Постанова № 73194007, 05.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 490/3298/17

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Чулуп О.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції (далі – Патрульна поліція) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03 квітня 2017 року серії БР №434866.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що інкриміноване йому Патрульною поліцією порушення правил дорожнього руху є безпідставним, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення. Так, позивач наполягає на тому, що легковий автомобіль, яким він керував, не підлягав обов’язковому технічному контролю.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року спірну постанову скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрито.

Скасовуючи спірну постанову, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль, яким керував позивач не відноситься до тих транспортних засобів, які повинні проходити обов’язковий технічний контроль. Такого висновку суд дійшов за результатами аналізу статті 35 Закону України «Про дорожній рух». Суд вважав, що позивач керував автомобілем, який за типом транспортних засобів відноситься до легкових – категорія «В», вантажопідйомністю до 3,5 тонн, даний автомобіль не використовується власником для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Патрульна поліція подала апеляційну скаргу, в якій, з посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що мета використання транспортного засобу є перевезення пасажирів, а тому, на його думку, автомобіль, яким керував позивач, повинен проходити обов’язковий технічний контроль. Такий висновок суб’єкт владних повноважень зробив аналізуючи статтю 35 Закону України «Про дорожній рух».

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що надає суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 311 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження. В свою чергу, апелянт просив розглянути справу за відсутності представника.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставини справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, свідчать про наступне.

ОСОБА_1 працює водієм в ПАТ «Миколаївобленерго». Даному підприємству належить автомобіль ВАЗ 2111 20, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САА №805784.

03 квітня 2017 року о 6 год. ранку позивач, на виконання своїх обов’язків, виїхав за маршрутом щоб доставити працівника вказаного підприємства з місця проживання до місця праці.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, встановлено, що 03 квітня 2017 року о 06 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2111 20, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що підлягав обов’язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його. Тим самим водій порушив пп. «б» п. 31.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР), за що встановлена відповідальність ч.3 ст.121 КУпАП.

У зв’язку з вказаними обставинами, інспекторами патрульної поліції було прийнято спірну постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 340 грн.

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права.

Відповідно до пп. «б» п. 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Пункт 1 ч.2 цієї статті передбачає, що обов'язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби – незалежно від строку експлуатації.

Відповідно до ч.3 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, виходячи з викладених норм законодавства, не підлягають обов’язковому технічному контролю легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, крім тих що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА №805784 транспортний засіб, яким керував позивач, відноситься за типом транспортного засобу до категорії «В» – легковий універсал. Повна маса транспортного засобу – 1550 кг, маса без навантаження (маса власна) 1050 кг.

Отже, даний транспортний засіб є легковим автомобілем.

Апелянт в апеляційній скарзі вважає, що мета використання вказаного автомобіля – перевезення пасажирів, що, на його думку, свідчить про обов’язковість проходження технічного контролю.

Між тим, суд апеляційної інстанції вказує, що умовою для обов’язкового проходження технічного контролю, згідно статті 35 Закону України «Про дорожній рух», є перевезення пасажирів саме з метою отримання прибутку.

Досліджуючи питання чи повинна бути дотримана вказана вимога у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працює водієм в ПАТ «Миколаївобленерго» та доставляє працівників цього підприємства з місця проживання до місця праці.

Матеріали справи містять також подорожній лист службового легкового автомобіля серії 05-АВВ №761627 від 03 квітня 2017 року згідно якого, позивач як водій вказаного автомобіля, вибув з підприємства о 6 год. в розпорядження Кишковського.

Згідно ліцензії серії АГ №500344, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України, видом господарської діяльності ПАТ «Миколаївобленерго» на право провадження якого видається ліцензія – постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що у даному випадку, транспортний засіб, яким керував позивач та який є власністю ПАТ «Миколаївобленерго», використовується для вирішення виробничих та службових питань, що пов’язані з функціонуванням підприємства, а не з метою отримання прибутку з таких господарських операцій, як перевезення пасажирів.

У зв’язку з цим, довід апеляційної скарги з цього приводу є неспроможним та не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суб’єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій. Позивач, в свою чергу, довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції – залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський