Постанова № 73194052, 29.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/259/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі :

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання -Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 р. (ухвалену суддею Канигіною Т.С.)

по справі № 816/259/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (в подальшому - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), в якій просив: визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5320283600:00:003:1506 сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,5849 га для ведення фермерського господарства; зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу кадастровий номер 5320283600:00:003:1506 сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,5849 га для ведення фермерського господарства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 р. за результатами перегляду апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,5849 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка зазначена в листі від 06.02.2017 р. № 1133/6-17; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 кадастровий номер 5320283600:00:003:1506 сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,5849 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області; в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 15.01.2018 р. ОСОБА_2, який не брав участь у справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв’язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавською окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, згідно якого при розгляді апеляційної інстанції поклався на розсуд суду.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з’явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

25.01.2017 р. ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки та надав проект землеустрою; витяг з державного земельного кадастру.

Листом від 06.02.2017 р. № 1133/6-17 відповідач відмовив ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначивши, що земельна ділянка площею 14,5849 га відноситься до земель колективної власності. Також відповідач зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області немає повноважень щодо розпорядження землями колективної власності.

Позивач, не погодившись з такою відмовою, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою.

Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі “Zаndv. Аustria” від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)”. Зогляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб’єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб’єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься ця справа, суд першої інстанції не правильно встановив характер спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_2 та Великобагачанською районною державною адміністрацією 28.12.2007 р. укладений договір оренди земельної ділянки площею 15,07 га, кадастровий номер: 5320283600:00:003:1506, яка знаходиться на території Остапєвської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Додатковою угодою від 28.12.2012 р. пункт 8 договору оренди доповнено абзацом: «Даний договір оренди землі діє до 05.03.2018 р.».

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Вх. № 16212/6-17 від 13.12.2017 р. ОСОБА_2 повідомлено про неможливість продовжувати з ним договір оренди, оскільки змінився об’єкт оренди, а саме змінився розмір земельної ділянки кадастровий номер 5320283600:00:003:1506 та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 р. зобов’язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 кадастровий номер 5320283600:00:003:1506.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин між ОСОБА_3 та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки кадастровий номер 5320283600:00:003:1506, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Остапєвської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, вказана земельна ділянка знаходилася в фактичному користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 28.12.2007 р. та додаткової угоди до цього договору від 28.12.2012 р., укладених між ОСОБА_2 та Великобагачанською районною державною адміністрацією, тобто, між учасниками справи виник спір із земельних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з земельних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Частинами 1, 3 статті 323 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави, а за результатами розгляду такої апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

У випадках у визначених цим Кодексом за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті (п. 6 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України).

Із врахуванням того, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 р. залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р., а за результатами апеляційного перегляду апеляційної скарги ОСОБА_2, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, встановлено, що позов ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 р., а провадження у справі №816/259/17 закрити.

Роз’яснити позивачу, що зазначений спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 238, 243, 308, 319, 322, 323, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 по справі № 816/259/17 скасувати.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 р. по справі № 816/259/17 скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий суддя-доповідача ОСОБА_1Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 03.04.2018 р.