Постанова № 73193905, 03.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/23/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (прийнята о 15:45 год. у м. Івано-Франківську, головуючий суддя Грицюк П.П., судді Чуприна О.В., Скільський І.І., повний текст складений 18 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Державну фіскальну службу України та Головне управління ДФС в Івано-Франківській області вчинити дії щодо виплати йому решти суми одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності в розмірі 124020,00 грн.

Постановою від 13 грудня 2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Зобов'язав Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України за №850 від 21.10.2015 р. призначити та виплатити ОСОБА_1 не доплачену частину одноразової грошової допомоги в сумі 124020 гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України та Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області подали апеляційні скарги, оскільки вважають, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належної оцінки доказам контролюючого органу, а також неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

В апеляційних скаргах відповідачі також зазначають, що одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності та втрати працездатності позивачу виплачена в повному розмірі у відповідності до приписів ст. 23 Закону України ,,Про міліцію", а саме в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з врахуванням ступеня втрати працездатності - 40%.

Крім того, суд першої інстанції не врахував ті обставини, що на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 14.08.2015 року № 243-о ОСОБА_1 звільнений з посади та з податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України через хворобу з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі 117943,43 грн.. Виплата проведена з розрахунку 10722,13х50%х22 роки.

Тому, на думку відповідачів, виплати, які передбачені статтею 9 Закону України ,, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" є саме одноразовою грошовою допомогою, що встановлена іншим законом, про яку йдеться у статті 23 Закону України ,,Про міліцію".

Також, на думку відповідачів позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч.3 ст. 99 КАС України ( в редакції до 15.12.2017).

За таких обставин, відповідачі просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційних скарг та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач заперечив вимоги апеляційних скарг та просить залишити скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а в подальшому в органах податкової міліції на посадах рядового і начальницького складу.

Відповідно до підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 14.08.2015 року № 243-о ОСОБА_1 звільнений з посади та з податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом ,,б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).

21.10.2015 року медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я в Івано-Франківській області видала довідку серії АВ № 0624540, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, а також довідку серії АГ № 0003176, в якій визначено ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 40 % (а.с. 48-49).

18.11.2015 року та 02.02.2016 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області із заявами та відповідними документами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що під час проходження служби в органах податкової міліції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області він став інвалідом.

Однак, Департамент персоналу Державної фіскальної служби України листом від 16.12.2015 року № 45874/7/99-99-04-04-02-17 та Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області листом від 23.12.2015 року № 2128/10/09-19-04-42 відмовили ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втрати працездатності.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДФС та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у 150-кратному розмірі прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою від 13 травня 2016 року у справі № 809/219/16 Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково та зобов'язав Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2015 року та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті. В задоволенні позову в решті позовних вимог суд відмовив (а.с. 12-16).

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 03.11.2016 року змінив постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року в частині мотивів задоволення позову ОСОБА_1, а в решті постанову залишив без змін (а.с. 17-20).

Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 року колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України ,,Про міліцію", в редакції зі змінами, внесеними Законом України ,,Про внесення змін до ст. 23 Закону України ,,Про міліцію" та Порядок № 850, яким встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції ІІІ групи інвалідності, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Крім того, в даній постанові зазначено, що згідно з наявної в матеріалах справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0624540, ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, 21.10.2015 р., а отже право на отримання спірної грошової допомоги у нього виникло саме з цієї дати.

На виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 року у справі №809/219/16 платіжними дорученнями № 859 від 01.09.2017 року та № 872 від 12.09.2017 року ОСОБА_1 проведено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 40000,00 грн. та 42680,00 грн., а всього 82680,00 грн. (а.с. 50, 51), що не заперечується позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу слід застосувати норми підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850. При цьому, нарахування і виплата грошової допомоги не залежать від ступеня втрати працездатності позивача. Тому, застосування відповідачами у спірних правовідносинах підпункту 3 пункту 3 Порядку № 850 є неправомірним.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.6 ст.23 Закону України ,,Про міліцію" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року (далі - Порядок №850) , встановлено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Підпунктом 3 пункту 3 Порядку № 850 встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями, - у розмірі, що визначається у відсотках 100-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому розмір грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ними розмежовано порядок нарахування грошової допомоги в разі установлення інвалідності та нарахування грошової допомоги при частковій втраті працездатності без установлення інвалідності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України ,,Про міліцію" у розмірі, визначеному Порядком № 850, встановлене постановами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, які набрали законної сили.

За таких обставин, колегія суддів визнає вірними та обгрунтованими доводу суду першої інстанції про те, що позивач, якому встановлена інвалідність III групи має право на виплату йому одноразової грошової допомоги саме у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Виплата відповідачем лише 40 відсотків від вказаного розміру суперечить наведеним нормативно-правовим актам, а тому аргументовано визнана судом першої інстанції протиправною.

Доводи апеляційних скарг колегія суддів визнає безпідставними, оскільки строк звернення до суду в даному випадку у відповідності до приписів ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час подання позивачем позову) становив шість місяців.

Надані представниками відповідачів Методичні рекомендації щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, затвердженні наказом ДФС за № 973 від 09.12.2015, можуть застосовуватись лише в тій частині, яка не суперечить Порядку № 850.

Доводи відповідачів щодо відсутності права у позивача на виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, позаяк при звільненні він отримав виплати, передбачені статтею 9 Закону України ,, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", спростовуються наведеними вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, що набрали законної сили.

Таким чином, наведені обставини спростовують доводи апеляційних скарг про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 809/1522/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Т.І. Шинкар

Постанова в повному обсязі складена 05 квітня 2018 року.