Постанова № 73193982, 03.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1139/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Господарського суду Закарпатської області та Державної судової адміністрації України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року (прийнята о 10:40 год. у м. Ужгороді, головуючий суддя Калинич Я.М., судді Гаврилко С.Є., Луцович М.М.) у справі № 807/787/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про стягнення недоотриманої заробітної плати (суддівської винагороди),-

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України, в якому просив зобов'язати відповідачів перерахувати йому (ОСОБА_1) за період з січня 2017 року по квітень 2017 року заробітну плату (суддівську винагороду), виходячи із розрахунку щомісячного розміру посадового окладу судді в сумі 32000,00 грн. та щомісячної доплати за вислугу років у сумі 19200,00 грн., а також здійснити виплату різниці суми 64000,00 грн. посадового окладу судді та різниці суми 38400,00 грн. щомісячної доплати за вислугу років за вказаний період.

Постановою від 06 жовтня 2017 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Зобов'язав Господарський суд Закарпатської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду із розрахунку посадового окладу судді в розмірі 32000,00 грн. та щомісячної надбавки в розмірі 60% від посадового окладу судді в розмірі 32000,00 грн. за період з січня 2017 року по квітень 2017 року, з урахуванням попередніх виплат.

Також суд допустив до негайного виконання постанову в частині проведення перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1, виходячи з посадового окладу у розмірі 32000,00 грн., з урахуванням проведених виплат за січень 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Господарський суд Закарпатської області та Державна судова адміністрація України подали апеляційні скарги, оскільки вважають постанову незаконною, необґрунтованою, прийнятою при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, невірним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційних скаргах відповідачі також зазначають, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що відповідно до статтей 7, 8 Закону України ,,Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801 -VII у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень; з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

Пунктом 3 розділу II ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774-VIII визначено установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

На час розгляду справи пункт 3 розділу II ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-УПІ є чинним, неконституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався.

За таких обставин відповідачі вважають правомірним застосування 1600 гривень як розрахункової величини для визначення розміру суддівської винагороди суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, а тому просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційні скарги, в якому акцентує увагу на тому, що прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VIII відповідно до ст.130 Конституції України, ст.135 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII не можуть регулювати питання розміру суддівської винагороди.

Отже, на думку позивача, з урахуванням вимог ст.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, ст.133 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI питання щодо регулювання суддівської винагороди повинно бути передбачено виключно у Законі про судоустрій, а не в інших нормативно-правових актах.

Оскільки Законом № 1774-VIII не внесені зміни до Закону №1402-VIII чи Закону №2453-VI в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не проходили кваліфікаційного оцінювання, тому зважаючи на приписи ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII відсутні законодавчі підстави враховувати пункт 3 розділу II ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII при обчисленні розміру та нарахуванні суддівської винагороди.

Враховуючи викладене, позивач вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції.

Представник Державної судової адміністрації України в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Господарського суду Закарпатської області в судове засідання не з'явився, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Позивач заперечив вимоги апеляційних скарг та просить залишити скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги належать до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що постановою Верховної Ради України від 05.10.2006 №210-V ,,Про обрання суддів" ОСОБА_1 обраний на посаду судді господарського суду Закарпатської області (а.с. 74).

Згідно рішення Вищої ради правосуддя від 25 квітня 2017 року за № 976/0/15-17 ОСОБА_1 звільнений з посади господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. (а.с. 75).

Наказом господарського суду Закарпатської області від 23 травня 2017 року № 02.4-06/28-к ОСОБА_1 відрахований зі штату господарського суду Закарпатської області. (а.с. 76).

Згідно копії штатного розпису господарського суду Закарпатської області від 21.01.2017, відповідно до ч. 2 ст. 41, ст. 133 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII ,,Про забезпечення права на справедливий суд"), п. 23 розділу XII ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII ,,Про судоустрій і статус суддів", п. 3 розділу II ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" суддям з 1 січня 2017 року встановлено посадовий оклад у розмірі 16000 грн..

Суд першої інстанції також встановив та не заперечується сторонами, що час розгляду даної справи позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII ,,Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) ", що передбачено пп. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу XII ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII ,,Про судоустрій і статус суддів".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем при визначенні у штатному розписі від 21.01.2017 посадового окладу позивачу з 01.01.2017 року у розмірі 16000,00 грн. положень п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII є необґрунтованим, оскільки застосуванню підлягали положення ст. 8 Закону № 1801-VIII, згідно яких посадовий оклад позивача з 01.01.2017 становить 32000,00 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, стаття 130 Конституції України гарантує, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 частини 3 даної статті Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому, пунктами 22 та 23 розділу ХІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Частиною 3 статті 133 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Отже, у порядку встановленому Конституцією України, Законом №1402-VIII визначено розмір посадового окладу для суддів місцевих судів, який до проходження суддею кваліфікаційного оцінювання складає 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 3 Закону України ,,Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР) мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України, законом про Державний бюджет України визначається розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період.

Статтею 8 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII установлено в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

Разом з тим, частиною 1 статті 8 Закону №108/95-ВР передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

01.01.2017 набрав чинності Закон України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (надалі - Закон №1774-VIII).

Пунктом 3 Розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, в межах здійснення державного регулювання оплати праці, передбаченого статтею 8 Закону №108/95-ВР, державою прийнято Закон №1774-VIIІ, яким встановлено особливі умови визначення посадових окладів працівників, а саме, шляхом застосування в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати на рівні 1600 гривень, а не 3200 гривень.

Норми даного Закону, попри те, що вони впливають на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, адже ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати.

Так, Законом №1774-VIIІ не вносились зміни до Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI і розмір суддівської винагороди залишився на рівні 10 мінімальних заробітних плат. Водночас, Законом №1774-VIII було лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою.

Таким чином, норми Закону №1774-VIII, впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

За таких обставин колегія суддів визнає помилковими доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо наявності суперечностей між нормами пункту 3 Розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та нормами статті 130 Конституції України, частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII щодо можливості визначення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VIII установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

З урахуванням норм статті 133 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI розмір суддівської винагороди, починаючи з 01.01.2017, порівнюючи з його розміром, що діяв протягом 2016 року, не змінився.

За таких обставин колегія суддів визнає помилковими висновки суду першої інстанції щодо протиправності застосування відповідачем при визначенні у штатному розписі посадового окладу позивачу з 01.01.2017 року у розмірі 16000,00 грн. положень п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII, оскільки прийняття Закону №1774-VIII не вплинуло на звуження обсягу та змісту прав позивача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла переконання щодо обґрунтованості апеляційних скарг та їх задоволення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неправильно застосував норми матеріального права, а тому вважає необхідним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скарги Господарського суду Закарпатської області та Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року у справі № 807/787/17 - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про стягнення недоотриманої заробітної плати (суддівської винагороди) - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Т.І. Шинкар

Постанова в повному обсязі складена 05 квітня 2018 року.