Постанова № 73194072, 04.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5671/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання – Осіпова М.Ю.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И Л А :

06 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Одеського окружного адміністративного позову в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі від 10.05.2017р. вих. №М-6498/0-3914/6-17 “Про розгляд клопотання” про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) та зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), оскільки нею надані всі необхідні документи.

Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що у заяві позивача адреса об’єкта нерухомого майна зазначена через тире “ 26-б”, в той час як відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адреса об’єкта нерухомого майна під бажаною земельною ділянкою є “ 26 б”, та зазначив про те, що об’єкт нерухомого майна знаходиться у співвісності позивача та його родича, що унеможливлює надання дозволу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі від 10.05.2017р. вих. №М-6498/0-3914/6-17 “Про розгляд клопотання” про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) та зобов’язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що зобов’язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) є найефективнішим засобом відновлення її порушених прав.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

30.03.2017р. ОСОБА_5 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) (а.с.72-73).

За результатами розгляду вказаного клопотання позивача від 30.03.2017р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом за вих. №М-6498/0-3914/6-17 надано відповідь, у якій зазначено, що при розгляді зазначеного клопотання з’ясовано, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс нежитлових будівель і споруд зерноскладу знаходиться за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Броска, вул. Колгоспна, буд. 26 б, що не відповідає даним зазначеним у клопотанні. При цьому, зазначено, що ОСОБА_3 належить на праві власності тільки ? частина нерухомого майна. Враховуючи викладене, Головне управлінням Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.76).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається підстав, визначених ст.118 ЗК України, для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Через відсутність порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, судова колегія не надає правову оцінку доводам суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене фактично предметом апеляційного оскарження є постанова суду першої інстанції в частині відмови у позові.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов’язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Посилаючись на протиправні дії відповідача - ГУ Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач одночасно просить суд зобов’язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Так, за змістом Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно п.4 ч.1 ст. 5 КАС України позов може містити вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тобто у випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти відповідне рішення чи зробити певну дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Судова колегія вважає, що в даному випадку зобов’язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, буде свідчити про перебирання судом повноважень суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, віднесено розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у порядку, визначеному законодавством, та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути в разі прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При цьому, апеляційним судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення у відповідності до вимог діючого законодавства.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321,322, 325, 329 КАС України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 04 квітня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К ОСОБА_7