Постанова № 73194061, 03.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1802/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року у справі № 163/3126/17 (суддя Чишій С.С., м. Любомль, час ухвалення – 15:46) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 митниці ДФС про визнання протиправною і скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

11 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 митниці ДФС, в якому просив поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 3915/20500/17 від 08.11.2017 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Постановою від 08 лютого 2018 року Любомльський районний суд Волинської області позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що 05.08.2016 року посадовою особою митного поста «Луцьк» ОСОБА_1 митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №205070000/2016/029278, де одержувачем виступало ТзОВ «ЛЮБАРТ АВТО» здійснено митний контроль та митне оформлення товару «легковий автомобіль» марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», номер кузова НОМЕР_1. Відправником товару виступала компанія «TRONMARK ORGANIZATION L.P.», 4-5 Mitchell Street Edinburgh, EH6 7BD, Scotland, ОСОБА_3, а вартість вказаного транспортного засобу відповідно до поданого до митної декларації інвойсу від 04.08.2016 року №290-OTC/LUA. становила 6800.00 євро.

28.02.2017 року за вх.№475/8/03-70-01/28 на адресу ОСОБА_1 митниці ДФС надійшов лист за підписом в.о. заступника голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4 від 22.02.2017 №4506/7/99-99-20-02-01-17, відповідно до якого отримано звернення митних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у підтвердженні фактів ввезення на митну територію України та митного оформлення.

Під час опрацювання документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки та документів, на підставі яких здійснено митне оформлення на ОСОБА_1 митниці ДФС транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN- PASSAT», кузов № НОМЕР_1, встановлено, що згідно експортної митної декларації Литовської Республіки від 04.08.2016 №16LTKR5000EK00F892, рахунку фактури від 04.08.2016 №423151 автомобіль марки «VOLKSWAGEN-PASSAT», номер кузова НОМЕР_1 проданий компанією «UAB VILRETA», M.Kciurlionio, 15, KALVARIJA в адресу громадянки ОСОБА_5, проживаючої за адресою: Україна, м. Дубно, вул. Львівська, 28-2 за ціною 9000 євро, що згідно курсу НБУ на день митного оформлення становило 248 646 (Двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок шість) гривень 48 копійок.

Відповідно до акту «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Любарт Авто» (код ЄДРПОУ 38989385) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару за митною декларацією типу 1М40ДЕ №205070000/2016/029278. проведеної головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Волинській області було встановлено, що при митному оформленні товару «легковий автомобіль» марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», номер кузова НОМЕР_1, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №205070000/2016/029278, вартість була задекларована недостовірно, в зв'язку з чим встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 18 539 (Вісімнадцять тисяч п’ятсот тридцять дев'ять) гривень 08 копійок.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

02 квітня 2018 року від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС, в якому зазначено, що сама по собі експортна декларації литовських митних органів доводить лише факт оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах, - підприємства «TRONMARI ORGANIZATION L.P.». Більше того, запит польським митним органам щодо митного оформлення завершення експорту транспортного засобу не направлявся і на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідна інформація була відсутня.

Також зазначає, що судом першої інстанції вірно взято до уваги, що на момент митного оформлення товару він (ОСОБА_2В.) не знав і не міг знати за скільки, хто і в кого придбавав автомобіль, оскільки не мав жодного відношення ні до компанії ні до компанії «UAB VILRETA», ні до ОСОБА_5. Відтак, твердження відповідача про вчинення позивачем дій, спрямованих на звільнення від сплати митних платежів, не було враховано Любомльським районним судом Волинської області в оскаржуваному рішенні цілком обґрунтовано.

З огляду на викладене, просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 05.08.2016 року здійснено митне оформлення автомобіля «Фольксваген Пассат», номер кузова НОМЕР_1, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №205070000/2016/029278, відповідно до якої відправником товару виступала британська компанія «TRONMARK ORGANIZATION L.P.», одержувачем - ТОВ «ЛЮБАРТ АВТО», керівником якого на цю дату згідно податкової декларації виступав ОСОБА_2.

Декларування транспортного засобу проводив працівник ТОВ «Бразерс Плюс» ОСОБА_6.

Відповідно до інвойсу №290-OTC/LUA від 04.08.2016 року та митної декларації №205070000/2016/029278 вартість автомобіля заявлена в розмірі 6800 Євро, що згідно курсу НБУ становило 187866, 23 гривень.

Митну вартість визначена в сумі 190711,85 гривні за резервним методом з використанням каталогу «Schwacke liste»; митних платежів нараховано і сплачено в сумі 186493,62 гривні.

28.02.2017 року на ОСОБА_1 митницю з ДФС України надійшов запит литовських митних органів про підтвердження митного оформлення ввезення в Україну автомобіля «Фольксваген».

Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки №16LTKR5000EK00F892 від 04.08.2016 року автомобіль «Фольксваген» був проданий компанією «UAB VILRETA» громадянці ОСОБА_5 за ціною 9000 Євро, що згідно курсу на день митного оформлення становило 248646,48 гривень.

З огляду на різницю у вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно литовської експортної митної декларації різниця розміру митних платежів становить 18539,08 гривень.

25.10.2017 року інспектором Волинської митниці ДФС ОСОБА_7 відносно ОСОБА_2 складений протокол про порушення митних правил №3915/20500/17 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. В протоколі зазначено, що ОСОБА_2 як директор підприємства «ЛЮБАРТ АВТО» під час митного оформлення 05.08.2016 року автомобіля «Фольксваген» через декларанта ТОВ «Бразерс Плюс» ОСОБА_6 вчинив дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному розмірі митних платежів у загальному розмірі 18539,08 гривні, а саме: заявив в митній декларації №205070000/2016/029278 неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару; неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару; надав з цією метою документи, що містять такі відомості.

08.11.2017 року заступник начальника ОСОБА_1 митниці ОСОБА_8 розглянув матеріали справи про порушення митних правил та виніс оскаржувану постанову №3915/20500/17, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України і накладено стягнення у вигляді 300% несплаченої суми митних платежів або 55617,24 гривень штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по справі достатніх доказів вини і мети, передбаченої ст. 485 МК України в діях позивача не зібрано, а його твердження про пред’явлення до митного офор млення виключно тих документів, які були надані продавцем транспортного засобу, сто роною відповідача відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України не спростовані. Як у справі про порушення митних правил, так і під час розгляду цього позову не доведено, що одержані від литовських митних органів митні документи мають перева жне доказове значення порівняно з документами, поданими до митного оформлення ав томобіля «Фольксваген Пасат».

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовуються Митним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та є публічно-правовими, оскільки стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За статтею 485 МК заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства є підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував недостовірність відомостей, заявлених ОСОБА_2 в митній декларації. За твердженням позивача, ним було пред’явлено до митного офор млення виключно ті документи, які були надані продавцем транспортного засобу – компанією «TRONMARK ORGANIZATION L.P.». Їх недостовірність чи недійсність відповідачем не доведена.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи митного органу про існування невідповідності між документами, поданими позивачем ОСОБА_1 митниці ДФС та експортною митною декларацією і рахунком-фактурою, наданими литовським митним органом, оскільки така невідповідність, без належних доказів умисного подання ОСОБА_2 недостовірних документів та відомостей не може бути підставою для прийняття рішення щодо визнання позивача винним у вчинення порушення митних правил.

Суд першої інстанції також аргументовано звернув увагу на порушення відповідачем шестимісячного строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, визначеного ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України, згідно якої якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення.

Таким чином, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 272, 243, 286, 308, 310, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року у справі № 163/3126/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_9

Постанова в повному обсязі складена 05 квітня 2018 року.