення суб’єкта владних повноважень щодо застосування строків звернення до суду, передбачено, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

З матеріалів справи видно, що позовна заява ТзОВ «Вертикаль 2014» була подана до суду 25.01.2017, а оспорювану постанову отримано 22.12.2016, що не заперечується позивачем.

На підтвердження поважності причин пропуску встановленого Законом № 208/94-ВР п’ятнадцятиденного строку оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, позивачем було надано суду наказ № 18/10-к від 10.10.2016, яким на підприємстві в період з 26.12.2016 по 13.01.2017 були визначені вихідними днями.

Частиною четвертою статті 67 Кодексу законів про працю України передбачено, що з метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Відповідно до частини п’ятої цієї статті, власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Стосовно обставин, з якими позивач пов’язує поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів у їх спростування.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є : 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність його висновків обставинам справи, через що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 3176, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2017 року по справі № 161/1156/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль 2014» до головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області у Волинській області ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 05.04.2018.